Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 квітня 2024 року Справа№200/1071/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
23.02.2024 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548) від 17.10.2023 №263040012896 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548) призначити та виплачувати з 09 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), згідно із п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548) при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зарахувати до пільгового стажу, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), згідно із п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII, періоди його роботи з 11.06.1993 по 10.08.1993, з 11.09.1993 по 11.11.1993, з 18.11.1993 по 10.01.1994, з 11.02.1994 по 08.03.1994, з 23.03.1994 по 12.06.1994, з 19.07.1994 по 10.01.1995, з 08.11.1995 по 10.06.1996, з 12.09.1996 по 10.03.1997, з 13.03.1997 по 08.06.1997, з 11.09.1997 по 11.03.1998, з 13.03.1998 по 09.06.1998, з 16.09.1998 по 10.06.1999, з 12.11.1999 по 08.06.2000, з 22.08.2002 по 10.02.2003, з 12.02.2003 по 24.07.2003, з 03.01.2004 по 12.09.2004, з 23.12.2004 по 12.09.2005, з 20.01.2006 по 12.05.2006, з 23.10.2006 по 25.05.2007, з 27.07.2007 по 26.04.2008, з 30.04.2008 по 26.06.2008, з 16.09.2008 по 25.06.2009, з 18.08.2009 по 24.06.2010;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548) при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зарахувати до страхового стажу, періоди його роботи з 11.06.1993 по 10.08.1993, з 11.09.1993 по 11.11.1993, з 18.11.1993 по 10.01.1994, з 11.02.1994 по 08.03.1994, з 23.03.1994 по 12.06.1994, з 19.07.1994 по 10.01.1995, з 08.11.1995 по 10.06.1996, з 12.09.1996 по 10.03.1997, з 13.03.1997 по 08.06.1997, з 11.09.1997 по 11.03.1998, з 13.03.1998 по 09.06.1998, з 16.09.1998 по 10.06.1999, з 12.11.1999 по 08.06.2000, з 22.08.2002 по 10.02.2003, з 12.02.2003 по 24.07.2003, з 03.01.2004 по 12.09.2004, з 23.12.2004 по 12.09.2005, з 20.01.2006 по 12.05.2006, з 23.10.2006 по 25.05.2007, з 27.07.2007 по 26.04.2008, з 30.04.2008 по 26.06.2008, з 16.09.2008 по 25.06.2009, з 18.08.2009 по 24.06.2010, з 01.10.2014 по 31.05.2017.
- допустити до негайного виконання рішення Суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком на пільгових умовах з 09 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548) подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020), та протиправно не зараховано періоди його роботи до страхового та пільгового стажу з 11.06.1993 по 10.08.1993, з 11.09.1993 по 11.11.1993, з 18.11.1993 по 10.01.1994, з 11.02.1994 по 08.03.1994, з 23.03.1994 по 12.06.1994, з 19.07.1994 по 10.01.1995, з 08.11.1995 по 10.06.1996, з 12.09.1996 по 10.03.1997, з 13.03.1997 по 08.06.1997, з 11.09.1997 по 11.03.1998, з 13.03.1998 по 09.06.1998, з 16.09.1998 по 10.06.1999, з 12.11.1999 по 08.06.2000, з 22.08.2002 по 10.02.2003, з 12.02.2003 по 24.07.2003, з 03.01.2004 по 12.09.2004, з 23.12.2004 по 12.09.2005, з 20.01.2006 по 12.05.2006, з 23.10.2006 по 25.05.2007, з 27.07.2007 по 26.04.2008, з 30.04.2008 по 26.06.2008, з 16.09.2008 по 25.06.2009, з 18.08.2009 по 24.06.2010.
Ухвалою суду 06.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області усі матеріали за результатами розгляду заяви про призначення пенсії, розрахунок стажу, письмові пояснення стосовно того, які періоди не зараховані до пільгового та страхового стажу з зазначенням підстав не зарахування таких періодів, надати довідку форми ОК-5, РС-право.
Ухвалою суду від 01.04.2024 виключено з кола відповідачів у справі № 200/1071/24 другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, ЄДРПОУ 42098368) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача у справі № 200/1071/24. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві надати суду належним чином засвідчені усі матеріали за результатами розгляду заяви про призначення пенсії, розрахунок стажу, письмові пояснення стосовно того, які періоди не зараховані до пільгового та страхового стажу з зазначенням підстав не зарахування таких періодів, надати довідку форми ОК-5, РС-право.
Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області надано відзив на позовну заяву в якому зазначає, За результатом розгляду заяви від 09.10.2023, наданими документами, індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 склав 14 років 09 місяців 08 днів, у тому числі пільговий стаж водія міського пасажирського транспорту - 04 роки 05 місяців 06 днів.
Для підтвердження пільгового стажу роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту заявником надано архівну довідку від 17.11.2020 № 4856/99-10-04, що видана державним унітарним підприємством м. москви «Мосгортранс» (росія), за періоди роботи водієм тролейбуса 11.06.1993 по 10.08.1993, з 11.09.1993 по 11.11.1993, з 18.11.1993 по 10.01.1994, з 11.02.1994 по 08.03.1994, з 23.03.1994 по 12.06.1994, з 19.07.1994 по 10.01.1995, з 08.11.1995 по 10.06.1996, з 12.09.1996 по 10.03.1997, з 13.03.1997 по 08.06.1997, з 11.09.1997 по 11.03.1998, з 13.03.1998 по 09.06.1998, з 16.09.1998 по 10.06.1999, з 12.11.1999 по 08.06.2000.
Відповідно записам трудової книжки від 10.11.1986 НОМЕР_2 ОСОБА_1 також працював водієм тролейбуса на підприємстві «Мосгортранс» (росія) з 22.08.2002 по 10.02.2003, з 12.02.2003 по 24.07.2003, з 03.01.2004 по 12.09.2004, з 23.12.2004 по 12.09.2005, з 20.01.2006 по 12.05.2006, з 23.10.2006 по 25.05.2007, з 27.07.2007 по 26.04.2008, з 30.04.2008 по 26.06.2008, з 16.09.2008 по 25.06.2009, з 18.08.2009 по 24.06.2010, з 01.10.2014 по 31.05.2017.
Довідки, що підтверджують періоди роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту в росії за вищевказані періоди, для розгляду не надавалися.
Рішенням від 17.10.2023 № 263040012896 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.
Крім того, позовні вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати з 09 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах не підлягають задоволенню оскільки, відповідно паспорту НОМЕР_3 , який виданий 02.11.1995 Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.11.2018 № 0000644032 ОСОБА_1 зареєстрований як ВПО за адресою АДРЕСА_2 .
Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.02.2022 № 2600-0213-8/30881, ОСОБА_1 25.01.2022 звертався до управління із запитом № 4397/8 із запитом щодо надання допомоги в витребуванні пільгової довідки.
Звернення за призначенням пенсії розглядалось за адресою згідно довідки ВПО, електронна відмовна пенсійна справа знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Шевченківський район, орган ПФУ 26304).
Таким чином належним відповідачем є Головне управління ПФУ в м.Києві.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області надано відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначає, що ОСОБА_1 , 09.10.2023, звернувся з заявою через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду Україниз з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши пакет документів.
За принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області розглянуто заяву з документами доданими до заяви про призначення пенсії та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.10.2023 в зв'язку з тим, що Позивач не набув необхідного страхового та пільгового стажу.
До страхового стажу Позивача не зараховано періоди роботи в російській федерації з 11.06.1993 по 10.08.1993, з 11.09.1993 по 11.11.1993, з 18.11.1993 по 10.01.1994, 11.02.1994 по 08.03.1994, з 23.03.1994 по 12.06.1994, з 19.07.1994 по 10.01.1995, з 08.11.1995 по 10.06.1996, з 12.09.1996 по 10.03.1997, з 13.03.1997 по 08.06.1997, з 11.09.1997 по 11.03.1998, з 13.03.1998 по 09.06.1998, з 16.09.1998 по 10.06.1999, з 12.11.1999 по 08.06.2000, з 22.08.2002 по 10.02.2003 та з 12.02.2003 по 24.07.2003, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Звертаємо увагу, що відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчинена 13.03.1992 р. в м. Москва, припинила свою дію для України 19.06.2023.
Тобто, на час звернення позивача до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не є діючою, оскільки припинила свою дію в червні 2023 року.
Головне управління Пенсійного фонду у Київській області не має можливості надати матеріали пенсійної справи, оскільки після винесення рішення про відмову пенсійна справа була повернута за місцем реєстрації ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України м.Києва.
Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві надало відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування відзиву зазначає, що 09.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про призначення пенсії відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058.
За принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області розглянуто заяву з документами доданими до заяви про призначення пенсії та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.10.2023 в зв'язку з тим, що позивач не набув необхідного страхового та пільгового стажу.
До страхового стажу Позивача не зараховано періоди роботи в російській федерації з 11.06.1993 по 10.08.1993, з 11.09.1993 по 11.11.1993, з 18.11.1993 по 10.01.1994, 11.02.1994 по 08.03.1994, з 23.03.1994 по 12.06.1994, з 19.07.1994 по 10.01.1995, з 08.11.1995 по 10.06.1996, з 12.09.1996 по 10.03.1997, з 13.03.1997 по 08.06.1997, з 11.09.1997 по 11.03.1998, з 13.03.1998 по 09.06.1998, з 16.09.1998 по 10.06.1999, з 12.11.1999 по 08.06.2000, з 22.08.2002 по 10.02.2003 та з 12.02.2003 по 24.07.2003, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся через веб портал Пенсійного фонду України з заявою від 09.10.2023 про призначення пенсії згідно частини 1 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.10.2023 № 263040012896 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.
В спірному рішенні також зазначено, що вік заявника на момент звернення складає 58 років, страховий стаж особи становить 14 років 9 місяців 8 днів, пільговий стаж особи становить 4 роки 5 місяців 6 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 11.06.1993 по 10.08.1993, з 11.09.1993 по 11.11.1993, з 18.11.1993 по 10.01.1994, 11.02.1994 по 08.03.1994, з 23.03.1994 по 12.06.1994, з 19.07.1994 по 10.01.1995, з 08.11.1995 по 10.06.1996, з 12.09.1996 по 10.03.1997, з 13.03.1997 по 08.06.1997, з 11.09.1997 по 11.03.1998, з 13.03.1998 по 09.06.1998, з 16.09.1998 по 10.06.1999, з 12.11.1999 по 08.06.2000, з 22.08.2002 по 10.02.2003 та з 12.02.2003 по 24.07.2003, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 позивач є громадянином України та зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 .
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.11.2018 № 0000644032 ОСОБА_1 зареєстрований як ВПО за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 у період з 11.06.1993 по 10.08.1993, з 11.09.1993 по 11.11.1993, з 18.11.1993 по 10.01.1994, 11.02.1994 по 08.03.1994, з 23.03.1994 по 12.06.1994, з 19.07.1994 по 10.01.1995, з 08.11.1995 по 10.06.1996, з 12.09.1996 по 10.03.1997, з 13.03.1997 по 08.06.1997, з 11.09.1997 по 11.03.1998, з 13.03.1998 по 09.06.1998, з 16.09.1998 по 10.06.1999, з 12.11.1999 по 08.06.2000, з 22.08.2002 по 10.02.2003 та з 12.02.2003 по 24.07.2003, 03.01.2004 по 12.09.2004, з 23.12.2004 по 12.09.2005, з 20.01.2006 по 12.05.2006, з 23.10.2006 по 25.05.2007, з 27.07.2007 по 26.04.2008, з 30.04.2008 по 26.06.2008, з 16.09.2008 по 25.06.2009, з 18.08.2009 по 24.06.2010 позивач працював на посаді водія тролейбуса 8-го тролейбусного парку м.Москви, що підтверджено записами 8-59; з 01.10.2014 по 31.05.2017 позивач працював на посаді водія тролейбуса ККП Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», що підтверджено записами трудової книжки 60-62.
Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.02.2022 № 2600-0213-8/30881, ОСОБА_1 25.01.2022 звертався до управління із запитом № 4397/8 із запитом щодо надання допомоги в витребуванні пільгової довідки.
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як однопредметного та рівносильного акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно з п. "з" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Відповідно до п. "з" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
01.04.2004 набув чинності Закон України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але норми указаного акту права не змінювали правил призначення пенсій у порядку п. "з" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тобто після 01.01.2004р.) правила призначення пенсій за спеціальний стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) визначався п.«з» ч.1 ст.13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII (11.10.2017р.), яким текст Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114.
Згідно з п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Норми п. «з» ч.1 ст.13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мали уніфікований зміст в частині цензів призначення пенсії водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) до моменту прийняття рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/5), яким була повернута чинність п. "з" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VII, де указано, що ценз загального страхового стажу складає для чоловіків - 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу роботи періоди роботи з в російській федерації з 11.06.1993 по 10.08.1993, з 11.09.1993 по 11.11.1993, з 18.11.1993 по 10.01.1994, 11.02.1994 по 08.03.1994, з 23.03.1994 по 12.06.1994, з 19.07.1994 по 10.01.1995, з 08.11.1995 по 10.06.1996, з 12.09.1996 по 10.03.1997, з 13.03.1997 по 08.06.1997, з 11.09.1997 по 11.03.1998, з 13.03.1998 по 09.06.1998, з 16.09.1998 по 10.06.1999, з 12.11.1999 по 08.06.2000, з 22.08.2002 по 10.02.2003 та з 12.02.2003 по 24.07.2003, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
У відповідності до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення».
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» (надалі Постанова №1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.
Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідачів на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ст.46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Суд також наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Таким чином, рішення відповідача мотивовано лише тим, що періоди роботи, на території рф, згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_2 зараховано по 31.12.1991, оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» та листа Пенсійного фонду України від 27.12.2022 № 2800-030102-5/56080 щодо зарахування до загального страхового стажу на території ррфср по 31.12.1991 року, правомірність на думку позивача у нього страхового стажу 27 років 10 місяців 19 днів та пільгового 14 років 10 місяців 16 днів, відповідач жодним чином не перевірив та не спростував, відповідно спірне рішення не відповідає критеріям встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги позивача про призначення пенсії за віком, то така задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Вирішення питань що призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про призначення позивачу пенсії за віком, не підлягають до задоволення оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача щодо призначення пенсії, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства, виходячи з предмету даного позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018).
Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково.
Крім того суд зазначає, що рішення про призначення пенсії за віком відносно позивача приймало Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало пенсійні документи позивача і вирішувало питання щодо призначення пенсії позивачу.
Відтак, за наслідками судового розгляду, обов'язок щодо повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
На підставі аналізу наведених вище норм, ураховуючи положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548) від 17.10.2023 №263040012896 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту (тролейбуса), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2023 згідно з п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII із зарахуванням до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 11.06.1993 по 10.08.1993, з 11.09.1993 по 11.11.1993, з 18.11.1993 по 10.01.1994, з 11.02.1994 по 08.03.1994, з 23.03.1994 по 12.06.1994, з 19.07.1994 по 10.01.1995, з 08.11.1995 по 10.06.1996, з 12.09.1996 по 10.03.1997, з 13.03.1997 по 08.06.1997, з 11.09.1997 по 11.03.1998, з 13.03.1998 по 09.06.1998, з 16.09.1998 по 10.06.1999, з 12.11.1999 по 08.06.2000, з 22.08.2002 по 10.02.2003 та з 12.02.2003 по 24.07.2003, з 03.01.2004 по 12.09.2004, з 23.12.2004 по 12.09.2005, з 20.01.2006 по 12.05.2006, з 23.10.2006 по 25.05.2007, з 27.07.2007 по 26.04.2008, з 30.04.2008 по 26.06.2008, з 16.09.2008 по 25.06.2009, з 18.08.2009 по 24.06.2010 та з 01.10.2014 по 31.05.2017 з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково враховуючі норми п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Щодо клопотання представника позивача допустити до негайного виконання рішення Суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком на пільгових умовах з 09.10.2023 ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України, суд який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні суду звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Враховуючи, що в даному випадку судом не ухвалено рішення про стягнення певних сум з відповідача, відсутні підстави для звернення до негайного виконання цього рішення суду.
Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.10.2023 №263040012896 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , місце проживання за довідкою ВПО: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.10.2023 згідно з п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII із зарахуванням до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 11.06.1993 по 10.08.1993, з 11.09.1993 по 11.11.1993, з 18.11.1993 по 10.01.1994, з 11.02.1994 по 08.03.1994, з 23.03.1994 по 12.06.1994, з 19.07.1994 по 10.01.1995, з 08.11.1995 по 10.06.1996, з 12.09.1996 по 10.03.1997, з 13.03.1997 по 08.06.1997, з 11.09.1997 по 11.03.1998, з 13.03.1998 по 09.06.1998, з 16.09.1998 по 10.06.1999, з 12.11.1999 по 08.06.2000, з 22.08.2002 по 10.02.2003 та з 12.02.2003 по 24.07.2003, з 03.01.2004 по 12.09.2004, з 23.12.2004 по 12.09.2005, з 20.01.2006 по 12.05.2006, з 23.10.2006 по 25.05.2007, з 27.07.2007 по 26.04.2008, з 30.04.2008 по 26.06.2008, з 16.09.2008 по 25.06.2009, з 18.08.2009 по 24.06.2010 та з 01.10.2014 по 31.05.2017 з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , місце проживання за довідкою ВПО: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 484,48 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено і підписано 25.04.2024.
Суддя І.Г. Аляб'єв