Справа № 420/5552/24
25 квітня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незастосування середньої заробітної плати в Україні за 2021 - 2023 роки при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 обчислення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021 - 2023 роки, починаючи з 18 січня 2024 року, та виплатити недоотриману пенсію з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою суду від 26.02.2024 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначив, що не погоджується із бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки при призначенні позивачу пенсії за віком. Так, представник вказав, що за приписами частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV при обчисленні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а також з огляду на те, що позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, існують усі законодавчо передбачені підстави для обчислення пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за іншим Законом (№ 1058-IV), так як пенсія відповідно до Закону № 1058-IV була призначена вперше. У зв'язку з викладеним та посилаючись на положення діючого законодавства України, представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
11.03.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому представник зазначив, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказав, що позивач звертався саме з заявою про перехід на інший вид пенсії, а не про призначення, про що поставив власноруч підпис у заяві за призначенням/перерахунком пенсії в графі - вид перерахунку та відповідно за заявою від 18.01.2024 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами Закону № 1058-IV. При цьому, порядок та умови призначення як пенсії за вислугою років та за віком визначено Законом № 1058-IV, а не двома різними Законами, як стверджує позивач. Водночас відповідач вказав, що позивачу при переведені з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами ч. 2 ст. 42, ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV застосовано показник середнього заробітку по Україні за 2014-2016 та із змісту діючого законодавства України вбачається, що при переведені з одного виду пенсії на інший застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а тому, розраховуючи пенсію позивача за віком, Головне управління вірно застосувало показник середньої заробітної плати за 2014-2016, проіндексованого з 01.03.2019 на 1,17, з 01.05.2020 на 1,11 з 01.03.2021 на 1,11, з 01.03.2022 на 1,14, з 01.03.2023 на 1,197, як це передбачено ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV. Відповідач зазначивши, що призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідача та, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовуються при здійсненні первинного призначення пенсії, а в разі переведення залишається таким, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
14.03.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій представник, посилаючись на обставини викладені у адміністративному позові та те, що у відзиві на позов представник відповідача не надав жодного контраргументу на підтримку правомірності дій відповідача щодо незастосування середньої заробітної плати по Україні за 2021 - 2023 роки при обчисленні позивачу пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 14.11.2018 позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Разом з тим, 28.01.2024 позивач звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком(а.с.28, 34-35).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.02.2024 повідомлено ОСОБА_1 про те, що з 14.11.2018 заявнику призначено пенсію за віком та, що за заявою 18.01.2024, позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV. Пенсію позивача було розраховано при страховому стажі 31 рік 8 місяців (враховано по 28.02.2022), середньомісячній заробітній платі 16521,44 грн (коефіцієнт заробітку 2,23111 х 7405,03 грн середня заробітна плата за 2015-2017), та її розмір з 18.01.2024 встановлено на рівні 5231,84грн. Також повідомлено про відсутність законних підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2021 -2023 року(а.с.26).
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з статтею 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
За правилами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас частина третя статті 45 Закону №1058-IV встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз зазначених вище норм законодавства свідчить, що частина третя статті 45 Закону №1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на іншим. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Зазначені висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18).
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років з 14.11.2018, а в подальшому з 18.01.2024 мало місце призначення пенсії за віком за Законом №1058-ІV, відповідач мав призначити позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, тобто показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незастосування середньої заробітної плати в Україні за 2021 - 2023 роки при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 18 січня 2024 року розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021 - 2023 роки, з урахуванням виплачених сум.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незастосування середньої заробітної плати в Україні за 2021 - 2023 роки при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 18 січня 2024 року розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021 - 2023 роки, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м.Одеса, вул. Канатна,83) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн(дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра