м. Вінниця
25 квітня 2024 р. Справа № 120/344/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 01.01.2024 № 025150005154 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 12.04.1993 по 07.07.1995 та з 25.10.1995 по 20.04.2015 та призначити з 28.12.2023 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача - адвокат Лахнік А.О. - зазначає, що 28.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за Списком № 2. Однак, відповідач своїм рішенням від 01.01.2024 № 025150005154 відмовив у призначенні пенсії, не врахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 12.04.1993 по 07.07.1995 та з 25.10.1995 по 20.04.2015 у Немирівській центральній районній лікарні та на ДП «Немирівський спиртовий завод» (правонаступник - ДП «Укрспирт»), оскільки надані пільгові довідки від 21.04.2022 № 01-10-104/1 та від 05.10.2023 № 5 не відповідають чинному законодавству, а також через відсутність інформації про атестацію робочих місць.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Ухвалою від 15.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву.
05.02.2024 відповідачем подано відзив на позову заяву, в якому представник ГУ ПФУ у Вінницькій області заперечив щодо задоволення вимог ОСОБА_1 та вказав про наступне.
ГУ ПФУ у Вінницькій області, всебічно розглянувши надані позивачем документи встановив, що стаж роботи ОСОБА_1 склав 29 років 6 місяців 15 днів. Стаж, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення з особливо шкідливими і особливоважкими умовами праці за Списком № 2 - відсутній.
У поданому відзиві відповідач вказав, що відповідно до наданих документів до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано такі періоди: з 12.04.1993 по 07.07.1995, оскільки за вказаний період відсутні результати атестації робочих місць та пільгова уточнююча довідка; з 25.10.1995 по 20.04.2015, оскільки рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.06.2022 року № 5 не підтверджено пільговий характер роботи у вказаний період.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
28.12.2023 ОСОБА_1 , звернувся до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 01.01.2024 № 025150005154 відмовлено заявнику у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вказали, що загальний стаж ОСОБА_1 склав 29 років 6 місяців 15 днів.
Судом встановлено, що за результатами розгляду наданих документів до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 12.04.199 по 07.07.1995 та з 25.10.1995 по 20.04.2015 згідно з довідками від 21.04.2022 № 01-10-104/1 та від 05.10.2023 № 5, оскільки ці довідки не відповідають Порядку № 383, у них відсутня інформація про атестацію робочих місць.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до абз. 1, 2 п. 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" № 1058-VI пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
В силу положень частини першої статті 114 Закону № 1058-VI, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-VI на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Надаючи оцінку оскаржуваному у цій справі рішенню та визначаючись щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 12.04.1993 по 07.07.1995 та з 25.10.1995 по 20.04.2015, суд вказує про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевказаної норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема й уточнюючих довідок.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що в уточнюючій у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З метою забезпечення соціального захисту працівників зайнятих на роботах за Списками № 1 та № 2 наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
За нормами п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
При цьому, пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати, з поміж інших документів, трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Так, в межах цього спору позивач порушує перед судом питання про зарахування до пільгового стажу періодів з 12.04.1993 по 07.07.1995 та з 25.10.1995 по 20.04.2015.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 30.10.1985 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній працював у період часу:
- з 12.04.1993 по 07.07.1995 газоелектрозварювальником гаража III розряду Немирівської центральної районної лікарні (записи трудової книжки 22-23).
- з 25.10.1995 по 20.04.2015 електрогазозварювальником по 3, 4, 5, 6 розряду на ДП «Немирівський спиртовий завод» (записи трудової книжки 26-31).
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
Розділом XXXII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, передбачалися професії "газозварювальник", "електрозварювальник".
Розділом XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 2 10, передбачалися професії "газозварювальник", "електрозварювальник".
Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії" передбачені професії "електрозварники" та "газозварники".
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Разом з тим при вирішенні цього спору суд приймає до уваги наступні документи.
Так, згідно відомостей довідки № 01-11-601 від 31.05.2022, виданої КНП «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради Вінницької області, що є правонаступником Немирівської центральної районної лікарні (довідка КНП «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради Вінницької області від 31.05.2022 № 01-11-602), ОСОБА_1 дійсно працював на вказаному підприємстві газоелектрозварювальником ІІІ розряду у період часу з 12.04.1993 по 07.07.1995.
Разом з тим, на підтвердження спеціального (пільгового) стажу на ДП "Немирівський спиртовий завод" у період з 25.10.1995 по 20.04.2015 позивач надавав пенсійному органу та долучив до матеріалів справи:
- довідку ДП "Укрспирт" від 05.10.2022 № 5 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, за відомостями якої пільговий стаж ОСОБА_1 за період роботи на Немирівському заводі з 25.10.1995 по 30.04.20111 складає 15 р. 6 місяців 7 днів, а на ДП "Укрспирт" 3 роки 3 місяці 22 дні. Всього 18 років 9 місяців 29 днів;
- копію наказу від 15.10.1995 № 185 про прийняття на роботу в порядку переведення;
- копію наказу Немирівського спиртзаводу від 31.05.1994 № 34 "Про завершення на заводі атестації робочих місць" (атестація проведена за професією електрозварник ручної зварки);
- копію акта про проведення атестації робочих місць від 27.05.1994;
- копію наказу Немирівського спиртзаводу від 13.03.1996 № 45а про встановлення доплати за шкідливі умови праці за результатами проведеної атестації робочих місць, зокрема і ОСОБА_1 як електрозварювальнику ручного зварювання;
- копію наказу про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці від 03.07.2000 № 106;
- копію висновку державної експертизи умов праці від 12.07.2000 № 06-04-213;
- копію наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 11.05.2010 № 125;
- копію висновку державної експертизи умов праці від 29.06.2010 № 09-02-190;
- копію висновку державної експертизи умов праці від 03.06.2011 № 09-02-215;
- копію наказу Немирівського місця провадження діяльності ДП «Укрспирт» «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» від 19.04.2011 № 4;
- копію наказу Немирівського місця провадження діяльності ДП «Укрспирт» від 19.04.2011 № 5, згідно якого вирішено вважати дійсною атестацію робочих місць, проведену у квітні 2010 року;
- копію наказу 15.04.2005 № 87 про проведення атестації робочих місць за умовами праці;
- копію наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 31.05.2005 № 124;
- копію висновку державної експертизи умов праці від 26.05.2005 № 09-02-165;
- копію наказу про встановлення доплат до часових тарифних ставок за роботу з шкідливими умовами праці від 01.06.2005 № 126;
- копію наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 11.05.2010 № 125;
- копію переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівникам яких підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11.05.2010.
Вирішуючи цей спір варто зауважити на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, в якій суд вказав, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Приймаючи зазначену вище постанову у справі № 520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Отже, особи, якій зайняті на роботах із шкідливими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими та важкими умовами праці не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Також Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2014 у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації (зокрема, довідок) з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Тому помилковими є позиція відповідача й про те, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 12.04.1993 по 07.07.1995, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць.
Більше того, суд зауважує, що належними та допустимими доказами підтверджується пільговий характер роботи позивача з 25.10.1995 по 20.04.2015 на ДП «Немирівський спиртовий завод».
Разом з тим варто зазначити, що на даний час ДП «Немирівський спиртовий завод» та Немирівське МПД ДП «Укрспирт» ліквідовані, підтвердженням чому слугують витяг з ЄДР юридичних осіб, наказ ДП «Укрспирт» № 256 від 22.10.2020 «Про організаційні заходи ліквідації Немирівського МПД ДП «Укрспирт», акту приймання - передачі державного майна від 20.10.2021та наказу ДП «Укрспирт» № 263 від 17.11.2021 «Про зняття з обліку приватизованого майна».
Отже, позивач позбавлений можливості надати уточнюючу довідку для підтвердження спеціального трудового стажу у зв'язку із ліквідацією підприємства.
Суд вкотре зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації (зокрема, довідок) з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Таким чином, періоди роботи позивача з 12.04.1993 по 07.07.1995 та з 25.10.1995 по 20.04.2015 слід зарахувати до стажу позивача, який дає право на пенсію на пільгових умовах.
Виходячи з викладеного, рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.01.2024 № 025150005154 є протиправним та підлягає скасуванню, отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
ЄСПЛ у п.п.52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В контексті встановлених обставин справи суд зауважує на відсутності між сторонами справи спору щодо достатності у позивача необхідної кількості загального стажу, тому з урахуванням укладеного позивачем Типового договору № О2302149100009 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) такий становить понад 29 років 6 місяців 15 днів.
Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 56 років, його страховий стаж становить понад 29 років 6 місяців 15 днів, в тому числі спеціальний (пільговий) стаж складає понад 12 років 6 місяців це є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного поновлення прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (як суб'єкта владних повноважень який здійснював розгляд заяви позивача) зарахувати до пільгового стажу позивача періоди з 12.04.1993 по 07.07.1995 та з 25.10.1995 по 20.04.2015 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 28.12.2023.
Водночас не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплачувати призначену пенсію, адже такі є передчасними, оскільки пенсія позивачу буде призначена лише після набрання цим рішенням законної сили.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.
Водночас, в позовній заяві заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн, як про це просить позивач, суд враховує приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
На підтвердження понесених витрат представником позивача адвокатом Лахніком А.О. надано:
- Договір про надання правової допомоги від 01.12.2023 № 33;
- довідка про надходження гонорару 01.12.2023 № 33 на суму 8000 грн;
- прибутково-касовий ордер від 01.12.2023 № 33 на суму 8000 грн;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 Серії АВ № 1110753;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу учасників справи на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На думку суду, надані адвокатом послуги, охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю такої роботи.
Крім того, дана адміністративна справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.
Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління України у Вінницькій області від 01.01.2024 № 025150005154.
Зобов'язати Головне управління України у Вінницькій області зарахувати до спеціального (пільгового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12.04.1993 по 07.07.1995 та з 25.10.1995 по 20.04.2015 та призначити ОСОБА_1 з 28.12.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно пунктом 2 частини 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , понесені витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн (три тисячі грн) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).
Повний текст рішення складено 25.04.2024.
Суддя Томчук Андрій Валерійович