24.04.2024Справа №607/7618/24
24 квітня 2024 року м.Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1
за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №710771 від 01 квітня 2023 року, 18 березня 2024 року о 15 год 09 хв. на перехресті вулиць Пирогова - Замонастирська у м. Тернопіль водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAF FT XF 105», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом «Kogel S24», державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишив.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Вказав, що 18 березня 2023 року керував зазначеним у протоколі транспортним засобом з напівпричіпом на перехресті вулиць Пирогова - Замонастирська у м. Тернопіль. Однак, будь-якого зіткнення з іншим транспортним засобом або дорожнім огородженням не відчув та не мав на меті залишати місце ДТП. Дізнався про вчинене ним ДТП лише 19 березня 2024 року, коли здійснював огляд вказаного транспортного засобу. Виявивши на транспортному засобі пошкодження він одразу зателефонував в поліцію та повідомив про вказані пошкодження, так як вважав, що автомобіль був пошкоджений іншими особами. Посилаючись на наведене та те, що працівниками поліції не здійснювались жодні дії щодо його розшуку, просив закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В силу вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ст. 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у залишенні водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. При цьому, такі дії мають вчинятися свідомо з метою залишення місця ДТП.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини та мотивом нехтування забезпеченням безпеки дорожнього руху.
Залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди є дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення працівниками поліції заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
З аналізу вищенаведених норм законодавства встановлено, що склад адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП складають дії учасника ДТП, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення працівниками поліції заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
В силу вимог п. 2.10 (а) ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Як встановлено в судовому засіданні, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 мав намір залишити місце дорожньо-транспортної пригоди через нехтування правилами безпеки дорожнього руху чи здійснити дії на приховання факту ДТП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що 18 березня 2024 року о 15 год 09 хв. дійсно керував транспортним засобом «DAF FT XF 105», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом «Kogel S24», державний номерний знак НОМЕР_2 на перехресті вулиць Пирогова - Замонастирська у м. Тернопіль. Під час керування транспортним засобом не відчув та не знав про зіткнення із дорожнім огородженням, завдання транспортному засобу пошкоджень, самостійно 19 березня 2024 року викликав працівників поліції, а тому наміру приховати факт ДТП не мав.
Наявні в матеріалах справи докази стосуються події ДТП, однак беззаперечно не підтверджують обставини викладені у протоколі та не свідчать, що ОСОБА_1 свідомо залишив місце ДТП з метою приховати факт його здійснення.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 самостійно викликав працівників поліції, коли виявив пошкодження транспортного засобу, що свідчить про відсутність в працівників поліції необхідності проведення заходів щодо встановлення (розшуку) ОСОБА_1 та (або) розшуку транспортного засобу, під його керуванням.
Таким чином, судом не встановлено суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 122-4, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд-
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Суддя Черніцька І.М.