24 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/20514/21
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Луценко Д.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представників відповідача - Кедик А.В., Бровко В.І., Садовської-Мариніної В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про відвід судді у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання вчинити дії ,
встановив:
Рішенням суду від 04.05.2022 зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати неврахованих сум отриманих, за попередні два місяці винагороди державного виконавця при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплаті матеріальної допомоги за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки.; обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та оплаті щорічних оплачуваних відпусток за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; щодо не врахування сум отриманої винагороди державного виконавця при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 10 днів щорічної відпустки, виплаченої в листопаді 2019 року, та грошової компенсації за невикористані 172 дні щорічних відпусток за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки.
Рішення суду набрало законної сили.
На виконання судового рішення позивачу видано виконавчий лист.
Ухвалою від 30.09.2022 замінено відповідача у справі - Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області на його правонаступника - Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Володимирська, 91, м. Хмельницький, 29000; код ЄДРПОУ 43316784).
Ухвалою від 02.03.2023 встановлено Центрально-Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Хмельницький) строк для подання звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 у справі №240/20514/21 терміном тридцять днів з дня отримання копії ухвали.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023 апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року - без змін.
Ухвалою від 19.06.2023 продовжено Центрально-Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Хмельницький) строк виконання рішення Житомирського окружного адміністративного від 04.05.2022 та вимог окремої ухвали від 02.03.2023 на 30 днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвалою від 26.09.2023 замінено відповідача у справі - Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. Володимирська, 91, м.Хмельницький, 29000; код ЄДРПОУ 43316784) на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) (пров.Музейний, буд.2-Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 43315602).
Ухвалою від 26.09.2023 встановлено Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м.Київ) строк на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного від 04.05.2022 у справі №240/20514/21 та вимог окремої ухвали від 02.03.2023 - 30 днів з дня отримання даної ухвали.
За наслідками апеляційного оскарження, постановами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 ухвали від 26.09.2023 залишено без змін.
Крім того, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року (К/990/11355/24) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року на підставі частини третьої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, правильність висновків суду щодо заміни сторони у справі та встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду, через відсутність даних про його фактичне та повне виконання, підтверджена судом апеляційної інстанції.
Разом з тим, станом на 02.04.2024 звіт про виконання судового рішення до суду не подано.
Ухвалою від 02.04.2024 призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом учасників справи на 11:00 24.04.2024 вирішення питання про накладення на керівника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) штрафу за неподання звіту від 04.05.2021 у справі 240/20514/21.
Зобов"язано відповідача надати суду інформацію щодо особистих даних керівника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (ПІП, адреса, РНОКПП), який є відповідальним за виконання судового рішення від 04.05.2022 у справі №240/20514/21 та забезпечити його явку в судове засідання.
Представник відповідача надіслав до суду заяви про роз"яснення ухвали суду від 02.04.2024 та заяву про заміну способу і порядку виконання судового рішення у справі.
Ухвалами суду від 24.04.2024 відмовлено у задоволенні заяв про роз"яснення ухвали суду від 02.04.2024 .
Також, ухвалою від 24.04.2024 залишено без розгляду заяву представника про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі.
В ході розгляду справи, представник відповідача подав письмову заяву про відвід судді. Заява мотивована тим, що судом протиправно здійснено заміну відповідача в порядку ст.52 КАС, оскільки така заміна можлива лише на стадії судового процесу, тобто до ухвалення судового рішення. Крім того, в ухвалі суду від 02.04.2024 судом невірно вказано, що звіт про виконання судового рішення не поданий. В той же час, в матеріалах справи міститься звіт про виконання судового рішення. На поданому звіті міститься резолюція "до справи" та підпис, що свідчить про прийняття його судом та долучення до справи. Жодного процесуального рішення про неприйняття та недолучення вказаного звіту не прийнято, в реєстрі судових рішень відсутня вмотивована ухвала про відмову у прийнятті звіту.
Суд поставив на обговорення вказане клопотання.
Представники відповідача клопотання підтримали, просили задовольнити.
Позивач просив у задоволенні клопотання відмовити.
Заслухавши думки сторін, оцінивши доводи клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Так, підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи (частина друга статті 36 КАС України).
При цьому слід зазначити, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод має встановлюватися згідно з: "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надані докази іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Заява про відвід мотивована, крім іншого, незгодою відповідача із процесуальними рішеннями суду, зокрема, з ухвалою про заміну відповідача у справі.
Частиною четвертою статті 36 КАС України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відтак прийняття суддею (судом) процесуального рішення, передбаченого КАС України, під час розгляду адміністративної справи є здійснення судом правосуддя та не є тією обставиною, що свідчить про упередженість судді чи її особисту зацікавленість.
Більш того, незгода з процесуальним рішенням судді може бути підставою для його апеляційного оскарження.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Суд звертає увагу, що відповідачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 26.09.2023 про заміну відповідача у справі - Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. Володимирська, 91, м. Хмельницький, 29000; код ЄДРПОУ 43316784) на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) (пров.Музейний, буд.2-Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 43315602) .
За наслідками апеляційного розгляду, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2024 ухвалу залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Отже, ухвала суду від 26.09.2023 набрала законної сили у встановленому порядку.
Крім того, суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема ч.2 ст.382, передбачено повноваження суду щодо прийняття відповідного процесуального рішення за наслідками розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а саме: ухвали про встановлення нового строку подання звіту, накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.
Резолюція судді на звіті не є процесуальним рішенням в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, та свідчить лише про долучення його до матеріалів справи, а не прийняття його судом як підтвердження виконання рішення.
Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджена жодними належними і допустимими доказами.
Натомість, заявляючи відвід заявник не надав доказів на підтвердження обставин, які б об'єктивно викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості судді. Наведені у заяві обставини не свідчать про наявність підстав для відводу, передбачених у статті 36 КАС України, а сам відвід пов'язується виключно з надуманими обставинами.
Доказів, які б вказували на пряму чи опосередковану заінтересованість судді Капинос О.В. в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача, які вона озвучила в судовому засіданні, як на підставу відводу, щодо відмови судом ухвалами від 24.04.2024 у задоволенні її заяв про роз'яснення ухвал суду від 26.09.2023 та від 02.04.2024, а також залишення без розгляду заяви про зміну способу виконання судового рішення, оскільки станом на 24.04.2024 повні тексти даних процесуальних документів не складені. Крім того, незгода учасника справи з прийнятим судом процесуальним рішенням відповідно до приписів ст.294 КАС України є підставою для їх апеляційного оскарження.
Отже, аргументи, якими представник відповідача мотивує заяву про відвід не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
Частиною 4 статті 40 КАС України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та необхідність вирішення питання про відвід в порядку, встановленому ч. 4 ст. 40 КАС України.
Керуючись статтями 36-40, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Визнати необгрунтованою заяву представника відповідача про відвід судді Капинос О.В.
Передати матеріали адміністративної справи №240/20514/21 на автоматизований розподіл для визначення головуючого судді, у порядку встановленому ч.1 ст.31 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та не оскаржується.
Суддя О.В. Капинос
Повний текст ухвали складений 24 квітня 2024 року