25 квітня 2024 року Справа № 160/6569/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
12.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 16 лютого 2024 року № Ф-7493-0436 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 10513,36 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на протиправність вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 16 лютого 2024 року № Ф-7493-0436 на суму 10513,36 грн., оскільки з 2007 року адвокатської діяльності не отримував та перебував у трудових відносинах з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", проте за вказаний період відповідачем було нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
02.05.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні вимог позовної заяви, посилаючись на те, що за даними інформаційної системи податкового органу, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Криворізькій північній ДПІ (Саксаганський район) з 29.01.2019 року по теперішній час, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464 є платником єдиного внеску на загальній системі оподаткування. Всього нараховано єдиного внеску за 2019-2020 роки у розмірі 20 612,02 грн., сплачено - 10 098,66 гривень. Також до Криворізької північної ДПІ платником надані Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску: за 2019 рік від 05.03.2020 №8168, нараховано єдиного внеску в сумі 11 016,72 гривень; за 2020 рік від 29.01.2021 №3337, нараховано єдиного внеску в сумі 9 595,30 гривень. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, обчислена податковим органом у випадках передбачених Законом №2464, є недоїмкою. Станом на 25.03.2024 в ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка в сумі 10 513,36 гривень.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має право на заняття адвокатською діяльністю свідоцтво серії ДП № 4070 від 19.12.2018 року та з 29.01.2019 став на облік як платник єдиного внеску та перебував на податковому обліку в Криворізькій Північній ДПІ Головного управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Згідно довідки від 05.03.2024 року № ПК-32 виданої ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" вбачається, що ОСОБА_1 працює в Первинній організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з 03.07.2007 року по теперішній час.
Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік вбачається, що позивач за звітний період отримав суму доходу у загальному розмірі 339 303, 27 грн., з яких утримано 61 074, 6 грн. (податок на доходи) та 5089, 53 грн. (військовий збір).
Головним управління ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 16 лютого 2024 року № Ф-7493-0436 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 10 513,36 грн.
Для здійснення контролю за сплатою єдиного внеску платниками, Державною податковою службою України розроблено алгоритм автоматичного нарахування єдиного внеску, які щоквартально відображаються в інтегрованій картці платників (далі - ІКП) за технологічним кодом класифікації 71040000.
Так, в ІКП ФОП ОСОБА_1 відображені наступні щоквартальні нарахування:
- 19.04.2019 року за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 гривень;
- 19.07.2019 року за 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 гривень;
- 21.10.2019 року за 3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 гривень;
- 20.01.2020 року за 4 квартал 2019 року у сумі 2754,18 гривень;
- 21.04.2020 року за 1 квартал 2020 року у сумі 2078,12 гривень;
- 20.07.2020 року за 2 квартал 2020 року у сумі 1039,06 гривень;
- 19.10.2020 року за 3 квартал 2020 року у сумі 3178,12 гривень;
- 19.01.2021 року за 4 квартал 2020 року у сумі 3300,00 гривень.
Всього нараховано єдиного внеску за 2019-2020 роки у розмірі 20 612,02 грн., сплачено - 10 098,66 грн.
Згідно звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску: за 2019 рік від 05.03.2020 №8168, нараховано єдиного внеску в сумі 11 016,72 гривень; за 2020 рік від 29.01.2021 №3337, нараховано єдиного внеску в сумі 9 595,30 грн.
Станом на 25.03.2024 сума заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ІКП ФОП ОСОБА_1 становила 10 513,36 грн.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно довідки від 05.03.2024 року № ПК-32 виданої ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" вбачається, що ОСОБА_1 працює в Первинній організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з 03.07.2007 року по теперішній час.
Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік вбачається, що позивач за звітний період отримав суму доходу у загальному розмірі 339 303, 27 грн., з яких утримано 61 074, 6 грн. (податок на доходи) та 5089, 53 грн. (військовий збір).
Отже, позивач є найманим працівником, однак за період з 1999 року по 2022 рік йому, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Проте слід звернути на те, що пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю “працівник” - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Так, пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.
Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд враховує, чи прийнято воно з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищезазначені висновки суду, оскільки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваної вимоги, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 16 лютого 2024 року № Ф-7493-0436 на суму 10513,36 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 06.03.2024.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в загальній сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; ІК в ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 16 лютого 2024 року № Ф-7493-0436 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 10513,36 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 25 квітня 2024 року.
Суддя Е.О. Юрков