ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2024Справа № 910/18075/23
Суддя Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Мазура В.М.
заяву Державного підприємства "Гарантований покупець"
про відстрочку виконання рішення
у справі № 910/18075/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 829 482 950,19 грн
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Онищенко О.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 829 482 950,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2297/02/21 від 15.09.2021 (зі змінами) в частині повної та своєчасної оплати наданих у період з квітня по жовтень 2023 року послуг, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 779 658 152,13 грн, а також нараховані за прострочення платежів 3% річних у сумі 34 038 145,97 грн та інфляційні втрати - 15 786 652,09 грн.
22.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення та збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач заявив про зменшення позовних вимог в частині основного боргу на суму, яка була сплачена після подання позову, а саме на 721 675 235,03 грн. Одночасно позивач заявив про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, нарахованих на суму 5 023 553,01 грн, станом на 21.02.2024. Отже, позовні вимоги після зменшення позовних вимог у частині суми основного боргу за серпень-вересень 2023 року та збільшення позовних вимог у частині нарахування 3% річних становлять 112 831 268,17 грн, з яких: заборгованість за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за серпень 2023 року у сумі 57 982 917,10 грн.; інфляційні втрати у сумі 15 786 652,09 грн.; 3% річних у сумі 39 061 698,98 грн.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд у судовому засіданні 29.02.2024 прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення та збільшення позовних вимог, оскільки остання подана з дотриманням вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, позовні вимоги розглядались в межах нової ціни позову, визначеної позивачем у розмірі 112 831 268, 17 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 (повний текст складено та підписано 04.04.2024) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" заборгованість у розмірі 57 982 917 грн 10 коп., інфляційні втрати - 15 786 652 грн 09 коп., 3% річних - 39 061 698 грн 98 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 939 400,00 грн.
08.04.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення суду по справі №910/18075/23 призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.04.2024.
17.04.2023 через систему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення.
Присутній у судовому засіданні 18.04.2024 представник заявника підтримав подану заяву з посилання на обставини, наведені у заяві.
Представник позивача правом на участь у судовому засіданні не скористався, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав.
Розглянувши заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18075/23, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на слідуюче.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У свою чергу, частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В зв'язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Так, в обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що у період воєнного стану Гарантований покупець бере участь у функціонуванні критичної сфери інфраструктури. Разом з іншими учасниками ринку, на яких покладено виконання спеціальних обов'язків, Гарантований покупець здійснює забезпечення населення України доступною електричною енергією за фіксованим, пільговим тарифом 2,64 грн за 1 кВт/год.
Так, у своєму відзиві на позовну заяву Гарантований покупець вказував, що зобов'язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору, який було укладено на виконання спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - ПСО) відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, в редакції постанови КМУ від 11.08.2021 № 859 (далі - Положення).
Відповідно до алгоритму розрахунків, визначених Положенням, Гарантований покупець спрямовує отримані від виробників електричної енергії, які виконують ПСО кошти на розрахунки з постачальниками універсальних послуг. В умовах неотримання коштів від виробників електричної енергії в порядку, визначеному Положенням, відсутній альтернативний механізм отримання коштів для виконання відповідачем ПСО (виділення державних дотацій, субвенцій тощо).
Незважаючи на складну економічну ситуацію, протягом розгляду справи в суді першої інстанції вартість основного боргу була погашена відповідачем у повному обсязі, що є підтвердження добросовісності дій відповідача.
Так, позовні вимоги ТОВ «ДЕП» в частині сплати основного боргу в сумі 721 675 235,03 грн були сплачені Гарантованим покупцем до прийняття рішення по справі.
При цьому, нормами Положення не передбачено джерела для фінансування сплати учасниками ПСО, в т.ч. Гарантованим покупцем коштів на сплату 3% річних та інфляційних втрат, відповідно відповідач у будь-якому випадку позбавлений можливості негайно виконати рішення суду.
Водночас, у разі примусового виконання рішення суду з Гарантованого покупця можуть бути списані кошти, які будуть фактично вилучені з операційної діяльності підприємства, в результаті чого відповідач не зможе здійснювати розрахунки перед постачальниками універсальних послуг за поточні періоди, в результаті чого сам механізм підтримки пільгової ціни для населення може бути фактично заблокований через сплату компенсаційних платежів на користь окремого учасника ринку (позивача).
При цьому, з метою виконання рішення суду відповідачу потрібно вжити комплекс дій, пов'язаних з включенням відповідних видатків в кошторис підприємства на сплату 3% річних та інфляційних втрат на виконання рішення в даній справі та аналогічних справах (звернення до НКРЕКП, затвердження відповідних змін до кошторису, виділення джерела отримання коштів, фактичне отримання відповідних коштів тощо).
Вказані вище дії, потребують певного часу для відповідача, відтак, негайне виконання рішення у даній справі без шкоди для операційної діяльності відповідача щодо виконання Положення є неможливим.
Таким чином, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду заявник посилається на:
- оплата заявником основного боргу до ухвалення рішення по справі;
- відсутність в Положенні джерела для покриття витрат на оплату штрафних санкцій за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії;
- необхідність підтримання ціни на електричну енергію для побутових споживачів;
- фінансування діяльності Гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором;
- відсутність вини щодо несвоєчасної оплати електричної енергії та складний фінансовий стан ДП "Гарантований покупець";
- участь ДП "Гарантований покупець" у функціонуванні критичної сфери інфраструктури.
Суд відзначає, що фактично всі покладені в основу даної заяви про відстрочення виконання рішення суду твердження відповідача зводяться до відсутності відповідного фінансування.
Водночас, позивач, заперечуючи проти заяви відповідача, зазначає про те, що:
- ДП «Гарантований покупець» не представлено доказів (документів) щодо неможливості зарахування коштів на його рахунки, не надано план подолання наслідків важкої фінансової ситуації тощо із поясненнями та належним його підтвердженням, із визначенням джерел надходження грошових коштів;
- не надано доказів, підтверджуючих відсутність грошових коштів у ДП «Гарантований покупець» у сумі, стягнутій за рішенням суду від 28.03.2024 у справі № 910/18075/23;
- ДП «Гарантований покупець» належним чином не обґрунтовано термін, на який він просить суд відстрочити виконання судового рішення.
Отже, посилання у цьому спірному випадку на скрутне фінансове становище ДП «Гарантований покупець» не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання рішенням суду від 28.03.2024 у справі № 910/18075/23.
Крім того, у своїй заяві про відстрочення виконання рішення ДП «Гарантований покупець» наводить недостовірну інформацію про сплату основного боргу в повному обсязі протягом розгляду справи в суді першої інстанції. Це твердження не відповідає дійсності та спростовується текстом рішення суду від 28.03.2024 у справі № 910/18075/23, де судом було встановлено про наявність заборгованості за надану послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у розмірі 57 982 917,10 грн.
Також ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» просить врахувати наявність судового спору у справі № 904/6269/23 за позовом ДП «НАЕК «Енергоатом» до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення 231 513 080,98 грн., з них: 43 533 701,40 грн. - 3% річних; 187 979 379,58 грн. - інфляційні втрати. Несвоєчасна оплата ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за електричну енергію придбану у ДП «НАЕК «Енергоатом» викликана саме затримкою розрахунків з боку ДП «Гарантований покупець».
Враховуючи зазначене вище, оцінивши обґрунтування заявника та заперечення позивача, суд дійшов висновку, що наведені заявником доводи не підтверджують наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Недостатність чи відсутність коштів у Державного підприємства "Гарантований покупець" не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити.
Так, згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд також звертає увагу на положення частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.
Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) та "Бакалов проти України" (заява № 14201/02).
Наведені заявником доводи щодо відсутності його вини у невиконанні зобов'язання не є підставою для відстрочення виконання рішення.
Водночас заявником, у розумінні наведених вище приписів законодавства, не обґрунтовано в чому полягає виключність обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу щодо відстрочення виконання рішення.
Судом серед іншого також враховано відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення.
Судом також враховано, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації.
Окрім того, судом враховано, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" заява № 18357/91).
З огляду встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи баланс інтересів сторін, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/18075/23.
За таких обставин, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі № 910/18075/23.
Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/18075/23 відмовити.
2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 23.04.2024.
Суддя А.І. Привалов