м. Вінниця
25 квітня 2024 р. Справа № 120/19419/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправність постанови від 30.11.2023 № ПШ000972 про застосування адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позивач вважає постанову протиправною, оскільки на її переконання, вона не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, адже не є автомобільним перевізником у розумінні ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.
Тому з метою скасування спірної постанови, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 01.01.2024 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Даною ухвалою також встановлено строки для подання заяв по суті.
16.01.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки DAF XF 105460, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом FRUEHAUF LTD, номерний знак НОМЕР_2 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області встановлено, що під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія документами на вантаж, а саме товарно-транспортною накладною, чим порушив ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідач звернув увагу, що неоформлення належним чином послуги перевезення вантажу чи не передання належним чином транспортного засобу у користування іншим особам, у результаті чого перевізниками могли б вважатися інші, не спростовує сам факт здійснення 16.11.2023 перевезення транспортним засобом, що перевірявся, вантажу та жодним чином не спростовує наявність виявлених під час рейдової перевірки порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт та не може звільняти позивача від відповідальності, передбаченої ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Стосовно доводів позивача про відсутність у неї статусу автомобільного перевізника, то відповідач пояснив, що сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо здійснення перевезення вантажу. Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивач не надала. Позивач не надала документів, які б підтверджували виконання умов договору (наданих рахунків тощо), а також жодних доказів, що саме 07.09.2023 вказані перевезення відбувались саме згідно з вище зазначеними договорами.
Відповідач зауважив, що позивач не була позбавлена права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт надати пояснення та/або додаткові докази щодо складення документів відносно неналежної особи та вказати на належного автомобільного перевізника, оскільки була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи. Натомість жодних договорів оренди на адресу Відділу не надходило.
Відповідач зазначає, що власником транспортного засобу та напівпричепа є позивач, свідоцтво надано разом з водійським посвідченням водієм транспортного засобу ОСОБА_2 . Отже, ця обставина свідчить про використання транспортного засобу водієм за згоди власника - позивача.
Підсумовуючи, відповідач вказав, що в даному випадку саме позивач, яка є власником спірного транспортного засобу, є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів.
16.02.2024 та 22.02.2024 представник позивача подала заперечення щодо відзиву на позовну заяву, у яких вказала, що на момент перевірки позивач ОСОБА_1 не знаходилася в статусі ні перевізника, ні замовника. До позовної заяви позивач надала договір найму (оренди) вантажних автомобілей, на підставі яких передала перевізнику ФОП ОСОБА_3 належний їй на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 01.12.2022, транспортний засіб DAF XF 105460, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом FRUEHAUF LTD, номерний знак НОМЕР_2 та Довідку ДПС України, згідно з якою не перебуває на податковому обліку в Гайсинській ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області, як фізична особа - підприємець.
Відтак, на думку представника позивача, постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу відповідач виніс незаконно.
22.02.2024 відповідач подав заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, встановив наступне.
16.11.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено перевірку транспортного засобу марки DAF XF 105460, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом FRUEHAUF LTD, номерний знак НОМЕР_2 .
В ході перевірки встановлено, що під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія документами на вантаж, а саме товарно-транспортною накладною, чим порушив ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Вказане порушення задокументовано актом перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.11.2023 № 000736 (а.с. 14).
Відповідно до Акту № 000736 транспортний засіб належить ОСОБА_1 .
Повідомленням від 22.11.2023 № 91803/21/24-23 позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на 30.11.2023. На розгляд справи позивач або її представник не з'явився та не надали жодних документів, які б спростовували виявлені перевіркою порушення.
За результатом розгляду справи, відповідач прийняв спірну постанову від 30.11.2023 №ПШ 000972 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону. Відповідно до постанови на позивача накладено штраф у сумі 17000,00 грн (а.с. 16).
Вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
За пунктом 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з ст. 5 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ст. 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком № 1567.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів та вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.
В розумінні вимог ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови вказує, що вона не є перевізником у розумінні Закону № 2344-III, тобто фізичною або юридичною особою, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. В підтвердження цього до матеріалів справи позивач долучила Договір найму (оренди) вантажних автомобілів від 14.01.2023 № 16 (далі - Договір), укладений між ОСОБА_1 , як Наймодавцем та ФОП ОСОБА_3 , як Наймачем (а.с. 19-21).
Згідно з п. 1.1 Договору, Наймодавець передає, або зобов'язується передати Наймачеві в тимчасове володіння за плату на певний строк наступний транспортний засіб (вантажний автомобіль): DAF 105460 ВС 4054 РЕ з напівпричепом зерновозом FRUEHAUF ВС8214ХF.
Орендна плата встановлюється в розмірі 15000,00 щомісячно за один автомобіль (п. 3.1 Договору).
За умовами Договору, термін оренди складає один рік від 14.01.2023 до 14.01.2024.
Надаючи оцінку даним обставинам, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.201 1 року за № 123/18861 (далі - Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону 2344-III визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами статті 48 Закону 2344-III, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Також слід зазначити, що пункт 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ № 1197 від 14.11.2018, визначає: належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, під час розгляду справи посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів" від 14 листопада 2018 року № 1197 визначено процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу.
Так, згідно з пунктами 3, 21 вказаного Порядку, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.
Таким чином, саме з ініціативи власника транспортного засобу вносяться до реєстру відомості про належного користувача транспортного засобу.
Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у справі № 804/8740/16 від 20.12.2018, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт".
У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм ТЗ матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.
Наданий до позову договір відносно оренди іншою особою не є юридично значимим документом для цілей визначення перевізника, оскільки був відсутній на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання його (матеріалів щодо оренди) згодом, навіть не у зв'язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.
З матеріалів позовної заяви суд встановив, що позивач є власником транспортного засобу марки DAF XF 105460, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом FRUEHAUF LTD, номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серії: НОМЕР_4 та НОМЕР_3 (а.с. 17-18).
Згідно з Договором найму (оренди) вантажного автомобіля від 14.01.2023 № 16 транспортний засіб передано ФОП ОСОБА_3 .
Разом з тим, позивач не надала доказів, що підтверджують наявність відомостей про належного користувача вказаного транспортного засобу з напівпричепом, а саме ФОП ОСОБА_3 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на момент вчинення правопорушення.
Також, позивач не скористалася своїм правом надати відповідні пояснення та заперечити підстави притягнення її до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт при розгляді справи 30.11.2023, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
З огляду на викладене, суд зазначає, що в даному випадку саме позивач є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту.
Щодо відсутності у водія документів на вантаж, а саме товарно-транспортної накладної, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Крім того, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).
Абзацом 27 глави 1 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Пунктом 8.26 Правил визначено, що вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.
Відповідно до п. 11.1 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Згідно з п. 11.2. Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Відповідно до п. 11.3. Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних е-ТТН, мають відповідати вимогам Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" та забезпечувати захист інформації відповідно до Законів України "Про захист персональних даних", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах".
Зі змісту пункту 11.4. Правил встановлено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Відповідно до п. 11.5 Правил у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
У разі використання е-ТТН Замовник (вантажовідправник) друкує, підписує і надає водію (експедитору Перевізника) в одному примірнику паперову копію е-ТТН, відповідно до вимог Закону України " Про електронні документи та електронний документообіг" для пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Водій (експедитор Перевізника) ставить свій підпис на паперовій копії е-ТТН про прийняття ним вантажу для перевезення.
З аналізу наведених норм видно, що основним документом на перевезення вантажу є товарно-транспортна накладна, обов'язкова наявність якої передбачена статтею 48 Закону № 2344-III.
Однак, на момент проведення відповідачем перевірки у водія були відсутні документи, перелік яких визначений ст. 48 Закону "Про автомобільний транспорт", а саме товарно- транспортна накладна, що свідчить про порушення вимог автомобільного законодавства щодо умов та порядку здійснення перевезення вантажів.
Отже, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку товарно-транспортної накладної, вказане свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відтак, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, суд вважає, що постанова від 30.11.2023 № ПШ000972 є правомірною, тому наявні підстави для застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього ж Закону.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи, що у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено, підстави для присудження в користь позивача понесених при розгляді справи судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ - 39816845, вул. Василя Порика, буд 29, м. Вінниця, 21021).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна