24 квітня 2024 рокуСправа №160/2914/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) у місті Дніпрі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, -
31 січня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 07.09.2023 р. № 685, в частині що стосується ОСОБА_1 (п. 15 зазначеного наказу);
- поновити старшого лейтенанта ОСОБА_1 на посаді заступника командира 1 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити виплату грошового забезпечення (в тому числі додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022 р. за увесь час призупинення військової служби, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ОСОБА_1 , в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 2018 року є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Так, 29.01.2023 р. командир 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зібравши військовослужбовців військової частини надав усний наказ про здійснення зміни дислокації та необхідності штурму позицій ворога, однак позивач відмовився вести особовий склад на виконання зазначеного наказу, до того ж після доведення цього наказу особовому складу 1 механізованого батальйону 3 механізованої роти 2 взводу, всі військовослужбоці відмовились його виконувати, через його злочинний характер та грубе порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також в подальшому здали зброю та засоби захисту командиру 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону 93. Позивач вважає, що обов'язковому виконанню підлягають лише законні накази (розпорядження), ніхто не зобов'язаний, як зазначено в ст. 60 Конституції України, виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За результатами зазначених подій позивач та інші військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 звернулись із листами щодо перевищення влади або службових повноважень посадовими особами НОМЕР_2 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_1 до Міністерства оборони України та Керівника НОМЕР_2 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_1 , а також до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, Територіального управління ДБР у м.Полтава із заявами про вчинення кримінального правопорушення. 03.01.2024 року позивачем було отримано лист відповідача від 26.12.2024 р. № 23842, у якому серед іншого було зазначено, що він вважається таким, що самовільно залишив військову частину 29.01.2023 р. згідно ЄРДР від 01.08.2023 р. №42023041110000130 - з 01.08.2023 р., а також долучено витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.09.2023 р. №685, у п.15 якого було зазначено про увільнення його від займаної посади та призупинення військової служби, як такого, що самовільно залишив військову частину 29.01.2023 р. згідно ЄРДР від 01.08.2023 р. № 42023041110000130 - з 01.08.2023 р. Однак позивачем зауважується, що посилання відповідача у оскаржуваному наказі на внесення відомостей щодо нього в ЄРДР від 01.08.2023 р. №42023041110000130, що стало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного наказу є неспроможним по своїй суті та змісту доказом, оскільки станом на день подання цього позову до суду відсутній вирок суду, який набув законної сили, згідно з яким позивач був притягнутий до кримінальної відповідальності за самовільне залишення ним військової частини 29.01.2023. Крім того, позивачем наголошується, що з огляду на зміст оскаржуваного наказу є незрозумілою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства послідовність дій відповідача, оскільки оскаржуваний наказ прийнято останнім 07.09.2023 р., факт самовільного залишення військової частини позивачем начебто мав місце 29.01.2023 р„ відомості до ЄРДР за № 42023041110000130. щодо нього внесені від 01.08.2023 р., у той час як виплата грошового забезпечення позивачеві була припинена з лютого 2023 р., за 6 місяців до внесення вказаних відомостей до ЄРДР. На підставі викладено, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2914/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
19 лютого 2024 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Братцевої Надії Сергіївни надійшло клопотання про розгляд справи №160/2914/24 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Братцевої Надії Сергіївни про розгляд справи №160/2914/24 за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії
22 березня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що згідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.01.23 №34, старший лейтенант за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , заступник командира 1 механізованої роти з морально- психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону, вважається таким, що 29 січня 2023 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та керуючись пп.14 п.116 Положення «Про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України» відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині ) від 21.03.2023 року №173 виведений в розпорядження командира військової частини. За фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, в ході якого було встановлено, що 29.01.2023 року о 06:30 год., під час перевірки особового складу в районі виконання бойових завдань 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області, було виявлено відсутність старшого лейтенанта ОСОБА_1 . Своїми діями старший лейтенант ОСОБА_1 порушив ряд нормативно-правових актів. Враховуючи вищевикладені обставини, командування військової частини НОМЕР_1 звернулось до ТУ ДБР розташоване у місті Полтаві з заявою про вчинення старшим лейтенантом ОСОБА_1 дій, що містять ознаки кримінального правопорушення. За вказаним фактом відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 408 КК України (провадження 42023041110000130), 01.08.2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а отже військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Крім того, військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито-кримінальне провадження відповідно до статті 284 КПК України, військова служба та дія контракту продовжується. Тобто, виходячи з вище наведених норм, поновлення ОСОБА_1 на військовій службі може бути можливим тільки після винесення судом виправдувального вироку суду або в разі закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Таким чином, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07.09.2023 року №685 прийнятий в межах та в спосіб визначний чинним законодавством України.
Суд також зазначає, що використовує у рішенні правильне найменування відповідача, згідно відомостей Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - «Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ».
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд при винесенні рішення виходить з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 березня 2022 року № 48, відповідно до Указу Президенту України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 « Про проведення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації» та мобілізаційної Директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 лютого 2022 року №32/321/501/13т, нижчепойменованих військовозобов'язаних офіцерського складу, що призвані на військову службу по мобілізації, зокрема, лейтенанта запасу ОСОБА_1 , офіцера резерву змінного складу запасної роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 0306003, ШПК «старший лейтенант», вважати такими, що з 04 березня 2022 року зараховані до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 05 березня 2022 року. Вважати такими, що з 04 березня 2022 року прийняли справи та посади і приступили до виконання службових обов'язків.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 червня 2022 року № 142, лейтенанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , офіцера резерву 2 запасної роти, призначеного наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 01 червня 2022 року № 170 на посаду командира 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону, вважати таким, що 06 червня 2022 року справи та посаду офіцера резерву 2 запасної роти здав, справи та посаду командира 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 4370 гривень на місяць, шпк «капітан», ВОС- 0210003.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 січня 2023 року № 28, старшого лейтенанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , командира 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальойону, призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 17 січня 2023 року № 18 на посаду заступника командира 1 механізованої роти з морально - психологічного забезпечення 1 механізованого батальойону, вважати таким, 23 січня 2023 року справи та посаду командира 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальойону здав, справи та посаду заступника командира 1 механізованої роти з морально - психологічного забезпечення 1 механізованого батальойону прийняв та приступив до виконання службових обов'язків з посадовим окладом 4230 гривень на місяць, шпк «старший лейтенант», ВОС - 340003.
Відповідно до доповіді про факт самовільного залишення розташування підрозділу (без зброї) військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_1 вх. № 894 від 29 січня 2023 року встановлено, зокрема, що 29.01.2023 р. від командира 1 механізованого батальйону капітана ОСОБА_2 надійшла доповідь про факт самовільного залишення розташування підрозділу військовослужбовцем військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_1 . Попередньо встановлено: 29.01.2023 року під час перевірки особового складу в районні виконання бойових завдань н-п Бахмут о 06:30 було виявлено відсутність старшого лейтенанта ОСОБА_1 . Місце знаходження не відоме, на телефонні дзвінки не відповідає. Майно та зброя в наявності.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 січня 2023 року № 34 визначено вважати такими, що вибули з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії: старшого лейтенанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , заступника командира 1 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону, вважати таким, що 29 січня 2023 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Виключити з котлового забезпечення військової частини з 29 січня 2023 року. Виключити з грошового та речового забезпечення військової частини з 29 січня 2023 року. (підстава: доповідь про самовільне залишення частини від 29 січня 2023 року № 894).
Відповідно до доповіді вх. № 894 від 29 січня 2023 року, за фактом самовільного залишення військової частини 29.01.2023 року старшим лейтенантом ОСОБА_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 лютого 2023 року №1991 було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 29.01.2023 року старшим лейтенантом ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.03.2023 року № 173, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі), нижчепойменованих осіб солдатського та сержантського складу, які виведені і розпорядження наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 21 березня 2023 року № 115, увільнити від займаних посад та зарахувати в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , утримуючи у списках особового складу військової частини, з 21 березня 2023 року:
старшого лейтенанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , заступника командира 1 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону (підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 21.02.2023 року № 115).
Вподальшому, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10 лютого 2023 року №1991 було проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 29.01.2023 року старшим лейтенантом ОСОБА_1 , з метою уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню місця несення служби старшим лейтенантом ОСОБА_1 , а також встановлення ступеня вини старшого лейтенанта ОСОБА_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
В ході проведення службового розслідування були відібрані пояснення у головного сержанта 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_3 та навідника-оператора 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_4 .
За результатами проведення службового розслідування складено відповідний Акт службового розслідування від 10.04.2023 року.
Висновки означеного акта перевірки обґрунтовані тим, що 29.01.2023 року о 06.30 год., під час перевірки особового складу в районі виконання бойових завдань 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області, було виявлено відсутність старшого лейтенанта ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали. Майно та зброя в наявності.
В ході службового розслідування було встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 відсутній на службі з 29.01.2023 року по теперішній час, без поважних причин, дозволу, та попередження. На телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження його невідоме. По даному факту була подана довідка-доповідь про самовільне залишення частини військовослужбовцем від 29.01.2023 року. Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_1 , з 29.01.2023 року по теперішній час, незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 (десять) діб. В діях командира 2 механізованого взводу 3 механізованої роти І механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , вбачаються ознаки злочину, передбаченого частиною 5 ст.407 Кримінального кодексу України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» №8396 від 10.04.2023 року передбачено, що вирішення питання, щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , за порушення вимог ст. 11, 12, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .
Крім того пунктом 2 вищевказаного наказу було встановлено помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби, згідно пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 командиру 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_1 призупинити виплату грошового забезпечення з 29.01.2023 року, а також не виплачувати йому премію за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі та не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 26.02.2022 року за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі.
У зв'язку із вищенаведеними обставинами відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42023041110000130 від 01.08.2023р.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №685 від 07.09.2023 року передбачено нижчепойменованих військовослужбовців відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 05 вересня 2023 року №396 увільнити від займаних посад та призупинити військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України: старшого лейтенанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , заступника командира 1 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону, який самовільно залишив військову частину 29 січня 2023 року згідно ЄРДР від 01 серпня 2023 року №42023041110000130 - з 01.08.2023р. (підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 05 вересня 2023 року №396).
Вказані обставини слугували для звернення ОСОБА_1 до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" здійснено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Згідно з статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
За статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
За приписами статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Відповідно до ст.97 Дисциплінарного статуту ЗСУ про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Статтею 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ, встановлено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Отже аналізуючи наведені норми, слід зазначити, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.
Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608, службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі- особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як видно з пункту 1 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування (п.2 розділу V Порядку №608).
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку №608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з п.4 розділу V Порядку №608, у резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку №608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку №608, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначається та регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п.144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно з п.144-2 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу (пункт 144-3 Положення).
При цьому, п.144-6 Положення №1153/2008 встановлено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Таким чином, з урахуванням вказаних приписів Положення №1153/2008, підставою для призупинення виплати грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця може бути призупинення військової служби військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, і таке призупинення здійснюється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Однак, у разі закриття такого кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту військовослужбовця продовжуються, а пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців, - поновлюються.
Як було встановлено судом та вище зазначено, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10 лютого 2023 року №1991 «Про призначення службового розслідування» було призначено проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 29.01.2023 року старшим лейтенантом ОСОБА_1 , з метою уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню місця несення служби старшим лейтенантом ОСОБА_1 , а також встановлення ступеня вини старшого лейтенанта ОСОБА_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
В ході проведення службового розслідування були відібрані пояснення у головного сержанта 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_3 та навідника-оператора 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_4 .
За фактом самовільного залишення частини під час воєнного стану військовослужбовцем військової частини за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_1 , командиром 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_5 , була подана доповідь від 29.01.2023 року.
З пояснень головного сержанта 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_3 стало відомо, що 29.01.2023 року о 06.30 год., під час перевірки особового складу в районі виконання бойових завдань 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області, було виявлено відсутність старшого лейтенанта ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали. Майно та зброя в наявності.
З пояснень навідника-оператора 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_4 , стало відомо, що 29.01.2023 року о 06.30 год., під час перевірки особового складу в районі виконання бойових завдань З механізованої роти 1 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області, було виявлено відсутність старшого лейтенанта ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали. Майно та зброя в наявності.
За результатами проведення службового розслідування складено відповідний Акт службового розслідування від 10.04.2023 року.
Висновки означеного акта перевірки обґрунтовані тим, що 29.01.2023 року о 06.30 год., під час перевірки особового складу в районі виконання бойових завдань 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області, було виявлено відсутність старшого лейтенанта ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали. Майно та зброя в наявності.
В ході службового розслідування було встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 відсутній на службі з 29.01.2023 року по теперішній час, без поважних причин, дозволу, та попередження. На телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження його невідоме. По даному факту була подана довідка-доповідь про самовільне залишення частини військовослужбовцем від 29.01.2023 року. Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_1 , з 29.01.2023 року по теперішній час, незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 (десять) діб. В діях командира 2 механізованого взводу 3 механізованої роти І механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , вбачаються ознаки злочину, передбаченого частиною 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» №8396 від 10.04.2023 року передбачено, що вирішення питання, щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , за порушення вимог ст. 11, 12, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .
Так, резолютивна частина зазначеного наказу має рекомендаційний характер, оскільки відповідачем лише запропоновано вжити заходи щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, та фактично містить відкладальну обставину, твердження про остаточне настання якої, є передчасним.
Крім того пунктом 2 вищевказаного наказу було встановлено помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби, згідно пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 командиру 2 механізованого взводу З механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_1 призупинити виплату грошового забезпечення з 29.01.2023 року, а також не виплачувати йому премію за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі та не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 26.02.2022 року за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі.
Водночас, станом на день розгляду цієї судової справи доказів притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за підсумками проведеного відповідачем службового розслідування в межах спірних правовідносин до суду не надано й суд про наявність таких доказів не повідомлено.
У зв'язку із вищенаведеними обставинами, відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42023041110000130 від 01.08.2023р.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №685 від 07.09.2023 року передбачено нижчепойменованих військовослужбовців відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 05 вересня 2023 року №396 увільнити від займаних посад та призупинити військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України: старшого лейтенанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , заступника командира 1 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону, який самовільно залишив військову частину 29 січня 2023 року згідно ЄРДР від 01 серпня 2023 року №42023041110000130 - з 01.08.2023р. (підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 05 вересня 2023 року №396).
Частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (у редакції, чинній до 18.05.2023), військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Бойове чергування - це виконання бойового завдання. Бойове чергування здійснюється черговими силами і засобами, призначеними від військових частин. До складу чергових сил і засобів входять бойові обслуги, чергові зміни пунктів управління, сил і засобів бойового забезпечення та обслуговування (частина перша і друга статті 332 Статуту внутрішньої служби).
Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 340 Статуту внутрішньої служби, особовому складові чергової зміни під час несення бойового чергування заборонено самовільно залишати бойовий пост чи інше місце несення бойового чергування.
Відтак, з дня введення в Україні воєнного стану (24.02.2022) усі військові частини залученні до виконання бойових завдань, а отже здійснюють бойове чергування, у тому числі відповідач.
Таким чином, військовослужбовцям відповідача заборонено самовільно залишати бойовий пост чи інше місце несення бойового чергування.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби встановлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Отже, залишати розташування військової частини із службових та/або особистих питань військовослужбовець може лише за згодою свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Слід зазначити, що відповідальність за самовільне залишення військової частини або дезертирство передбачена ст.ст. 407-408 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Самовільним є таке залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу (наказу) начальника (командира). Не вважається самовільним: залишення за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування в/ч, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. Вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром.
Згідно з акту службового розслідування позивач залишив 29.01.2023 район зосередження його підрозділу на території Донецької області.
Крім того, позивач не заперечує, що з 29.01.2023 не знаходиться за місцем несення служби.
Крім того, у власній позовній заяві позивачем зауважується, що командир 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , зібравши позивача та інших військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , у присутності командира 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону 93 ОСОБА_6 , надав усний наказ про здійснення зміни дислокації (місце дислокації АДРЕСА_1 ) та необхідності штурму позицій ворога, який знаходиться у лісосмузі під АДРЕСА_1 . Після оголошення ОСОБА_5 зазначеного вище наказу Позивач та інші військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 зазначили, що не зможуть виконати цей наказ, оскільки до функціональних обов'язків військовослужбовців 1 батальйону 3 роти 2 та 3 взводів військової частини НОМЕР_1 належить лише здійснення оборонних заходів, здійснення моніторингу ворожих позицій та окопування тощо, тобто таких заходів, з яких вони мають досвід та проходили навчання, а не здійснення штурмових заходів, оскільки це є функціоналом десантно - штрурмових бригад, які спеціалізуються на виконанні таких завдань та мають відповідний досвід. Зі свого боку позивач та інші військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 також зазначили, що готові виконувати законні накази керівництва та завдання, які входять до іх обов'язків, тобто той функціонал, якому вони навчені та мають фаховий та бойових досвід, а не злочинний наказ, який на їх думку наданий з перевищенням службових повноважень. Позивач відмовився вести особовий склад на виконання зазначеного вище наказу, до того ж після доведення цього наказу особовому складу 1 механізованого батальйону 3 механізованої роти 2 взводу, всі військовослужбоці відмовились його виконувати через його злочинний характер та грубе порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина. 29.01.2023р. позивач та інші військовослужбовці, що нижче підписались, здали зборю та засоби захисту командиру 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону 93, що знаходиться у підпорядкуванні відповідача, ОСОБА_6 .
Також в матеріалах справи наявні копії колективних заяв від військовослужбовців 1 механічного батальйону 3 механізованої роти 2 та 3 взводів НОМЕР_2 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до Міністерства оборони України та керівника НОМЕР_2 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про перевищення влади або службових повноважень посадовими особами НОМЕР_2 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_1 та до Офісу Генерального прокурора, Дніпровської обласної прокуратури, Територіального управління ДБР, розташованого в м. Полтава про вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого суді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2023 року у справі №202/7471/23 (провадження №1-кс/202/3331/2023) скаргу представника НОМЕР_2 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , подану в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань було задоволено та зобов'язано уповноважену особу Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно заяви ОСОБА_7 від 11.02.2023 року про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами НОМЕР_2 окремої механізованої бригади «Холодний Яр» військової частини НОМЕР_1 , виконавши вимоги ст.214 КПК України .
Так, судом прийнято до уваги вищевказані документи, однак судом наголошується, що предметом як службового розслідування, так і спірного наказу відповідача є саме факт самовільного залишення військової частини позивачем, а не його відмова від виконання бойового розпорядження командира.
Також позивачем самостійно зазначається у власній позовній заяві, що вже 04 лютого 2023 р., позивач та інші військовослужбовці прибули до місця розташування відповідача, з наміром доповісти керівництву частини про незаконні дії ОСОБА_5 , однак їх навіть не впустили на територію військової частини НОМЕР_1 , оскільки вони на думку службових осіб відповідача, вважаються особами, що самовільно покинули військову частину та будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.
Разом з тим, будь-яких відомостей про те, на підставі якого акту, вказівки, дозволу тощо він залишив місце розташування свого підрозділу у Донецькій області 29.01.2023 року, у позовній заяві позивач не вказав. Також, позивач не зазначив про причини таких дій та про повідомлення про залишення розташування своїх прямих командирів.
У зв'язку із вищенаведеними обставинами відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42023041110000130 від 01.08.2023р., яке на момент, як винесення відповідачем спірного наказу, так і розгляду справи судом, не закрито та/або не розглянуто судом, шляхом винесення відповідного судового рішення.
Крім того, спірний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №685 від 07.09.2023 року, яким позивача було увільнено від займаної посади та призупинено його військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, як такого, що самовільно залишив військову частину 29 січня 2023 року було прийнято саме через внесення відповідних відомостей до ЄРДР від 01 серпня 2023 року №42023041110000130.
Так, судом наголошується, що вказані дії відповідача обумовлюються саме вимогами п.144-1 Положення №1153/2008 та ніяким чином не суперечать вимогам ч. 1 ст.23 КК України та не порушують презумцію невинуватості, оскільки відповідно до п.144-6 Положення №1153/2008 для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються, у такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
На підставі викладеного, суд не знаходить правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.09.2023 р. № 685, в частині що стосується ОСОБА_1 (п. 15 зазначеного наказу), а отже позовні вимоги в цій частині - не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про зобов'язання поновити старшого лейтенанта ОСОБА_1 на посаді заступника командира 1 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.
Щодо іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача здійснити виплату грошового забезпечення (в тому числі додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022 р. за увесь час призупинення військової служби, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , в повному обсязі, то суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до п. 2 Розділу 1 Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до п. 17 розділу І вказаного Порядку, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Також Постанову №168 (в редакції від 19.07.2022 року) доповнено пунктом 2-1 такого змісту: 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Так, наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
25.03.2022 року для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 року №248/1298 та від 18.04.2022р. №248/1529.
В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовців, зокрема, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Крім цього, згаданим наказом передбачений перелік випадків, згідно з яким не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовці, зокрема, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного з залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Відповідно до п.п. 9.4 п. 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 щодо врегулювання виплат військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира. Як було зазначено раніше, згідно з п. 15 Розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 передбачено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
У даному випадку підставою для призупинення нарахування і виплати позивачеві грошового забезпечення з 29.01.2023р. став той факт, що з 29.01.2023 року ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_1 вважався таким, що самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 січня 2023 року № 34, яким позивача також було виключено з котлового, грошового та речового забезпечення військової частини з 29 січня 2023 року.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з наведеним наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 січня 2023 року № 34, військова служба позивача призупинена не була.
Як зазначалось раніше, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.03.2023 року № 173, старшого лейтенанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , заступника командира НОМЕР_5 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону було увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , утримуючи у списках особового складу військової частини, з 21 березня 2023 року.
Водночас, як встановлено судом, кримінальне провадження №42023041110000130 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, в частині самовільного залишення військової служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 на посаді заступника командира 1 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону, було внесене до ЄРДР 01.08.2023р.
Саме у зв'язку із чим і був винесений командиром військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) наказ №685 від 07.09.2023 року, яким позивача було увільнено від займаної посади та призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України (відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 05 вересня 2023 року №396).
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Таким чином, призупинення виплати грошового забезпечення позивачу у спірний період здійснювалось на підставі різних нормативно - правових актів, а саме, на підставі п.15 Розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, з 29.01.2023 року, як військовослужбовцю, який самовільно залишив військову частину або місце служби (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.01.2023 року № 34), та з 01 серпня 2023 року у відповідності до положень ч. 2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із призупиненням військової служби на підставі факту внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1 (наказ наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.09.2023 року № 685).
При цьому суд зазначає, що норма п. 15 Розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, якою визначено поняття «призупинення виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби», та норма ч. 2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якою визначено поняття «призупинення військової служби і, як наслідок, призупинення виплати грошового забезпечення», є різними за своїм змістом та регулюють різні правовідносини (призупинення виплати грошового забезпечення до моменту призупинення військової служби, та призупинення військової служби з відповідними наслідками), хоча і стосуються питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно було призупинено виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 29.01.2023 року (на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.01.2023 року № 34) до 01.08.2023 року, тобто до призупинення військової служби позивача на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.09.2023 року № 685, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову в частині нарахування та виплати грошового забезпечення - відсутні.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
При цьому, суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Крім того, згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 24 квітня 2024 року.
Суддя І.В. Тулянцева