Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 квітня 2024 року Справа№200/1160/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
адвокат Гуревич Родіон Геннадійович в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1) (з урахуванням уточнень):
- визнати протиправною та скасувати постанову «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» №12033/386964/19003/27» від 25 листопада 2022 року, яку прийнято Синельниківським відділенням УВД ФСС України в Дніпропетровській області, щодо ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити нарахування та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 01 жовтня 2022 року по даний час.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
11 березня 2024 року представник позивача, з метою виконання вимог ухвали суду від 01 березня 2024 року, надав до суду клопотання щодо усунення недоліків позовної заяви та доказ сплати судового збору.
12 березня 2024 року судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано встановлені судом докази по справі.
27 березня 2024 року відповідач надав до суду докази по справі, які судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року залишено позовну заяву без руху після відкриття.
04 квітня 2024 року представником позивача надано до суду клопотання, яке за своєю суттю є уточненою позовною заявою.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву представника позивача від 04 квітня 2024 року та продовжено розгляд справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2).
Інші клопотання або заяви від сторін не надходили.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Отже відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Так, позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є пенсіонером по інвалідності ІІІ групи (професійне захворювання). Позивач перебував на обліку та отримував страхові виплати у Синельниківському відділенні УВД ФСС України в Дніпропетровській області, правонаступником якого є відповідач, в той же час у період з 01 жовтня 2022 року по даний час нарахування страхових виплат позивачу було припинено на підставі постанови «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» №12033/386964/19003/27» від 25 жовтня 2022 року, яку прийнято Синельниківським відділенням УВД ФСС України в Дніпропетровській області.
Позивач вважає такі дії щодо припинення виплати соціальних виплат протиправними та такими, що порушують його конституційні права, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач-1 правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. У наданих письмових поясненнях заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що після проведеної верифікації, позивачу з 01 жовтня 2022 року було призупинено нарахування щомісячної страхової виплати у зв'язку з непроходженням верифікації. Для відновлення щомісячних страхових виплат позивач має право також особисто звернутись із заявою встановленого зразка про продовження страхових виплат з усіма необхідними документами, які дають право на отримання страхових виплат до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України. На час розгляду даної судової справи відповідні заява та документи, на підставі яких стане можливим здійснити дії щодо поновлення виплат, позивачем у встановленому порядку не подані.
Крім того, відповідач-1 зауважив, що особова справа позивача знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, тому вважає, що в частини зобов'язання вчинення дій, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем.
Відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України позивач як внутрішньо переміщена особа перебувала на обліку та отримувала щомісячні страхові виплати у Торецькому міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області по 31 березня 2015 року. Згідно постанови відділення від 23 березня 2015 року №0515/50267/50267/8 «Про припинення щомісячної страхової виплати» виплати припинені з 01 квітня 2015 року, зазначена причина припинення - переміщення в м. Синельникове Дніпропетровської області. Точні дати початку та припинення щомісячних виплат управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області, а також причина припинення та суми нарахованих і виплачених страхових виплат після 01 квітня 2015 року невідомі. В період з 01 квітня 2015 року по теперішній час позивач за продовженням щомісячних страхових виплат до відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Донецькій області або Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в Донецькій області не зверталась.
Крім того, відповідач-2 зауважив, що позивач у період з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, до будь-якого відділення Фонду соціального страхування України в Донецькій області, а з 01 січня 2023 року до територіальних органів Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про тимчасове продовження раніше призначених страхових виплат з наданням відповідних документів, визначеними постановою Правління Фонду соціального страхування України №27 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб», не зверталась, тому не мала правових підстав на отримання страхових виплат. За цей період страхові виплати не нараховувались та не сплачувались.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Горлівка Донецької області до м. Синельникове Дніпропетровської області, що підтверджується довідкою від 03 лютого 2016 №1231000424 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії ДОН-04 №054861 позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності з 30 березня 2007 року безстроково, що не є спірним питанням у справі.
Отже, позивач є особою, що отримує страхові виплати, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Постановою Синельниківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №12033/386964/19003/26 від 11 березня 2022 року «Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати відповідно до частини другої статті 37» призначено потерпілій ОСОБА_1 номер справи 386964, номер випадку 19003, перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 5597,37 грн. Виплати провадити з 01 березня 2022 року безстроково.
24 жовтня 2022 року Синельниківським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області позивачу направлено листа «Про призупинення страхових виплат» вих.№29.1-04/1175 в якому зазначено наступне.
«Державою на законодавчому рівні гарантовано та врегульовано питання надання страхових виплат та соціальних послуг за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд) потерпілим на виробництві, які переміщуються з тимчасово окупованої території України. Їх права захищено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706).
Ваша справа про страхові виплати внутрішньо переміщеної особи знаходиться на обліку в Синельниківському відділенні з 05 травня 2015 року та щомісячні страхові виплати Вам призначено та здійснюються відповідно до пункту 3.1 «Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійною захворювання для внутрішньо переміщених осіб», затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року №27.
Згідно зі статтями 7 та 11 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03 грудня 2019 року №324-ІХ відділення Фонду уповноважені проводити додаткові перевірки інформації, наданої реципієнтами під час звернення за страховими виплатами, зокрема проводити систематичні перевірки інформації про реципієнтів, які отримують страхові виплати.
Також відповідно до пункту 6 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються у випадках, передбачених законодавством.
У зв'язку з цим Вам необхідно особисто звернутись до Синельниківського відділення для здійснення верифікації Ваших даних, з метою вирішення питання щодо наявності законних підстав для продовження страхових виплат, які Вам призупинено з жовтня 2022 року.».
25 листопада 2022 року головним спеціалістом страхових виплат та матеріального забезпечення Синельниківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на ім'я начальника Синельниківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області подано службову записку наступного змісту:
«У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись рекомендаціями УВД ФССУ в Дніпропетровській області під час верифікації ВПО, шляхом їх обзвону, мною отримано інформацію щодо не проживання за місцем реєстрації ВПО ОСОБА_1 з жовтня 2022 року.
Враховуючи, що згідно зі статтями 7 та 11 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03 грудня 2019 року №324-ІХ відділення Фонду уповноважені проводити додаткові перевірки інформації, наданої реципієнтами під час звернення за страховими виплатами, зокрема проводити систематичні перевірки інформації про реципієнтів, які отримують страхові виплати.
Відповідно до пункту 1.2 «Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб», затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року №27 (далі - Порядок), внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, виплат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Також відповідно до пункту 6 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються у випадках, передбачених законодавством.
Тому вважаю за доцільне призупинити нарахування виплат на період проходження верифікації як отримувача страхових виплат.».
Постановою Синельниківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №12033/386964/19003/26 від 25 листопада 2022 року «Про затримання щомісячної страхової виплати» затримано потерпілій ОСОБА_1 номер справи 386964, номер випадку 19003, щомісячну страхову виплату в розмірі 5597,37 грн. Підстава затримання: Службова записка від 25 листопада 2022 року. Виплату затримано: з 01 жовтня 2022 року.
Відповідно до листа вих.№46810/01-16 від 26 березня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 перебувала на обліку, як отримувач щомісячних страхових виплат внаслідок нещасного випадку на виробництві в Синельниківському відділенні ФССУ, як внутрішньо-переміщена особа. Щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 були припинені з 01 жовтня 2022 року до з'ясування у зв'язку з непроходженням верифікації даних. Також зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 була передана електронна особова справа по ОСОБА_1 Синельниківському відділенні ФССУ. Особова справа ОСОБА_1 знаходиться в Головному управлінні пенсійного фонду України в Донецькій області. Направлено скановану копію електронної особової справи ОСОБА_1 . Щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 складали з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2021 року - 4423,40 грн.; з 01 березня 2021 по 28 лютого 2022 року - 4909,97 грн.; з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року - 5597,37 грн. Дані про фактично виплачені щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 у відділі призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відсутні.
Доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 спірних страхових виплат за період з 01 жовтня 2022 року відповідачем суду не надано.
В зв'язку з чим позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Право позивача на отримання щомісячних страхових виплат відповідачем не оспорюється.
В судовому порядку виплата щомісячних страхових виплат позивачу не припинялась.
Спірним питанням даної справи є правомірність припинення виплати щомісячних страхових виплат позивачу з 01 жовтня 2022 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Положеннями статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
01 січня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року №2620-IX, яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 03 вересня 1999 року №1105-XIV викладений в новій редакції.
Відповідно до статті 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.
Згідно з пунктами 2-3, 7 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 03 вересня 1999 року № 105-XIV, вирішено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
До завершення заходів, пов'язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» припинено з 1 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, зокрема, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон №1105-XIV) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Частиною першою статті 47 №1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ята статті 47 Закону №1105-XIV).
Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці». (частини четверта, сьома статті 47 Закону №1105-XIV).
Відповідно до частини першої статті 46 Закону №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Пунктом третім розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом вище, відповідачем не виплачено спірні щомісячні страхові виплати позивачу з 01 жовтня 2022 року на виконання постанови Синельниківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №12033/386964/19003/26 від 25 листопада 2022 року «Про затримання щомісячної страхової виплати». Згідно з якою затримано потерпілій ОСОБА_1 номер справи 386964, номер випадку 19003, щомісячну страхову виплату в розмірі 5597,37 грн. Підстава затримання: Службова записка від 25 листопада 2022 року. Виплату затримано: з 01 жовтня 2022 року.
Так, відповідно до службової записки від 25 листопада 2022 року визначено за доцільне призупинити нарахування виплат позивачу на період проходження верифікації як отримувача страхових виплат.
В свою чергу, суд констатує, що Законом №1105-XIV такої підстави для припинення, а тим паче затримання виплати щомісячних страхових виплат, взагалі не передбачено.
Також, у службовій записці головного спеціаліста страхових виплат та матеріального забезпечення Синельниківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2022 року зазначено, зокрема, що згідно зі статтями 7 та 11 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03 грудня 2019 року №324-ІХ відділення Фонду уповноважені проводити додаткові перевірки інформації, наданої реципієнтами під час звернення за страховими виплатами, зокрема проводити систематичні перевірки інформації про реципієнтів, які отримують страхові виплати.
Преамбулою Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03 грудня 2019 року №324-IX (далі - Закон №324-IX) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні. Метою цього Закону є підвищення адресності державних виплат, сприяння розбудові системи соціального забезпечення, а також забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.
Відповідно до статті 1 Закону №324-IX, в контексті цього закону:
- верифікація - комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних;
- державні виплати - пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування;
- моніторинг - систематична діяльність з проведення аналізу інформації, отриманої під час верифікації, та аналізу результатів верифікації;
- органи, що здійснюють державні виплати, - розпорядники бюджетних коштів, інші органи, установи та організації, що призначають, нараховують та/або здійснюють державні виплати;
- реципієнти - фізичні особи, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичні особи, які звернулися за призначенням державних виплат;
- рекомендація - повідомлення про результат верифікації державних виплат щодо невідповідності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання і розмір таких виплат.
З огляду на викладене, дія Закону №324-IX за суб'єктним складом поширюється на спірні правовідносини.
Відповідно до статті 6 Закону №324-IX орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, зобов'язаний надавати органам, що здійснюють державні виплати, своєчасно та в повному обсязі рекомендації за результатами здійснення верифікації, а також інформацію, необхідну для опрацювання рекомендацій.
Згідно зі статтею 7 Закону №324-IX органи, що здійснюють державні виплати, мають такі повноваження:
1) проводити додаткові перевірки інформації, наданої реципієнтами під час звернення за державними виплатами та опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат;
2) надсилати запити для отримання інформації, що впливає на право реципієнтів на отримання державних виплат;
3) приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат;
4) здійснювати передбачені законодавством заходи щодо повернення та/або стягнення сум неправомірно отриманих державних виплат.
