з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду
25 квітня 2024 року м. Рівне №460/20831/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.А. Борискін, розглянувши в порядку письмового провадження заяву в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №460/20831/23, що набрало законної сили, позов задоволено та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити, починаючи з 01.02.2021, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження граничного розміру, виходячи з основного розміру пенсії 88% відповідних сум грошового забезпечення (з урахуванням раніше проведених виплат).
19.12.2023 органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження у справі.
Представник позивача подала до суду заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо застосування обмеження розміру пенсії максимальним (граничним) розміром та зобов'язати вжити заходи задля належного виконання судового рішення.
23.04.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшли письмові пояснення на заяву представника позивача.
Враховуючи вимоги ст.229, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглянув подану заяву у письмовому провадженні.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення.
Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece", заява № 18357/91), суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N209, с.20, п.59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v.United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, №18, с.16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Суд зазначає, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Як встановлено судом, рішенням суду у справі №460/20831/23 відповідача зобов'язано, починаючи з 01.02.2021, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження граничного розміру, виходячи з основного розміру пенсії 88% відповідних сум грошового забезпечення (з урахуванням раніше проведених виплат).
Протоколом про перерахунок пенсії ОСОБА_1 підтверджено, що на виконання вказаного судового рішення, пенсію позивача перераховано, починаючи з 01.02.2021, за результатами чого підсумок пенсії склав 26802,16 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії - 26802,16 грн.
Листом від 09.04.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило представника позивача про розмір перерахованої з 01.02.2021 пенсії позивача (26802,16 грн.) - без обмеження максимальним розміром. При цьому, з покликанням на вимоги постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" від 23.02.2024 №185, ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у листі зазначило, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 перевищує максимальний розмір, а тому виплата індексації понад встановлений максимально допустимий розмір суперечить чинному законодавству.
Тобто, у вказаному листі відповідачем заперечено можливість отримання позивачем індексації його пенсії, з огляду на максимальний розмір, визначений чинним законодавством.
Суд зауважує, що під час розгляду справи №460/20831/23 судом надавалась оцінка наявності підстав для проведення перерахунку та виплати пенсії позивача з 01.02.2021 без обмеження граничним розміром, внаслідок її перерахунку відповідно до довідки про розмiр грошового забезпечення від 22.09.2022 №17/10, у розмірі 88% грошового забезпечення.
Разом з тим, суд звертає увагу сторони заявника (позивача) на те, що в межах розгляду адміністративної справи №460/20831/23 питання нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації пенсії і застосування обмеження пенсії максимальним розміром за результатами проведення такої індексації, судом не досліджувались, оцінка відповідним обставинам не надавалась.
Тому, вирішення зазначених питань, не може бути предметом розгляду в спосіб та порядку, встановленими ст.383 КАС України.
Водночас, суд роз'яснює, що дослідження питання правомірності дій відповідача при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації пенсії та застосування пенсійним органом обмеження максимальним розміром за наслідками здійснення такої індексації може бути предметом окремого адміністративного позову, поданого в порядку, передбаченому КАС України.
Згідно з ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку дії пенсійного органу з виконання рішення суду у визначений відповідачем спосіб не є протиправними, а заява представника позивача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241, 248, 294, 383 КАС України, суд
Заяву представника позивача - ОСОБА_1 , про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 25 квітня 2024 року.
Суддя С.А. Борискін