Справа № 420/33190/23
25 квітня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження процесуальне питання про витребування доказів в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду з позовом звернувся адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна діюча в інтерасах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 р. індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати
Ухвалою суду від 27.02.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Як встановлено судом, 11.03.2024 р. представником військової частини НОМЕР_1 надано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яка обґрунтована пропуском позивачем місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, покликаючись на постанови Верховного Суду від 23.06.2022 справа № 540/2001/21, від 28.09.2022 справа № 420/358/22, від 22.09.2022 справа № 420/3978/22, в яких вказано про перевагу спеціальної норми ст. 122 КАС України, а відтак військова частина вважає, що після викладу нової редакції частин 1 та 2 статті 233 КЗпП України введено строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати. Відтак, спеціальний строк звернення до суду згідно ч. 5 ст. 122 КАС України по відношенню до загальних строків, передбачених ч. 1 статті 233 КЗпП України, у спорах які стосуються проходження громадянами публічної служби. Оскільки у змісті позову позивач вказує, що про оскаржувані ним дії йому стало відомо з 6.09.2023 року, а до суду звернувся лише 29.11.2023 року, то місячний строк звернення до суду є пропущеним, що є підставою для застосування процесуальних наслідків про залишення позову без розгляду.
Вирішуючи вказане клопотання відповідача, суд враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на момент звернення до суду (29.11.2023 року) ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу.
При цьому, позивачка вказує, що про порушення своїх прав в частині не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 р. вона дізналась 06.09.2023 року.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд застосовує правовий висновок Верховного Суду у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, за яким, зокрема, Верховний Суд звертає увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України). Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення). Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічні правові висновки містяться постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року справа № 480/1364/23.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа №755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
З огляду на вказані правові позиції Верховного Суду, позиція відповідача щодо застосування до даних спірних правовідносин частини 5 статті 122 КАС України є помилковою.
Відтак, спірні правовідносини у даній справі, яка розглядається, регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, частиною першою статті 233 цього Кодексу визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Оскільки на момент звернення до суду ( 29.11.2023 року) ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу, а про порушення своїх прав в частині не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 р. дізналась 06.09.2023 року, то 3-х місячний строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України не є пропущеним.
З огляду на викладене, суд вважає клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 122, 242, 248, 256,262 КАС України, суд -
ухвалив:
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2024 р. про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна