25 квітня 2024 р. Справа № 120/2069/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії
У лютому 2024 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вимогами якого позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформленого протоколом засідання комісії з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 №48 від 24.11.2023 в частині, що стосується відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 06.11.2023 звернувся до відповідача з заявою та пакетом документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з наявністю в нього дружини - інваліда ІІІ групи, яка потребує стороннього догляду. Однак, комісією з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняте протокольне рішення №48 від 24.11.2023 про відмову у надання такої відстрочки. З даним рішенням позивач не погоджується, що і змусило його звернутися до суду з цим позовом.
Ухвалою від 26.02.2024 судом відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13.03.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не має, позаяк в особи з інвалідністю ОСОБА_2 є повнолітній син ОСОБА_3 , який відповідно до закону зобов'язаний утримувати свою матір. Таким чином відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали суд встановив, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , 1970 р.н., якій встановлена ІІІ група інвалідності, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 29.04.1990 року та довідкою МСЕК серії 12 ААГ №332014 від 09.03.2023 року.
Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії КП «Дашівська АЗПСМ» Дашівської селищної ради №111/2 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
06.11.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із наявністю дружини з інвалідністю ІІІ групи (зареєстрована 06.11.2023 року за вхідним №18086).
За результатами розгляду заяви позивача, рішенням комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 листопада 2023 року протокол №48 ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки наявні інші працездатні особи, зобов'язані згідно закону утримувати особу з інвалідністю.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Пунктом 11 ст. 38 Закону №2232-XII призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації встановленні статтею 22 Закону № 3543-XII.
Згідно з абзацом 1 частини 1 вказаної статті громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною 3 статті 22 Закону №3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
При цьому, статтею 23 Закону №3543-XII для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з абзацом 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Отже, вказана норма визначає, що військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу у разі одночасного дотримання наступних умов: (1) наявності у нього дружини із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, (2) потреби даних осіб у матеріальній допомозі (в утриманні), а також (3) відсутності у вказаних осіб з інвалідністю інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» працездатні особи - це особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров'я здатні до активної трудової діяльності.
Обов'язок щодо утримання передбачено Сімейним кодексом України (далі - СК України). Такий обов'язок покладається на наступних осіб: дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи (ст.75 СК України).
При цьому як зазначено у статті 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст.198 СК України).
Відповідно до статті 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватись про своїх непрацездатних батьків. Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ч.1 ст.202 СК України).
Як встановлено судом із матеріалів справи, дійсно, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дружиною позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та має ІІІ групу інвалідності (згідно довідки МСЕК серії 12 ААГ №332014 від 09.03.2023 року).
У той же час згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №244 від 27.10.2023 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є повнолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
При цьому як з'ясував відповідач, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 03.05.2022 року перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Натомість, позивач разом із заявою про надання відстрочки від 06.11.2023 не надав жодних документів, що підтверджували б непрацездатність ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_2 та, відповідно до закону, також зобов'язаний утримувати свою непрацездатну матір.
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що визначеним в абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" умовам для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач не відповідає, оскільки його дружина ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, має повнолітнього працездатного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який згідно вимог законодавства (зокрема ст. 51 Конституції України та ст. 202 Сімейного кодексу України) також зобов'язаний утримувати свою непрацездатну матір.
В даному випадку суд не приймає до уваги долучений позивачем до позову новий акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 26 від 07.02.2024, оскільки такий не був поданий позивачем до його заяви про надання відстрочки від призову від 06.11.2023 та не існував на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а тому не стосується спірних правовідносин.
Таким чином суд вважає, що відповідач приймаючи рішення № 48 від 24.11.2023 про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Ознак протиправності такого рішення судом не встановлено.
Наведене вказує на те, що заявлені позивачем позовні вимоги не знайшли свого достатнього підтвердження фактичними обставинами та відповідними доказами, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд доходить до переконання, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати згідно ст. 139 КАС України присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд,
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 25.04.24.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович