Рішення від 25.04.2024 по справі 420/31837/23

Справа № 420/31837/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18386/15-32-24-04 про донарахування єдиного податку з фізичних осіб в сумі 3723,75 грн. (в т.ч. податок 2979 грн., штрафні санкції 744,75 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18382/15-32-24-04, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 441951,71 грн. (в тому числі податок 389205,07 грн., штрафні санкції 52746,64 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18383/15-32-24-04, яким донараховано військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 36829,30 грн. (в т.ч. збір 32433,75 грн., штрафні санкції 4395,55 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18384/15-32-24-04, яким нараховано штраф за не подачу податкових декларацій з податку на додану вартість в сумі 1700 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18385/15-32-24-04, яким донараховано податок на додану вартість (КБК 14010100) в сумі 90221,38 грн. (в т.ч. ПДВ 72177,11 грн., штрафні санкції 18044,28 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18381/15-32-24-04, яким нараховані штрафні санкції 1020 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність оскаржуваних рішень, оскільки вони прийняті на підставі незаконно проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки, про призначення якої позивач не була повідомлена. Зокрема, надісланий позивачу акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.06.2023 р. № 17814/15-32-24-04 відрізняється за номером та назвою перевірки, на які посилається відповідач в податкових повідомленнях-рішеннях. Також відрізняються і податкові повідомлення-рішення за номерами між тими, що оскаржуються і тими, що були отримані 06.11.2023 р. в поштовому відділенні. Перевірка в порушення вимог п.79.2 ст.79 ПК України проведена без повідомлення позивача. Копія наказу про проведення перевірки, повідомлення та запит про надання документів на перевірку було направлено на адресу: АДРЕСА_1 , що не є адресою позивача, оскільки податкова адреса позивача - АДРЕСА_2 . Жодна пошукова система поштового відправлення України не знайшла рекомендованого листа з повідомленням про вручення за № 6530013784648, що підтверджує не отримання позивачем жодного документу від відповідача. Грубе порушення прав позивача підтверджується також відсутністю розпису позивача в повідомленні від 10.04.2023 р. № 189/15-32-24-04 про ознайомлення щодо часу проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем. Також зазначає про відсутність законодавчо визначених підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки ФОП ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність у 2021 році. Крім того, нарахування грошових зобов'язань з єдиного внеску, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями ґрунтуються лише на припущеннях, без жодного законодавчо обґрунтованого доказу та без документів бухгалтерського обліку, так як відповідач не повідомляв про проведення перевірки, внаслідок чого позбавив позивача права на участь у проведенні перевірки та надання документів на підтвердження правомірності формування показників свої діяльності.

Ухвалою від 20.11.2023 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.11.2023 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що документальна позапланова невиїзна перевірка проведена на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.б) пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 12.05.2022 р. № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", та пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України та згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності від 19.05.2021 р. № 2005520060001022404, відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 07.04.2023 р. № 2328-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ". Перевіркою встановлено наступні порушення: п.177.1, п.177.2, п. 177.4 ст.177 ПК України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 389205,07 грн., в тому числі за 2018 рік - 85530,12 грн., за 2019 рік -125456,45грн., за 2020 рік - 122069,76 грн., за 2021 рік - 56148,74 грн.; пп.162.1 ст.162, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.44.1 ст.44, п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого донараховано військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 32433,75 грн., в тому числі за 2018 рік - 7127,50 грн., за 2019 рік - 10454,70 грн., за 2020 рік - 10172,48 грн., за 2021 рік - 4679,06 грн.; пп.4 п.293.4 ст.293, пп.4 та 7 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання з єдиного податку у розмірі 5007,45 грн., в тому числі у 2017 році оподатковується за ставкою 15 %, тобто у сумі 630 грн. ((17000 х 15 %) - 1920), 1 кварталі 2018 року оподатковується за ставкою 15 %, тобто у сумі 4377,45 грн. ((49043 х 15 %) - 2979); п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183 ПК України встановлено неподання реєстраційної заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість; п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183, п.187.1 ст.187, пп.188.1 ст.188, пп.194.1.1 п.194.1 ст.194 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет у загальній сумі 72177,11 грн. у тому числі за січень 2021 року на суму 10975,51 грн., за лютий 2021 року на суму 13718,08 грн., за березень 2021 року на суму 20459,87 грн., за квітень 2021 року на суму 16797,02 грн., за січень 2021 року на суму 10226,62 грн.; пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203, п.202.1 ст.202 ПК України встановлено неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за період: за січень - травень 2021 року; п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України в частині зберігання первинних документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Фінансова відповідальність ФОПП ОСОБА_1 за результатами даної перевірки була визначена з урахуванням пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України із змінами. Зазначає, що позивачем на вимогу контролюючого органу не надано документів, які підтверджують дані обліку самозайнятої особи, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

11.12.2023 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність викладених у ньому обставин, оскільки відповідачем жодних обґрунтувань на спростування викладених у позовній заяві доводів позивача не надано, а лише скопійовано акт документальної позапланової невиїзної перевірки.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем 08.09.2027 р. запис № 2005520000000022404, основний вид діяльності 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.05.2021 р. внесено запис № 2005520060001022404 про припинення підприємницької діяльності.

07.04.2023 р. заступником начальника Головного управління ДПС в Одеській області прийнято наказ № 2328-п "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ", згідно якого на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України, у зв'язку з надходженням від Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 19.05.2021 р. наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , податкова адреса: АДРЕСА_2 , з 19 червня 2023 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період з 08.09.2017 р. по 19.05.2021 р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

10.04.2023 р. контролюючим органом сформовано повідомлення № 189/24-04, в якому зазначено про те, що з 19 червня 2023 року Головне управління ДПС в Одеській області проводить за адресою: АДРЕСА_3 документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за період з 08.09.2017 р. по 19.05.2021 р. Відповідно до пп.85.2 ст.85 ПК України слід, починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувалися в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

11.04.2023 р. за № 4601/КПР/15-32-24-04-06 відповідачем направлено запит платнику податків ОСОБА_1 щодо надання первинних документів: книги обліку доходів та витрат; рух грошових коштів по банківським рахункам; трудові, цивільно-правові договори, табелі обліку робочого часу, відомості нарахування та виплати заробітної плати, заяви про застосування податкової соціальної пільги; накладні на придбання ТМЦ, товарно-транспортні накладні, рахунки, рахунки-фактури, товарні чеки, акти купівлі-продажу, кошториси на виконані роботи, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі та документи, що підтверджують сплату за товари, роботи, послуги; податкові накладні; договори оренди приміщення, де здійснюється діяльність або право власності; договори; залишки товарно-матеріальних коштовностей по початок та кінець перевіряємого періоду; дебіторська та кредиторська заборгованість по постачальникам та покупцям на початок та кінець перевіряємого періоду; розрахунок калькуляції, норми витрати сировини на виготовлення готової продукції; наявні необхідні ліцензії (дозволи тощо); та інші оригінали первинних документів (завірені копії документів), пов'язаних із провадженням господарської діяльності, нарахуванням і сплатою податків та інших платежів до бюджету за адресою Головного управління ДПС в Одеській області (м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5).

В період з 19.06.2023 р. по 23.06.2023 р. посадовою особою Головного управління ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову перевірку ФОПП ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 08.09.2017 р. по 19.05.2021 р., за результатами якої складено акт від 30.06.2023 р. № 17814/15-32-24-04.

У висновку акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. п.177.1, п.177.2, п. 177.4 ст.177 ПК України донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 389205,07 грн., в тому числі за 2018 рік - 85530,12 грн., за 2019 рік -125456,45грн., за 2020 рік - 122069,76 грн., за 2021 рік - 56148,74 грн.;

2. пп.162.1 ст.162, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.44.1 ст.44, п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України донараховано військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 32433,75 грн., в тому числі за 2018 рік - 7127,50 грн., за 2019 рік - 10454,70 грн., за 2020 рік - 10172,48 грн., за 2021 рік - 4679,06 грн.;

3. пп.4 п.293.4 ст.293, пп.4 та 7 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання з єдиного податку у розмірі 5007,45 грн., в тому числі у 2017 році оподатковується за ставкою 15 %, тобто у сумі 630 грн. ((17000 х 15 %) - 1920), 1 кварталі 2018 року оподатковується за ставкою 15 %, тобто у сумі 4377,45 грн. ((49043 х 15 %) - 2979);

4. п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183 ПК України встановлено неподання реєстраційної заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість;

5. п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183, п.187.1 ст.187, пп.188.1 ст.188, пп.194.1.1 п.194.1 ст.194 ПК України донараховано податок на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет у загальній сумі 72177,11 грн. у тому числі за січень 2021 року на суму 10975,51 грн., за лютий 2021 року на суму 13718,08 грн., за березень 2021 року на суму 20459,87 грн., за квітень 2021 року на суму 16797,02 грн., за січень 2021 року на суму 10226,62 грн.;

6. пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203, п.202.1 ст.202 ПК України встановлено неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за період: за січень 2021- травень 2021 року;

7. п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України в частині зберігання первинних документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Вказані висновки ґрунтуються на ненаданні платником податків первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 27.07.2023 р. № 18381/15-32-24-04, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020 грн. за ненадання до перевірки документів, що стосуються здійснення підприємницької діяльності, за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки;

- від 27.07.2023 р. № 18382/15-32-24-04, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за результатами річного декларування в сумі 441951,71 грн., з яких за основним платежем у сумі 389205,07 грн., за штрафними санкціями у сумі 52746,64 грн.;

- від 27.07.2023 р. № 18383/15-32-24-04, яким позивачу донараховано військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 36829,30 грн., з яких за основним платежем у сумі 32433,75 грн., за штрафними санкціями у сумі 4395,55 грн.;

- від 27.07.2023 р. № 18384/15-32-24-04, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1700 грн. за не подання податкових декларацій з податку на додану вартість у січні - травні 2021 року;

- від 27.07.2023 р. № 18385/15-32-24-04, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 90221,38 грн., з яких за основним платежем у сумі 72177,11 грн., за штрафними санкціями у сумі 18044,28 грн.;

- від 27.07.2023 р. № 18386/15-32-24-04, яким позивачу донараховано єдиний податок з фізичних осіб у сумі 3723,75 грн., з яких за основним платежем у сумі 2979 грн., за штрафними санкціями у сумі 744,75 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася до суду з позовною заявою про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Приписами пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

З матеріалів справи слідує, що 07.04.2023 Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято наказ № 2328-п, яким вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з 19 червня 2023 року тривалістю 5 робочих днів.

Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів (далі - Порядок № 1588).

У відповідності до підпункту 1 пункту 11.18 розділу ХІ Порядку № 1588 підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.

Дата зняття з обліку фізичної особи-підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

За підпунктом 4 пункту 11.18 розділу ХІ Порядку № 1588 державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.

Згідно з підпунктом 6 пункту 11.18 розділу ХІ Порядку № 1588 після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що розпочата процедура припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є підставою для проведення документальної позапланової перевірки такої особи, а нормами ПК України не передбачено обмежень щодо призначення такої перевірки після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Більш того, положення Порядку № 1588 вказують на те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, адже після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності і така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.04.2021 р. у справі № 480/2004/19, від 04.11.2021 р. у справі № 320/1375/19.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що прийняття контролюючим органом оскаржуваного наказу від 07.04.2023 р. № 2328-п зумовлено отриманням 19.05.2021 р. інформації від державного реєстратора щодо припинення підприємницької діяльності платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки діяв у межах та у відповідності до положень податкового законодавства, зокрема, п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України.

Згідно з п.78.5 ст.78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 р. у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

Так, позивач зазначає про те, що не отримувала від контролюючого органу наказ та повідомлення про проведення перевірки, запит про надання документів, оскільки згідно п.1.3.4 акту перевірки вони були надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 11.04.2023 р. № 6530013784648 на адресу: АДРЕСА_4 , в той час як податковою адресою позивача є АДРЕСА_5 . Крім того, жодна пошукова система поштового відправлення України не знайшла рекомендованого листа з повідомленням про вручення за № 6530013784648, що підтверджує не отримання позивачем жодного документу від відповідача. Також звертає увагу на те, що в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань наявний номер телефону позивача для здійснення зв'язку: НОМЕР_2 , який актуальний і по теперішній час, а тому відповідач мав можливість повідомити позивача про проведення перевірки за телефоном.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача щодо порушенням процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.

За правилами п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (постанови Верховного Суду від 10.05.2022 р. у справі № 804/2455/18, від 11.02.2021 р. у справі № 802/549/16-а).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем засобами поштового зв'язку направлено ОСОБА_1 на її податкову адресу примірник наказу та повідомлення про проведення перевірки, запиту про надання документів, які згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручено ОСОБА_1 18.04.2023 р., про що свідчить підпис працівника Укрпошти.

Дане поштове відправлення направлено на податкову адресу позивача - АДРЕСА_5 .

Твердження позивача про направлення наказу, повідомлення про проведення перевірки та запиту на іншу адресу, а саме, АДРЕСА_4 , не відповідає дійсності та спростовується долученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доводи позивача про те, що у рекомендованому повідомленні відсутній її підпис, що свідчить про невручення їй поштового відправлення, суд оцінює критично, так як факт отримання позивачем наказу, повідомлення про проведення перевірки та запиту підтверджується підписом працівника Укрпошти у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, у якому зазначено про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення 18.04.2023 р.

Також суд відхиляє твердження позивача про відсутність у пошуковій системі поштового відправлення України рекомендованого листа за № 6530013784648, оскільки відповідачем до суду надано належним чином завірений рекомендований лист № 6530013784648, що свідчить про наявність такого.

Стосовно посилання позивача на наявність у неї номера телефону, по якому відповідач мав можливість повідомити її про проведення перевірки, то суд вважає їх безпідставними, так як ст.42 КАС України визначено способи направлення платнику податків документів, серед яких відсутній такий спосіб як повідомлення по телефону.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований ст.44 ПК України.

Так, п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст.44 ПК України).

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ст.1). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9).

З огляду на вказані норми права підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності не підтверджених відповідними первинними документами.

Таким чином, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

Згідно вимог п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п.85.4 ст.85 ПК України).

Отже платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п.44.6 ст.44 ПК України до їх відсутності.

Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 р. у справі № 160/8441/18, від 28.10.2021 р. у справі № 802/880/18-а, від 06.09.2022 р. у праві № 640/772/21, від 14.12.2022 р. у справі № 640/637/19, від 07.02.2023 р. у справі № 640/9880/19.

З матеріалів справи слідує, що 11.04.2023 р. за № 4601/КПР/15-32-24-04-06 відповідачем направлено запит позивачу щодо надання первинних документів: книги обліку доходів та витрат; рух грошових коштів по банківським рахункам; трудові, цивільно-правові договори, табелі обліку робочого часу, відомості нарахування та виплати заробітної плати, заяви про застосування податкової соціальної пільги; накладні на придбання ТМЦ, товарно-транспортні накладні, рахунки, рахунки-фактури, товарні чеки, акти купівлі-продажу, кошториси на виконані роботи, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі та документи, що підтверджують сплату за товари, роботи, послуги; податкові накладні; договори оренди приміщення, де здійснюється діяльність або право власності; договори; залишки товарно-матеріальних коштовностей по початок та кінець перевіряємого періоду; дебіторська та кредиторська заборгованість по постачальникам та покупцям на початок та кінець перевіряємого періоду; розрахунок калькуляції, норми витрати сировини на виготовлення готової продукції; наявні необхідні ліцензії (дозволи тощо); та інші оригінали первинних документів (завірені копії документів), пов'язаних із провадженням господарської діяльності, нарахуванням і сплатою податків та інших платежів до бюджету за адресою Головного управління ДПС в Одеській області (м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5).

Як вже зазначалося, вказаний запит отримано позивачем 18.04.2023 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, позивач, усупереч вимогам п.85.2 ст.85 ПК України, не надав документів, пов'язаних із предметом перевірки, про що складено акт від 19.06.2023 р. № 2469/15-32-24-04 про ненадання документів.

Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.4 статті 44 ПК України передбачено, що якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Згідно п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За змістом п.44.7 ст.44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до п.85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов'язку кореспондує право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Таке право закріплене нормою п.85.4 ст.85 ПК України.

Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов'язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п.44.6 ст.44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим та четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд у в постановах від 06.08.2019 р. у справі № 160/8441/18, від 29.05.2020 р. у справі № 826/27811/15.

В той же час позивачем не надано доказів надання (направлення) контролюючому органу документів бухгалтерського обліку до прийняття рішення за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, враховуючи те, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.06.2023 р. № 17814/15-32-24-04 ОСОБА_1 отримано 05.07.2023 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Стосовно наданих до суду документів, то суд зауважує, що платник податків зобов'язаний надавати їх контролюючому органу під час перевірки або до прийняття рішення за результатами проведеної перевірки. В рамках даної справи судом встановлено, а позивачем не спростовано, що, отримавши наказ, повідомлення про проведення перевірки та запит на надання документів ОСОБА_1 надавалися такі документи контролюючому органу. В той же час, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкової звітності прирівнюється нормами п.44.6 ст.44 ПК України до їх відсутності. У зв'язку з цим часткове надання (як зазначає сама позивач) документів до суду не спростовує висновків контролюючого органу про не підтвердження задекларованих показників податкової звітності та не може бути підставою для визнання протиправними дій щодо визначення грошових зобов'язань внаслідок ненадання первинних документів під час проведення перевірки при наявності підстав для її призначення та дотриманні процедури її проведення.

Доводи позивача про те, що акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки відрізняється за номером та назвою перевірки, на які посилається відповідач в податкових повідомленнях-рішеннях, а також про те, що відрізняються і податкові повідомлення-рішення за номерами між тими, що оскаржуються і тими, що були отримані в поштовому відділенні, суд не бере до уваги, так як у податкових повідомленнях-рішеннях вказано посилання на акт від 30.06.2023 р. № 17814/15-32-24-04 з додатковим зазначенням через дріб реєстраційного номера облікової картки платника податку - НОМЕР_1 , що не свідчить про розбіжності актів перевірки, а позивачем долучено до позовної заяви податкові повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18386/15-32-24-04, № 18382/15-32-24-04, № 18383/15-32-24-04, № 18384/15-32-24-04, № 18385/15-32-24-04, № 18381/15-32-24-04, які нею оскаржуються і за номерами відповідають номерам, вказаним у нижньому лівому куті податкових повідомлень-рішень, наданих відповідачем.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано вимоги податкового законодавства щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 .

Що стосується правомірності винесених за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне.

Пунктом 291.2 статті 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3 ст.293 ПК України).

Згідно п.291.4 ст.291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до п.291.6 ст.296 ПК України платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

За приписами п.292.1 ст.292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи-підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п.292.6 ст.292 ПК України).

Згідно п.292.13 ст.292 ПК України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.

Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (п.292.14 ст.292 ПК України).

Пунктом 293.1 статті 293 ПК України визначено, що ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Положеннями п.293.2 ст.293 ПК України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.293.4 ст.293 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи-підприємці) у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;

5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно.

Абзацом 2 підпункту 293.8 статті 293 ПК України встановлено, що ставки, встановлені пунктами 293.3-293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Згідно п.296.1 ст.296 ПК України фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

За приписами п.296.2 ст.296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України (в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Згідно п.299.7 ст.299 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку:

1) найменування суб'єкта господарювання, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку у паспорті);

2) податкова адреса суб'єкта господарювання;

3) місце провадження господарської діяльності;

4) обрані фізичною особою-підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності;

5) ставка єдиного податку та група платника податку;

6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;

7) дата реєстрації;

8) види господарської діяльності;

9) дата анулювання реєстрації.

Відповідно до п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем 08.09.2017 р. та здійснювала роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування (КВЕД 47.11) та інших готових справ (КВЕД 56.29).

За період 2017 - І квартал 2018 року позивач була зареєстрована платником єдиного податку другої групи.

Перевіряючи достовірність визначення у податковій декларації обсягу доходу платника другої групи, контролюючим органом встановлено, що позивачем подано декларацію платника податку другої групи за 2017 рік від 26.02.2018 р. № 6582, в якій визначено дохід у розмірі 17000 грн., та декларацію платника єдиного податку другої групи за І квартал 2018 рік, в якій визначено дохід у розмірі 49043 грн.

В той же час, у зв'язку з тим, що платником податків до перевірки не надано документів, які б підтверджували здійснення діяльності у межах заявлених видів діяльності, обраної ставки податку за 2017 рік та І квартал 2018 року (рух коштів, акти виконаних робіт, накладні та інше), відповідач прийшов до висновку про відсутність підтвердження здійснення господарської діяльності у межах заявлених видів діяльності, обраної ставки єдиного податку, достовірності відомостей наданих платником податку до реєстру платників єдиного податку та порушення вимог пп.4 п.293.4 ст.293, пп.4, 7 пп.298.2.2 п.298.2 ст.298 ПК України, внаслідок чого до доходу отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, застосовується ставка єдиного податку в розмірі 15 відсотків.

Однак суд зазначає, що за приписами пп.4 п.293.4 ст.293, пп.4, 7 пп.298.2.2 п.298.2 ст.298 ПК України ставка у розмірі 15 відсотків застосовується до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, а обов'язок платники єдиного податку перейти на сплату інших податків і зборів та виникає у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу; у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку.

З буквального тлумачення змісту даних правових норм слідує, що для застосування ставки у розмірі 15 відсотків та констатації обов'язку платника єдиного податку перейти на сплату інших податків і зборів контролюючому органу необхідно встановити що платник податків здійснював види діяльності, що не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування, або що платником податку здійснено розрахунки не в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей), або здійснення платником податків видів діяльності, не зазначених у реєстрі платника єдиного податку.

Між тим, акт перевірки таких відомостей щодо ОСОБА_1 не містить, доказів наявності вищевказаних підстав для застосування ставки у розмірі 15 відсотків або обов'язку позивача перейти зі сплати єдиного податку другої групи на сплату інших податків і зборів, які чітко визначені вищевказаними положеннями ПК України та не підлягають розширеному тлумаченню, відповідачем до суду не надано.

При цьому, підставою для визначення ОСОБА_1 грошових зобов'язань з єдиного податку внаслідок застосування ставки податку у розмірі 15 відсотків на загальну суму 5007,45 грн. (за 2017 рік - 630 грн. ((17000 грн. х 15) - 1920 грн.), за І квартал 2018 року - 4377,45 грн. (49043 грн. х 15 %) - 2979 грн.)) стало ненадання документів під час перевірки, які б підтверджували здійснення діяльності у межах заявлених видів діяльності, обраної ставки єдиного податку, яка не є підставою ні для застосування ставки податку у розмірі 15 %, ні для переходу зі сплати єдиного податку другої групи на сплату інших податків і зборів згідно п.193.4 ст.293, пп.298.2.3 п.298 ст.298 ПК України, на порушення яких вказує відповідач у акті перевірки.

За таких обставин суд приходить до висновку про протиправність нарахування позивачу грошових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 3723,75 грн., з яких за основним платежем 2979 грн., за штрафними санкціями 744,74 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18386/15-32-24-04 підлягає скасуванню.

Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

Згідно п.177.3.1 ст.177 ПК України не включаються до доходу фізичної особи-підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

За приписами пп.177.4.1-177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп.177.4.5 ст.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;

документально не підтверджені витрати.

Пунктом 177.5 статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними обліку доходів і витрат, що ведеться згідно з пунктом 177.10 цієї статті, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується. Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від'ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується (пп.177.5.1 п.177.5 ст.177 ПК України).

Відповідно до пп.177.5.2 п.177.5 ст.177 ПК України фізичні особи-підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку, або переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або перейшли із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію за результатами звітного року, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на (перехід із) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.

Підпунктом 177.5.3 пункту 177.5 ст.177 ПК України встановлено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Згідно п.177.7 ст.177 ПК України фізична особа-підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Положеннями п.177.8 ст.177 ПК України визначено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.9 ст.177 ПК України оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем, який обрав іншу систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом.

Пунктом 177.10 статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи-підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно п.177.11 ст.177 ПК України фізичні особи-підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.

Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов'язані з її здійсненням.

З матеріалів справи слідує, що в період з 01.04.2018 р. по 19.05.2021 р. ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування.

Позивачем було подано до контролюючого органу наступні податкові декларації про майновий стан та доходи: від 29.01.2019 р. № 3306 за 2018 рік, в якій визначено суму чистого оподатковуваного доходу у розмірі 33507 грн.; від 30.01.2020 р. № 3179 за 2019 рік, в якій визначено суму чистого оподатковуваного доходу у розмірі 50400 грн.; від 24.01.2021 р. № 3897255 за 2020 рік, в якій визначено суму чистого оподатковуваного доходу у розмірі 57784 грн.; від 25.06.2021 р. № 27341306 за 2021 рік, в якій визначено суму чистого оподатковуваного доходу у розмірі 27640 грн.

Згідно акту перевірки контролюючий орган, з огляду на те, що позивачем не надано книгу обліку доходів та витрат, під час проведення перевірки використовував інформацію, відображену в податкових деклараціях про майновий стан та доходи з 01.04.2018 р. по 19.05.2021 р., та відомості Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів з 01.04.2018 р. по 19.05.2021 р.

Відповідач зазначив, що при перевірці правильності визначення загального оподатковуваного доходу за 2019 рік встановлено розбіжності між валовим доходом, відображеним у декларації про майновий стан за 2019 рік, і за результатами перевірки у сумі 112303,29 грн.

Дана розбіжність виникла у зв'язку з тим, що згідно щоденних Z-звітів виторг від реалізації продукції, проведений через РРО, за 2019 рік становив 987678,97 грн. (дані з АС "Податковий блок"), сума акцизного податку відображена у щомісячних звітах підприємцем за 2019 рік становить 10800,68 грн., тому загальний оподаткований дохід становить 976878,29 грн. (987678,97 грн. - 10800,68 грн.).

На підставі таких висновків контролюючий орган у таблиці "Результати перевірки визначення одержаного доходу" (колонка 4 "Дані перевірки") за 2019 рік вказав суму доходу 9766878,29 грн., а в колонці 5 "Розбіжність" відобразив різницю в сумі 112303,29 грн. на відміну від задекларованої позивачем 864575 грн.

Доводи позивача про відсутність у акті перевірки розрахунків такої різниці є безпідставними, так як відповідачем вказано, яким чином визначено загальний оподатковуваний дохід у розмірі 976878,29 грн. (виторг за щоденними Z-звітами 987678,97 грн. - 10800,68 грн. сума акцизного збору = 9766878,29 грн.), на відміну від задекларованого позивачем 864575 грн., а тому різниця становить 976878,29 грн. - 864575 грн. = 112303,29 грн.

При перевірці документально підтверджених витрат контролюючим органом встановлено, що позивачем задекларовано витрати за 2018 рік у сумі 623079 грн., за 2019 рік у сумі 814175 грн., за 2020 рік у сумі 985246,32 грн., за 2021 рік у сумі 357519,46 грн., між тим перевіркою підтверджено витрати за 2018 рік у сумі 147912 грн. (витрати на оплату праці), за 2019 рік у сумі 229498 грн. (витрати на оплату праці), за 2020 рік у сумі 307081 грн. (витрати на оплату праці), за 2021 рік у сумі 45582 (витрати на оплату праці).

ОСОБА_1 до перевірки не надано первинні документи щодо походження витрат, які пов'язані з отриманням доходу та підтверджені документами про їх оплату за перевіряємий період, на загальну суму 2049946,78 грн., в тому числі за 2018 рік у сумі 475167 грн., за 2019 рік у сумі 584677 грн., за 2020 рік у сумі 678165,32 грн., за 2021 рік у сумі 311937,46 грн.

Суд відхиляє доводи позивача про безпідставне не включення відповідачем до складу витрат суми нарахованого і сплаченого єдиного внеску на заробітну плату працівників, витрати по придбанню ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, так як позивачем жодних доказів включення цих витрат до задекларованих у податковій звітності за 2018, 2019, 2020, 2021 роки витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, не надала. Підставою для висновку про не підтвердження задекларованих витрат відповідачем зазначено саме ненадання позивачем документів щодо походження витрат, які пов'язані з отриманням доходу та підтверджені документами про їх оплату.

При цьому, у розділі 2.2.2 акту перевірки навпаки вказано, при правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у Додатку Ф2 до податкової декларації, враховано наступні витрати:

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (пп.177.4.2 п.177.4 ст.177 ПК України) відповідно до даних, наданих у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 2017-2021 роки;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (пп.177.4.3 п.177.4 ст.177 ПК України) відповідно до наданих звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та даних картки інтегрованих показників по платежу 71040000 (єдиний внесок нарахований на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, доходів по тимчасовій непрацездатності).

Перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки встановлено його заниження за перевіряємий період всього у сумі 2162250,07 грн., в тому числі за 2018 рік - 475167,00 грн., за 2019 рік - 696980,29 грн., за 2020 рік - 678165,32 грн., за 2021 рік - 311937,46 грн.

Такі висновки ґрунтуються на тому, що позивачем за 2018 рік задекларовано чистого оподатковуваного доходу у розмірі 33507 грн., а перевіркою встановлено - 508674 грн. (656586 грн. (оподатковуваний дохід) - 147912 грн. (документально підтверджені витрати)); за 2019 рік задекларовано чистого оподатковуваного доходу у розмірі 50400 грн., а перевіркою встановлено - 747380,29 грн. (976878,29 грн. (оподатковуваний дохід) - 229498 грн. (документально підтверджені витрати)); за 2020 рік задекларовано чистого оподатковуваного доходу у розмірі 57784 грн., а перевіркою встановлено - 735949,32 грн. (1043030,32 грн. (оподатковуваний дохід) - 307081 грн. (документально підтверджені витрати)); за 2021 рік задекларовано чистого оподатковуваного доходу у розмірі 27640 грн., а перевіркою встановлено - 339577,46 грн. (385159 грн. (оподатковуваний дохід) - 45582 грн. (документально підтверджені витрати)).

Отже, сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, становить: за 2018 рік - 91561,32 грн. (18 %), а не 6031,20 грн. як задекларовано позивачем, різниця - 85530,12 грн.; за 2019 рік - 134528,45 грн. (18 %), а не 9072 грн. як задекларовано позивачем, різниця - 125456,45 грн.; за 2020 рік - 132470,88 грн. (18 %), а не 10401,12 грн. як задекларовано позивачем, різниця - 122069,76 грн.; за 2021 рік - 61123,94 грн. (18 %), а не 4975,20 грн. як задекларовано позивачем, різниця - 56148,74 грн.

Тому перевіркою встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 389205,07 грн., в тому числі за 2018 рік - 85530,12 грн., за 2019 рік - 125456,45грн., за 2020 рік - 122069,76 грн., за 2021 рік - 56148,74 грн.

Оскільки позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 389205,07 грн., то відповідачем обґрунтовано застосовано штраф на підставі п.123.2 ст.123 ПК України у розмірі 52746,64 грн. (25 %).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18382/15-32-24-04, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за результатами річного декларування в сумі 441951,71 грн., з яких за основним платежем у сумі 389205,07 грн., за штрафними санкціями у сумі 52746,64 грн., є правомірним.

Відповідно до абзацу 1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України визначено, що платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Статтею 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, об'єктом оподаткування військовим збором є чистий оподатковуваний дохід.

За результатами перевірки відповідачем встановлено, що чистий оподатковуваний дохід позивача за 2018 рік становить 508674 грн., тому розмір військового збору складає 7630,11 грн. (1,5 %), а не задекларовані позивачем 502,61 грн.; чистий оподатковуваний дохід позивача за 2019 рік становить 747380,29 грн., тому розмір військового збору складає 11210,70 грн. (1,5 %), а не задекларовані позивачем 756 грн.; чистий оподатковуваний дохід позивача за 2020 рік становить 735949,32 грн., тому розмір військового збору складає 11039,24 грн. (1,5 %), а не задекларовані позивачем 866,76 грн.; чистий оподатковуваний дохід позивача за 2021 рік становить 339577,46 грн., тому розмір військового збору складає 5093,66 грн. (1,5 %), а не задекларовані позивачем 414,60 грн.

Загальна сума не нарахованого військового збору - 32433,75 грн., в тому за 2018 рік - 7127,50 грн., за 2019 рік - 10454,70 грн., за 2020 рік - 10172,48 грн., за 2021 рік - 4679,06 грн.

Оскільки позивачем занижено військовий збір на суму 32433,75 грн., то контролюючим органом відповідачем обґрунтовано застосовано штраф на підставі п.123.2 ст.123 ПК України у розмірі 4395,55 грн. (25 %).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18383/15-32-24-04, яким позивачу донараховано військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 36829,30 грн., з яких за основним платежем у сумі 32433,75 грн., за штрафними санкціями у сумі 4395,55 грн.

Згідно пп.2 п.180.1 ст.180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Пунктом 183.2 статті 183 ПК України передбачено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно п.183.10 ст.183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З аналізу даних правових норм слідує, що у разі нарахування (сплати) особі протягом останніх 12 календарних місяців загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, яка сукупно перевищує 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).

Обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання реєстраційної заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів (послуг) понад 1000000 грн.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2020 р. по 31.12.2020 р. дохід ОСОБА_1 склав 1043030,32 грн., тобто перевищив 1000000 грн., у зв'язку з чим позивач повинна була надати до контролюючого органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість до 10.01.2021 р. Між тим, ОСОБА_1 заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість не подавала, у зв'язку з чим та відповідно до вимог п.183.10 ст.183 ПК України позивач несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно пп."а" п.193.1 ст.193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Враховуючи отримання позивачем доходу за 2021 рік, відповідачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 72177,11 грн., у тому числі за січень 2021 року - 10975,51 грн., за лютий 2021 року - 13718,08 грн., за березень 2021 року - 20459,87 грн., за квітень 2021 року - 16797,02 грн., за січень 2021 року - 10226,62 грн.

Так як відповідачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 72177,11 грн., то контролюючим органом обґрунтовано на підставі п.123.2 ст.123 ПК України застосовано штраф у розмірі 18044,28 грн. (25 %).

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18385/15-32-24-04, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 90221,39 грн., з яких за основним платежем у сумі 72177,11 грн., за штрафними санкціями у сумі 18044,28 грн.

Згідно пп."а" п.202.1 ст.202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Відповідно до п.203.1 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За приписами пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Між тим, ОСОБА_1 , в порушення вказаних вимог, податкові декларації з податку на додану вартість за січень - травень 2021 року до контролюючого органу не подала.

Пунктом 120.1 статті 120 ПК України передбачено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки позивачем не подано податкові декларації з податку на додану вартість за січень - травень 2021 року, то відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 1700 грн. (340 грн. х 5) згідно податкового повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18384/15-32-24-04.

Пунктом п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Форма та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.2013 р. № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення". Для реєстрації книги обліку доходів і витрат фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Дані Книги використовуються СГД - фізичною особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Згідно п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов'язку кореспондує право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Таке право закріплене нормою п.85.4 ст.85 ПК України.

З аналізу даних правових норм слідує, що фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, повинні вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Такий облік здійснюється у книзі обліку доходів і витрат. При проведенні перевірки платник податків зобов'язаний надавати контролюючому органу всі наявні документи, які підтверджують задекларовані показники податкової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС в Одеській області було направлено запит від 11.04.2023 р. № 4601/КПР/15-32-24-0406 про надання документів, який отримано ОСОБА_1 18.04.2023 р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, однак витребуваних документів позивачем не було надано, про що складено акт від 19.06.2023 р. № 2469/15-32-24-04 про ненадання документів.

Також ОСОБА_1 не надано до перевірки книгу доходів та витрат, обов'язковість ведення якої передбачено п.177.10 ст.177 ПК України.

Твердження позивача про неможливість надання книги доходів та витрат внаслідок затоплення її квартири суд не бере до уваги, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано. Посилання на акт обстеження квартири від 07.12.2020 р. постійної комісії з питань розгляду звернення громадян при виконавчому комітеті Татарбунарської міської ради є безпідставними, так як у ньому відсутні відомості щодо знищення внаслідок затоплення Книги доходів та витрат.

Доводи позивача про те, що доказом наявності книги доходів та витрат є проведені контролюючим органом фактичні перевірки, суд відхиляє, так як обов'язок платника податків надавати документи, в тому числі книгу доходів та витрат, на підтвердження показників податкової звітності стосується безпосередньо тієї перевірки, яка проводиться. В даному випадку ОСОБА_1 не надала під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки книгу доходів та витрат, доказів протилежного позивачем до суду не надано.

За таких обставин суд вважає правомірними висновки контролюючого органу про порушення ОСОБА_1 вимог п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.177.10 ст.177 ПК України внаслідок ненадання під час перевірки Книги доходів та витрат та витребуваних відповідачем документів.

Приписами п.121.1 ст.121 ПК України визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафу у розмірі 1020 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18381/15-32-24-04.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.2 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було заявлено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 575446,14 грн., за які сплачено судовий збір у сумі 5755 грн.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 3722,75 грн., що становить 0,64 % від заявлених вимог ((3723,75 грн. х 100 %) : 575446,14 грн.), а тому на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 36,83 грн. ((5755 грн. х 0,64 %) : 100 %).

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнкопп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2023 р. № 18386/15-32-24-04 про нарахування єдиного податку з фізичних осіб в сумі 3723,75 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнкопп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 36 (тридцять шість) грн. 83 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко