Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
25 квітня 2024 року Справа №200/2402/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кравченко Т.О., вирішуючи питання про наявність підстав для прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
22 квітня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 22 квітня 2024 року, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01 січня 2023 року доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області перерахувати та виплатити пенсію з 01 січня 2023 року ОСОБА_1 з основним розміром 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 06 грудня 2021 року у справі № 200/12822/21, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя після одержання позовної заяви, крім іншого, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Строк звернення до адміністративного суду визначає ст. 122 КАС.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Конституційний Суд України в рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 зазначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини в п. п. 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч. 3 ст. 122 КАС передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ст. 87 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, неодержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Ст. 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно зі ст. 55 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсії за минулий час, однак не виплачених з вини органів Пенсійного фонду України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а навела висновок про те, що норми ст. 87 Закону № 1788, ст. 46 Закону № 1058 і ст. ст. 51, 55 Закону № 2262 (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Таким чином, норми пенсійного законодавства, які стосуються необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонеру суми пенсії, стосуються саме нарахованих сум пенсії за минулий час, які не виплачені з вини пенсійного органу.
31 березня 2021 року Верховий Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду прийняв постанову у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України.
В цій постанові Верховий Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду навів такі висновки:
«[…]
20. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Відтак, на думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
[…]
23. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
24. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
25. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
[…]
27. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
[…]
32. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
33. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
35. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
36. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
37. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
[…]
41. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
42. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
43. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
44. Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
45. До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
[…]».
12 грудня 2023 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду прийняв постанову у справі № 380/1907/23 про непоширення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС, на правовідносини щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних вповноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особами, які мають право на пенсію за Законом № 2262.
В постанові від 12 грудня 2023 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду навів такий висновок:
«[…]
59. З огляду на наведене Судова палата в цій справі вважає правильною правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 520/11178/2020 і доходить висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2023 року в справі № 380/14933/22.
60. Керуючись зазначеними раніше мотивами під час розгляду цієї справи, Судова палата формулює такий правовий висновок:
Видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в пункті 2 Порядку № 45, є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно із частиною третьою статті 51 цього Закону перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тому до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Застосування вказаного строку звернення до адміністративного суду унеможливить реалізацію права, передбаченого статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення з урахуванням норм частини третьої статті 51 цього Закону щодо перерахунку пенсій із дати виникнення права на нього без обмеження строком у разі непроведення перерахунку з вини державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії.
[…]».
Підсумовуючи викладене, суд зауважує, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом актуальними є такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо строків звернення до суду:
1. без обмеження будь-яким строком може бути пред'явлений позов про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень, які стосуються сум пенсії, нарахованих, але не виплачених з вини держави в особі пенсійного органу;
2. без обмеження будь-яким строком може бути пред'явлений позов про оскарження дій чи бездіяльності уповноважених суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262;
3. позов про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо перерахунку пенсії може бути пред'явлений в межах шестимісячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Спірні правовідносини виникли щодо дій пенсійного органу, які полягали в припиненні нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2 000,00 грн, встановленої Постановою КМУ № 713, з 01 січня 2023 року.
Отже, до спірних правовідносин належить застосовувати шестимісячний строк звернення до суду, встановлений абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС.
Висновки щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС, у соціальних спорах, наведені в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, і полягають в наступному:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу Пенсійного фонду України на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Саме такий висновок наведений Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19.
В постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Застосувавши до спірних правовідносин норми ст. 122 КАС з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що про порушення своїх прав внаслідок припинення нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2 000,00 грн, передбаченої Постановою КМУ № 713, з 01 січня 2023 року, позивач повинен був дізнатися в січні 2023 року (або не пізніше лютого 2023 року), тобто, отримавши відповідну пенсійну виплату.
При цьому отримання позивачем листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 21 березня 2024 року № 6377-4279/Є-02/8-0500/24 - відповіді на звернення його представника - адвоката Єрьоміної В.А. від 26 лютого 2024 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вичиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через рік після отримання пенсії за січень 2023 року.
До суду з цим позовом позивач звернувся 22 квітня 2024 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, визначеного абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС.
Будь-яких причин, які об'єктивно унеможливлювали або істотно ускладнили своєчасне звернення до суду з цим позовом, в позовній заяві ОСОБА_1 не навів.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 надав заяву про поновлення строку звернення до суду.
В цій заяві позивач зазначив, що Верховний Суд постановою від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22 визнав право осіб, пенсія яких переглядалась (перераховувалась) у зв'язку з виконанням рішення суду, на нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000,00 грн, передбаченої Постановою КМУ № 713. 02 березня 2023 року Верховний Суд за наслідками розгляду справи № 600/870/22-а підтвердив зазначену правову позицію.
Після надання Верховним Судом для юридичної практики правових висновків щодо нарахування та виплати з 01 липня 2021 року щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Постановою КМУ № 713, викладених в постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22, у позивача виникла об'єктивна можливість звернення до суду з цим позовом саме з тих підстав, що у згаданій постанові Кабінету Міністрів України не було зрозуміло визначено право пенсіонера на перерахунок його пенсії.
Також позивач вказав на те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків звернення до суду може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене позивач просив визнати поважними причини пропуску ним строку звернення до суду та поновити цей строк.
При вирішенні питання про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення цього строку суд виходив з такого.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ст. 44 КАС передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п. п. 6, 7 ч. 5 цієї статті).
Наведеними положеннями КАС чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.
Згідно з ч. 5 ст. 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Процесуальний закон вимагає від учасника справи, який пропустив визначений законом процесуальний строк для вчинення певної процесуальної дії, подання заяви про поновлення такого строку та доказів поважності причин його пропуску.
При цьому суд не наділений повноваженням замість позивача визначати причини пропуску строку звернення до суду і, самостійно визначивши такі причини, надавати оцінку їх поважності.
Суд зауважив, що ні в позовній заяві, ні в заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено жодної причини, яка унеможливила або істотно ускладнила своєчасне звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Ст. 122 КАС пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. В контексті спірних правовідносин таким є день отримання позивачем пенсії після її перерахунку з 01 січня 2023 року.
Правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм Постанови КМУ № 713 був викладений в постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22, тобто ще до проведення перерахунку пенсії позивача та припинення нарахування та виплати йому щомісячної доплати до пенсії.
Суд зауважив, що формуванням Верховним Судом правових висновків в листопаді 2022 року, тобто ще ДО виникнення спірних правовідносин, жодним чином не пояснює неможливість реалізації позивачем права на звернення до суду з цим позовом в межах встановленого законом строку звернення до суду.
Щодо посилання позивача на воєнний стан як поважної причини пропуску строку звернення до суду, суд вважав за необхідне зауважити таке.
Верховний Суд в постанові від 27 січня 2023 року у справі № 580/2129/22 зазначив, що ведення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
В заяві про поновлення строку звернення до суду, крім загального посилання на введення воєнного стану, будь-якого обґрунтування як саме воєнний стан вплинув на його можливість звернення до суду ОСОБА_2 не навів.
З приводу твердження про безумовну наявність порушеного права позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеному законом, а також про те, що у разі відмови у відкритті провадження це право залишиться незахищеним на рівні національного судочинства, що матиме наслідком порушення принципу верховенства права, суд зазначив наступне.
Наявність у особи порушеного права, яке потребує судового захисту, не звільняє її від обов'язку дотримуватися визначеного КАС порядку звернення до суду.
Вимоги процесуального закону є сталими, чіткими і зрозумілими, в тому числі в частині строку звернення до суду та наслідків його пропуску. До того ж при зверненні до суду з цим позовом позивач користувався професійною правничою допомогою адвоката.
Однак всупереч приписам ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС ні в позовній заяві, ні в заяві про поновлення строку звернення до суду не навів об'єктивних причин, які унеможливили або істотно ускладнили можливість його своєчасного звернення до суду з цим позовом, і які б могли бути визнані судом поважними, а також не надав докази на їх підтвердження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки вказані ОСОБА_1 в позовній заяві та в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави не є поважними, 23 квітня 2024 року суд постановив ухвалу, якою у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовив та відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС залишив позовну заяву без руху з наданням йому десятиденного строку з дня отримання цієї ухвали засобами електронного зв'язку для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання доказів на їх підтвердження.
Ухвала від 23 квітня 2024 року доставлена в електронний кабінет користувача ЄСІТС «Електронний суд» - ОСОБА_3 , яка є представником позивача, 23 квітня 2024 року о 19:55.
24 квітня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Єрьоміної В.А. про поновлення строку звернення до суду.
В цій заяві представник позивача зазначила таке.
Згідно з усталеною судовою практикою поважними причинами пропуску строку звернення до суду з позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Представник позивача зазначила, що предметом спору у цій справі є дії пенсійного органу щодо припинення виплати з 01 липня 2021 року щомісячної доплати до пенсії позивача в сумі до 2 000 грн, встановленої відповідно до Постанови КМУ № 713; зобов'язання до вчинення дій, зокрема, здійснення перерахунку та виплати пенсії із урахуванням спірної доплати.
Представник позивача наголосила, що будь-якого рішення пенсійного органу, яким би вирішувалося питання припинення виплати спірної доплати; будь-яких доказів інформування позивача зі сторони пенсійного органу про зміну складових пенсійної виплати не представлено.
Припинення (ненарахування) спірної доплати мало місце під час перерахунку його пенсії на виконання рішення суду, в результаті чого розмір його пенсії зріс, через що у нього не виникало сумнівів щодо виплати пенсії в повному розмірі.
Лише після звернення із заявою та отримання відповіді від відповідача позивач достовірно дізнався про припинення йому виплати / не нарахування спірної доплати до пенсії.
Отже, позивачем вживалися заходи для отримання інформації про складові пенсійної виплати та причини припинення виплати щомісячної доплати до пенсії в сумі 2 000,00 грн, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Після отримання вказаної відповіді позивач без зайвих зволікань звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Стосовно висновків суду про те, що отримання періодичних пенсійних платежів свідчить про поінформованість позивача про припинення виплати спірної доплати, позивач вважає, що таке широке і поверхневе тлумачення спірних обставин в розглядуваному випадку суперечить такій засаді (принципу) адміністративного судочинства як верховенство права, оскільки поза розумним сумнівом позивач зацікавлений у вирішенні питання про виплату йому пенсії в повному розмірі. При цьому, тривале перебування позивача в стані правової невизначеності зумовлено безпосередніми діями (бездіяльністю) суб'єкта владних повноважень, а саме відповідача.
Отже, перекладання на позивача наслідків пропуску строку звернення до суду через бездіяльність відповідача, незабезпечення належного інформування особи про зміни складових пенсійної виплати є недопустимим.
З приводу вказаних доводів представника позивача суд зазначає наступне.
Висновки суду щодо моменту, якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав; щодо початку перебігу строку звернення позивача до суду з цим позовом; щодо пропуску позивачем строку звернення до суду відповідають висновкам Верховного Суду, зокрема тим, що викладені в постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, які є обов'язковими для врахування в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС.
Суд вкотре наголошує, що отримання позивачем листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 21 березня 2024 року № 6377-4279/Є-02/8-0500/24 - відповіді на звернення його представника - адвоката Єрьоміної В.А. від 26 лютого 2024 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вичиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через рік після отримання пенсії за січень 2023 року.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суд він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання ним строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме тай її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, наведені позивачем обставини не є об'єктивними, непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення позивача, а тому не можуть бути визнані поважними.
Крім того, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду представник позивача наводила норму ч. 3 ст. 51 Закону № 2262, відповідно до якої перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Суд зауважує, що норма ч. 3 ст. 51 Закону № 2262 стосується випадків оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень, які стосуються сум пенсії, нарахованих, але не виплачених з вини держави в особі пенсійного органу, а також оскарження дій чи бездіяльності уповноважених суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262.
Однак спірні правовідносини виникли з приводу правомірності/неправомірності дій пенсійного органу, які полягали в припиненні нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії з 01 січня 2023 року, тобто норми ч. 3 ст. 51 Закону № 2262 до них не застосовуються.
З приводу посилання представника позивача на ухвалу Верховного Суду від 25 вересня 2023 року у справі № 380/1907/23 суд зауважує таке.
По-перше, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд застосовує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
По-друге, висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/1907/23, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказана справа стосувалася непоширення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС, на правовідносини щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262.
Висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20 липня 2023 року у справі № 420/8355/22, (на які покликається представник позивача), не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони були сформульовані за інших фактичних обставин, ніж у випадку позивача. (У справі № 420/8355/22 йшлося про припинення виплати пенсії особі у зв'язку з її виїздом на постійне місце проживання до Федеративної Республіки Німеччини).
Суд відзначає, що в заяві від 24 квітня 2024 року представник позивача не навела жодної причини, яка об'єктивно унеможливила або істотно ускладнила своєчасне звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом і могла б бути визнана судом поважною; до заяви не додані докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Як наслідок, у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду від 24 квітня 2024 року слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
П. 1 ч. 4 ст. 169 КАС установлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з ч. 6 ст. 169 КАС про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Отже, наявні передбачені ч. 2 ст. 123, п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС для повернення позовної заяви.
При цьому повернення позовної заяви є наслідком поведінки самого позивача (його представника), а не перешкоджанням йому в доступі до правосуддя з боку суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 122, ч. ч. 1, 2 ст. 123, ч. 6 ст. 161, п. 1 ч. 4 ст. 169, ст. ст. 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалила:
1. У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про поновлення строку звернення до суду від 24 квітня 2024 року - відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити особі, яка подала позовну заяву, що:
- повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом;
- повернення позовної заяви є підставою для повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, за клопотанням особи, яка його сплатила, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Повне судове рішення складено і підписано суддею 25 квітня 2024 року.
Суддя Т.О. Кравченко