Частиною першою статті 8 Закону №324-IX, суб'єкти надання інформації в обов'язковому порядку та безоплатно надають органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, інформацію, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, персональні дані з автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких вони є, у тому числі інформацію з обмеженим доступом.
Згідно з частинами першої, другої статті 9 Закону №324-IX, верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб'єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.
Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік державних виплат, що підлягають верифікації, затверджує орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що формують та реалізують державну політику у сфері надання відповідних державних виплат.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону №324-IX поточна верифікація передбачає систематичну діяльність з аналізу даних щодо реципієнтів, встановлення відповідності повідомленої реципієнтами інформації даним, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі, з урахуванням змін соціального та фінансово-майнового стану реципієнтів, що можуть впливати на призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат та їхній розмір.
Під час поточної верифікації: 1) проводяться систематичні перевірки інформації про реципієнтів, які отримують державні виплати; 2) здійснюється виявлення невідповідностей у джерелах інформації, що надається суб'єктами надання інформації, фактичним даним про реципієнта та/або вимогам законодавства, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат; 3) проводиться аналіз даних, отриманих за допомогою інформаційно-аналітичної платформи.
Відповідно до статті 13 Закону №324-IX, для здійснення верифікації та моніторингу державних виплат використовується така інформація про реципієнта: 1) прізвище, ім'я, по батькові; 2) дата народження/смерті; 3) місце народження; 4) стать; 5) серія, номер, дата видачі паспорта громадянина України та найменування уповноваженого суб'єкта, що його видав (номер, дата видачі паспорта громадянина України у формі картки та код уповноваженого суб'єкта, що його видав), а для іноземців та осіб без громадянства - реквізити паспортного документа іноземця та/або документа, що підтверджує право на постійне або тимчасове проживання в Україні; 6) серія, номер, дата видачі свідоцтва про народження дитини реципієнта; 7) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та дата внесення інформації про особу до цього реєстру; 8) відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; 9) реєстраційний номер облікової картки платника податків (або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); 10) інформація, отримана від суб'єктів надання інформації, що підтверджує або спростовує право на отримання та розмір державних виплат відповідно до законодавства; 11) інформація, що подається реципієнтом під час призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат, відповідно до визначених законодавством вимог для отримання таких виплат, необхідна для здійснення верифікації.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 16 Закону №324-IX, за результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо:
1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;
2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.
За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:
1) призначення (перерахунку) державної виплати;
2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;
3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;
4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.
У разі виявлення під час здійснення верифікації розбіжностей даних щодо реципієнтів у різних джерелах інформації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, інформує суб'єктів надання інформації, які є володільцями, розпорядниками та/або адміністраторами автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних інформації про реципієнтів, про виявлені факти таких розбіжностей для вжиття заходів відповідно до законодавства.
Системно проаналізувавши наведені норми Закону №324-IX, суд дійшов висновку, що виключно у разі надання органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, органу, що здійснює державні виплати рекомендацій щодо усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати, останній опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання та за результатами опрацювання наданих рекомендацій в контексті спірних правовідносин, та має право прийняти рішення щодо припинення нарахування та/або здійснення державної виплати або рішення щодо усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Водночас, службова записка головного спеціаліста страхових виплат та матеріального забезпечення Синельниківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2022 року не містить рекомендацій органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності, або усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати, як це визначено статтею 16 Закону №324-IX.
Разом із цим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач отримував від органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, будь-які рекомендації за результатами здійснення верифікації відносно позивача, а також інформацію, необхідну для опрацювання таких рекомендацій.
Тобто, у даному випадку, взагалі відсутні докази, що відповідач у порядку Закону №324-IX звертався до органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, та отримував рекомендації відносно позивача, які б слугували підставою для прийняття, зокрема, рішення щодо припинення нарахування йому щомісячних страхових виплат з 01 жовтня 2022 року.
Крім того, суд зауважує, що стаття 16 Закону №324-IX, яка визначає результати верифікації державних виплат, не встановлює випадків припинення виплати щомісячних страхових виплат, а тільки надає відповідачу право припинення нарахування та/або здійснення державної виплати за результатами опрацювання наданих рекомендацій, при цьому рішення про припинення державних виплат приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.
Таким чином, норма статті 16 Закону №324-IX в цій частині є бланкетною та в частині визначення наявності підстав для припинення виплати щомісячних страхових виплат відсилає до приписів Закону №1105-XIV.
З огляду на викладене, припинення виплати щомісячних страхових виплат відповідно до Закону №324-IX на підставі рекомендації органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, можливе тільки у разі наявності відповідної підстави в Законі №1105-XIV.
Як вже встановлено судом вище, Закон №1105-XIV взагалі не передбачає підстав саме для затримання щомісячних страхових виплат, зокрема, на підставі службових записок працівників відповідача щодо проведення верифікації.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, Європейський суду з прав людини в рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та 71378/10, пункт 52 рішення), а також в рішенні від 19 червня 2012 року у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakinav.Georgia, заява №17767/08, пункт 72 рішення), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви №23759/03 та №37943/06) від 14 жовтня 2010 року встановлено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Оскільки наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати позивачу страхових виплат за розглядаємий період, є підстави вважати, що постанова Синельниківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №12033/386964/19003/26 від 25 листопада 2022 року «Про затримання щомісячної страхової виплати» є протиправною та підлягає скасуванню. Адже суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без дотримання правил статті 2 КАС України.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування постанови Синельниківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №12033/386964/19003/26 від 25 листопада 2022 року «Про затримання щомісячної страхової виплати», та задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо посилання відповідачів на те, що позивач зобов'язаний був звернутись до органів Фонду соціального страхування за поновленням страхових виплат, суд вважає їх безпідставними та такими, що суперечать приписам Закону №1105-XIV.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі №243/3505/16-ц позивач сам має право вирішувати про необхідність звернення до Фонду про продовження страхових виплат. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає доцільним застосувати висновки Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, які викладені в постанові від 21 серпня 2018 року у справі №219/3611/17, а саме: «Без відкриття позивачем рахунку в установі - Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України, у відповідача відсутні правові підстави для виплати пенсії з 01 липня 2016 року і заборгованість з виплати пенсії, яка повинна нараховуватися відповідачем щомісячно з 01 липня 2016 року може бути виплаченою за умови відкриття позивачем рахунку в ПАТ Державний ощадний банк України».
За приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на те, що суд дійшов висновку, що постанова суб'єкта владних повноважень щодо затримання виплати позивачу страхових виплат є протиправною, відтак, права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача-1 поновити нарахування та виплату позивачу щомісячних страхових виплат за період з 01 жовтня 2022 року та виплатити виниклу заборгованість з щомісячних страхових виплат на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо строку звернення за захистом порушеного права.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Правилами частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Представником позивача заявлено клопотання щодо поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, обґрунтоване, зокрема, введенням в Україні воєнного стану.
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє і по теперішній час.
У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Також, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зазначено про те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В порядку частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У той же час, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" визначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Враховуючи вищезазначені норми та доводи представника позивача, в той час предмет спору стосується соціального права позивача, суд вважає їх достатніми та дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду. Відтак, клопотання відповідача-2 щодо залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції №7TXE-5C03-B269-5533 від 01 березня 2024 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн.
Згідно із частиною першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 суму судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094; код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Синельниківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №12033/386964/19003/26 від 25 листопада 2022 року «Про затримання щомісячної страхової виплати».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01 жовтня 2022 року на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01 жовтня 2022 року по день поновлення такої виплати на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 25 квітня 2024 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна