24 квітня 2024 рокуСправа №160/4822/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 14.12.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 14.12.2023 та прийняти наказ про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку оператору АТ «УКРПОШТА» звернувся до ВЧ НОМЕР_1 з рапортом від 14.12.2023 про звільнення його з військової служби на підставі положень приписів абзацу 14 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII). Згідно з інформацією оператора поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» 28.12.2023 поштове відправлення ОСОБА_1 отримано ВЧ НОМЕР_1 . Крім того, представником ОСОБА_1 адвокатом Зубревим В.О. до ВЧ НОМЕР_1 було направлено адвокатський запит щодо надання інформації стосовно розгляду рапорту ОСОБА_1 та ухваленого за ним рішення. Поряд із цим, інформація стосовно розгляду рапорта ОСОБА_1 на день подання позову відсутня. Позивач зазначає, що він призваний на військову службу під час мобілізації та на день подання позову є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , військове звання - солдат. Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Поряд із цим, позивач зазначає, що 26.06.2015 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, в районі проведення антитерористичної операції загинув повнорідний брат позивача - радіотелеграфіст відділення управління штабу батальйону взводу зв'язку 1 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове реєстраційної служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, повідомленнями про смерть №10 та №915 від 26.06.2015 та довідкою про причину смерті від 26.06.2015. Таким чином, у відповідності до вищевказаних приписів абзацу 14 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, у зв'язку із загибеллю повнорідного брата позивача - ОСОБА_2 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, позивач має право бути звільненим з військової служби.
Ухвалою суду від 23.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
29.02.2024 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивач звернувся з рапортом до відповідача, в якому просив звільнити його з військової служби згідно абзацом 14 підпунктом г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, оскільки його повнорідний брат ОСОБА_2 , перебуваючи на військовій службі у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 загинув 26.06.2015 в районі проведення антитерористичної операції. Позивач вважає, що під час загибелі ОСОБА_1 виконував заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, і тому посилається, як на підставу звільнення - на положення абзацу 14 підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII. Вимоги позивача про видання наказу про звільнення його з військової служби на зазначених підставах є необґрунтованими. Вперше у чинному законодавстві правову категорію «Забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації» запроваджено Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268-VIII від 18.01.2018 (статті 5, 8, 9 Закону), який набрав чинності 24.02.2018. Здійснення відповідного правового режиму на території Донецької та Луганської областей розпочато з 01.05.2018 згідно з Указом Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України № 116/2018 від 30.04.2018. До 30.04.2018 на території Донецької та Луганської областей здійснювалася антитерористична операція, правовий режим якої передбачено Законом України «Про боротьбу з тероризмом». Як підтверджується змістом доказів, доданих до позовної заяви в якості додатків, ОСОБА_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення антитерористичної операції. Таким чином загиблий ОСОБА_2 у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації участі не брав. Рапорт позивача, датований 14.12.2023, на який він посилається, надійшов відповідачу за вх. № 236 від 09.01.2024, відповідачем розглянуто у встановлені законом строки та надано автору мотивовану відповідь за № 691/646 від 22.01.2024 про відсутність підстав у його задоволенні.
05.03.2024 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача проти відзиву заперечує, посилаючись на те, що на момент виникнення спірних правовідносин, пов'язаних із правом позивача на звільнення із військової служби, і які мають місце із 2023 року по даний час, згаданий у відзиві Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» втратив чинність на підставі Закону №2217-IX від 21.04.2022, а тому такі посилання відповідача є безпідставними. Також представник позивача зазначає, що у пункті 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII немає жодних посилань на інші закони чи нормативно-правові акти у контексті запозичення певних формулювань або категорій із іншого законодавства. Таким чином зміст пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII є автономним. Також, представник позивача зазначає, що згідно з пунктом 1 заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленої постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VIII: «Збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.». «Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців НОМЕР_4 окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".» Згідно з довідкою від 11.05.2015 №3023, рідний брат позивача ОСОБА_2 приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. 26.06.2015 під час здійснення вказаних заходів ОСОБА_1 загинув, у довідці про причину смерті від 26.06.2015 зазначено - наскрізне кульове поранення голови. Брат позивача ОСОБА_2 загинув саме у Донецькій області. Таким чином, збройна агресія проти України розпочалась ще 20 лютого 2014 року та продовжується по теперішній час, а рідний брат позивача загинув при здійсненні заходів по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України під час збройної агресії Російської Федерації проти України, що є тотожнім у розумінні підстав для звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та на день подання позову є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , військове звання - солдат, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_5 .
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 08.09.2022 №3834 рядовий в/сл за призовом під час мобілізації в особливий період ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 з 11.08.2022 по теперішній час.
ОСОБА_2 є рідним братом позивача, що підтверджується долученими до матеріалів справи копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 (виданого повторно 03.11.2023) та копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 (виданого повторно 03.11.2023).
Згідно з наказом командира ВЧ польова пошта НОМЕР_2 від 09.03.2015 №54 старшого солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу ВЧ польова пошта НОМЕР_2 з 09.03.2015 на всі види забезпечення.
Відповідно до довідки Військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 11.05.2015 №3023, виданої старшому солдату ОСОБА_2 , він дійсно приймає участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Термін перебування: з 27.03.2015.
До матеріалів справи долучено копію повідомлення про смерть, виданого ВЧ польова пошта НОМЕР_2 від 26.06.2015 №915, в якому прохається сповістити дружину ОСОБА_3 про те, що її чоловік, радіотелеграфіст відділення управління штабу батальйону взводу зв'язку 1 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_2 , 1984 р.н., призваний на військову службу по частковій мобілізації 30.01.2015 Синельниківським ОМВК Дніпропетровської області, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі проведення антитерористичної операції.
Також, матеріали справи містять повідомлення про смерть №10, адресоване ОСОБА_4 , де зазначено, що її чоловік, радіотелеграфіст відділення управління штабу батальйону взводу зв'язку 1 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_2 , 1984 р.н., призваний на військову службу по частковій мобілізації 30.01.2015 Синельниківським ОМВК Дніпропетровської області, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі проведення антитерористичної операції.
Відповідно до довідки про причину смерті №1395 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причина смерті: наскрізне кульове поранення голови.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08.07.2015, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 21 рік, про що 08.07.2015 складено відповідний актовий запис №289. Місце смерті: Україна, Донецька обл., м. Новогродівка.
14.12.2023 позивач звернувся з рапортом про звільнення з військової служби до командира ВЧ НОМЕР_1 на підставі абзацу 14 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України №2232-XII.
Відповідачем разом з відзивом долучено копію відповіді від 22.01.2024 №691/646 на вищевказаний рапорт, де зазначено, що дія абзацу 14 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України №2232-XII не розповсюджується на осіб, родичі яких загинули під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, яка закінчилась 30.04.2018.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли, суд виходить з такого.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в умовах воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон № 2232-ХІІ.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ розрізняють наступні види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, встановлені у частині четвертій статті 26 Закону № 2232-ХІІ та розмежовані з огляду на період застосування: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1) та під час дії воєнного стану (пункт 2).
З матеріалів справи встановлено, що позивач є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до абзацу 14 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставі, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Згідно із частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 233 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
14.12.2023 позивач звернувся з рапортом про звільнення з військової служби до командира ВЧ НОМЕР_1 на підставі абзацу 14 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України №2232-XII.
Відповідачем разом з відзивом долучено копію відповіді від 22.01.2024 №691/646 на вищевказаний рапорт, де зазначено, що дія абзацу 14 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України №2232-XII не розповсюджується на осіб, родичі яких загинули під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, яка закінчилась 30.04.2018.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що загиблий ОСОБА_2 у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації участі не брав.
З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1 заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленої постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VIII:
«Збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.».
«Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27.08.2014 масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців НОМЕР_4 окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".».
Згідно з довідкою від 11.05.2015 року №3023, рідний брат позивача ОСОБА_2 приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. 26.06.2015 під час здійснення вказаних заходів ОСОБА_2 загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове реєстраційної служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, повідомленнями про смерть № 10 та № 915 від 26.06.2015 та довідкою про причину смерті від 26.06.2015, де зазначено - наскрізне кульове поранення голови. Брат позивача ОСОБА_2 загинув Донецькій області.
Таким чином, суд приходить до висновку, що збройна агресія проти України розпочалась ще 20.02.2014 та продовжується по теперішній час, а рідний брат позивача загинув під час участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що є тотожнім у розумінні підстав для звільнення з військової служби за абзацом 14 підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
За таких обставин, рішення відповідача про відмову у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, викладене в листі від 22.01.2024 №691/646 є протиправним.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За викладених обставин, суд вважає не необхідне визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 14.12.2023 та належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 14.12.2023 та прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду рапорту ОСОБА_1 з військової служби від 14.12.2023, з урахуванням висновків суду.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1937,92 грн, які підтверджуються квитанцією №9333-6368-5668-1739 від 19.02.2024, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ВЧ НОМЕР_1 , у розмірі 968,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_9 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 14.12.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 14.12.2023 та прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду рапорту ОСОБА_1 з військової служби від 14.12.2023, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар