24 квітня 2024 р. № 400/13881/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівДержавної служби України з безпеки на транспорті, пр. Перемоги, 14,Київ,01135, Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Космонавтів, 61,м. Миколаїв,54056,
провизнання протиправною та скасування постанови від 28.08.2023 року № ПШ018529,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1) та Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (далі - відповідач 2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 28.09.2023 № ПШ018529 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що він не є перевізником в розумінні законодавства про автомобільний транспорт, у ТТН його як перевізника записано рукописним текстом, також дані про вантажовідправника зазначені не вірно, тобто ТТН № 25 від 25.08.2023 містить недостовірну інформацію. Щодо водія ОСОБА_2 , то позивач його не знає та не працює і ніколи не працював з ним.
Ухвалою від 17.11.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заву.
Відповідач надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що оскільки при проведенні габаритно-вагового контролю було встановлено перевищення вагових норм на одиночну вісь, чим допущено порушення ч. 1 абз. 14 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, тому спірна постанова прийнята правомірно та скасуванню не підлягає. Згідно ТТН перевізником зазначено саме позивача, на спростування цього позивачем не надано жодного доказу.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
26.08.2023р. посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті провели перевірку транспортного засобу DAF дн НОМЕР_1 з напівпричепом JAMIL дн НОМЕР_2 , склали Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №018529, відповідно до якого, під час перевірки виявлено: порушення законодавства про автомобільний транспорт, за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 14.2.1 «перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезені подільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу».
Позивачу направлялось запрошення щодо розгляду справи про допущене порушення законодавства по автомобільний транспорт.
Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.09.2023 № ПШ018529 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 8500 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад від 5 відсотків до 10 відсотків при перевезені подільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Позивач не погоджуючись із вищезазначеною постановою, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами суд виходить з наступного.
Стаття 1 Закону № 2344-III надає визначення основних термінів, які вживаються у даному законі, зокрема: автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт перевезення для власних потреб.
Тобто дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення.
Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі - Правила № 363), наведені в цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів експедитора.
З системного аналізу законодавчих норм слідує, що автомобільним перевізником може бути фізична особа або юридична особа, яка здійснює перевезення вантажів на комерційній основі чи за власний кошт.
Під час перевірки водієм ОСОБА_2 надано уповноваженим особам Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну № 25 від 25.08.2023 згідно якої автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 (позивач), вантажоодержувачем - Філія товариства з обмеженою відповідальністю "Оледа Блек Сі", вантажовідправником - товариство з обмеженою відповідальністю «Альбрус ЛТД», а відтак послуга перевезення вантажу надавалась саме позивачем.
Факт здійснення господарської операції фіксується в товарно-транспортному документі і його наявність є обов'язковою, в такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, (постанова Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 440/3783/18).
ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення вантажу, документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської діяльності з постачання, що підтверджено у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 р. у справі № 810/3713/16.
Таким чином, товарно-транспортна накладна № 25 від 25.08.2023 є документом, що підтверджує факт надання ФОП ОСОБА_1 послуг з перевезення вантажу. Дотого ж згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт
Стосовно посилання позивача, що ТТН № 25 від 25.08.2023 є неналежним доказом, оскільки на його думкумістить недостовірну інформації через зазначення його як перевізником рукописним записом та невідповідність даних вантажовідправника (адреса та директор не відповідають даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) є лише припущенням позивача, доказів недійсності (фіктивності) ТТН до суду не надано. Крім того, щодо зауважень позивача про невідповідність даних вантажовідправника ТОВ «Альбрус ЛТД» щодо адреси та директора, то суд зазначає, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань дійсно станом на час розгляду справи адресою ТОВ «Альбрус ЛТД» є «Україна, 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9», а директором ОСОБА_3 , але у даного підприємства були зміни адреси у 2023 році (20.07.2023) змінилась адреса з « АДРЕСА_2 » на « АДРЕСА_3 », яка зазначена у ТТН № 25 від 25.08.2023, а вже 01.11.2023 змінилась адреса на « АДРЕСА_4 » та директор з ОСОБА_4 , який зазначений в ТТН № 25 від 25.08.2023 на ОСОБА_3 .
Таким чином, з огляду на вищезазначене саме позивач є перевізником.
Щодо суті виявленого порушення суд зазначає наступне.
Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.15 р. передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Статтею 3 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті № 1567 від 08.11.06 р. передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
На підставі розпорядження КМУ від 2.12.21 р. № 1579-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки було реорганізовано у Відділ державного нагляду (контролю) у Миколаївській області.
За статтею 33 Закону України від 8 вересня 2005 р. № 2862-IV “Про автомобільні дороги” (далі Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.01 р. № 30 з метою забезпечення безпеки руху великовагових та великогабаритних транспортних засобів затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі Правила № 30).
Згідно з п. 3 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Отже, з наведеного слідує, що перевищення вагових параметрів транспортного засобу порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху дозволяється не більше ніж на 2%.
З акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.08.2023 № 016524 вбачається, що транспортним засобом перевищено нормативи вагових параметрів, а саме: навантаження на одну вісь складає 12,56 т, тоді як допустимо 11,5 т.
Отже, в ході проведення габаритно-вагового контролю встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на вісь 12,56 при нормативно допустимих 11,5 кг, тобто на 9,2% від нормативу.
Відтак, матеріалами справи підтверджено перевищення позивачем габаритно-вагових норм, що є складом правопорушення, за який абз. 14 ч. 1 ст. 60 Законом України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивач не надав суду доказів протиправності постанови відповідача, тому позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14,Київ,01135 39816845) Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Космонавтів, 61,м. Миколаїв,54056 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 28.08.2023 року № ПШ018529, відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя І. А. Устинов