Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 квітня 2024 року Справа№200/1028/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вулиця Смілянська, 23, Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 057250005628 від 17.01.2024 про відмову в призначення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2024 про призначення пенсії за віком застосувавши при призначенні пенсії п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до пільгового стажу за Списком №1-шахтарі та страхового стажу з зарахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.10.2020 по 31.03.2023 на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Україна».
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що він звернувся з заявою про призначення пенсії та надав всі необхідні документи. 17.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було прийнято рішення № 057250005628 від про відмову в призначення пенсії, яким не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.10.2020 по 31.03.2023 на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Україна», через відсутність сплати внесків підприємством. Позивачем зазначено, що він не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працювала, а тому наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового та пільгового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №057250005628 від 17.01.2024 вважає протиправним, просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 27.02.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №200/1028/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивач 09.01.2024 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та за розглядом заяви позивача 17.01.2024 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. До пільгового стажу позивача не зарахований період з 01.10.2020 до 31.03.2023, оскільки згідно даних Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата внесків. Вказує, що у органів Пенсійного фонду України відсутні будь-які підстави для призначення позивачу пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку, та недосягненням позивачем пенсійного віку. Просив суду відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 09.01.2024 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 057250005628 від 17.01.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Вказано, що страховий стаж позивача становить 33 роки 5 місяців 20 днів, пільговий - 9 років 5 місяців 9 днів. До пільгового стажу позивача не зарахований період з 01.10.2020 до 31.03.2023, оскільки згідно даних Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата внесків.
Судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_3 , що ОСОБА_1 працює у ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» з 23.03.2016 на посаді гірника підземного 3 розряду з повним робочим днем в шахті (наказ №204-к від 24.03.2016).
З наявної, в матеріалах справи довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» вих.№1-35 від 09.01.2024 вбачається, що ОСОБА_1 , працює в Відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 23.03.2016 по 16.03.2023 на посаді гірник підземний та з 17.03.2023 по теперішній час мобілізован до лав ЗСУ зі збереженням місця роботи, посади та без збереження заробітної плати. На підприємстві проведена атестація робочих місць відповідно наказів №78а від 30.01.2015, №375а від 20.09.2019, №153 від 29.80.2023.
Згідно наявної, в матеріалах справи довідки №10, виданої ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» вих.№1-112 від 25.06.2023, ОСОБА_1 дійсно працює в Відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 23.03.2016 по 16.03.2023 на посаді гірник підземний та з 17.03.2023 по теперішній час мобілізован до лав ЗСУ зі збереженням місця роботи, посади та без збереження заробітної плати. Роботодавець у період з 01.10.2020 по 31.03.202 щомісячно нараховував на його зарплату єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 22%.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.
Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
У частині 9 ст. 20 Закону № 1058-IV визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Згідно абз.1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Тобто, Відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно абз.2 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 статті 24 цього Закону визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Приписами частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Судом з копії трудової книжки позивача встановлено, що позивач з 23.03.2016 працював у Відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» на посаді гірника підземного 3 розряду з повним робочим днем в шахті (наказ №204-к від 24.03.2016).
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на Відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», яке здійснило нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Слід зазначити, що фактично, внаслідок невиконання Відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 31 жовтня 2019 року № 266/1994/17.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що сам факт не зарахування сум єдиного соціального внеску, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду та Державної податкової служби, про що стверджує відповідач, за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні йому страхового та пільгового стажу за вищевказані періоди. Крім того, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно перераховувалися суми єдиного соціального внеску, а отже позивач не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов'язків по сплаті обов'язкових платежів.
Враховуючи положення частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV, суд приходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період роботи з 01.10.2020 по 31.03.2023, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Отже, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період його роботи з 01.10.2020 по 31.03.2023 в ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Україна», а відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 057250005628 від 17.01.2024 про відмову в призначення пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу з зарахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.10.2020 по 31.03.2023 на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Україна», задоволенню не підлягають оскільки у спірному рішенні вказано про зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача. Крім того, суд зазначає, що жодних спорів з приводу не зарахування заробітної плати за періоди роботи позивача з 01.10.2020 по 31.03.2023 наразі між сторонами не існувало, оскільки означений період роботи не був зарахований відповідачем до пільгового стажу позивача.
Отже, суд вважає передчасними вищезазначені вимоги позивача та такими, що заявлені на майбутнє, що не відповідає задачам та принципам адміністративного судочинства.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З урахуванням встановлених судом при розгляді даної справи обставин, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 057250005628 від 17.01.2024 про відмову в призначення пенсії;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2024 про призначення пенсії за віком застосувавши при призначенні пенсії п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до пільгового стажу за Списком №1-шахтарі періоди роботи з 01.10.2020 по 31.03.2023 на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Україна».
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачкою за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вулиця Смілянська, 23, Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - частково задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 057250005628 від 17.01.2024 про відмову в призначення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2024 про призначення пенсії за віком застосувавши при призначенні пенсії п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до пільгового стажу за Списком №1-шахтарі періоди роботи з 01.10.2020 по 31.03.2023 на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Україна».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Повне судове рішення складено 25.04.2024.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька