19.04.2024 Справа № 756/4745/24
Справа № 756/4745/24
Провадження №2/756/2853/24
19 квітня 2024 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, третя особа - Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, про скасування арешту майна,
ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з вказаною позовною заявою, в якій просив суд: звільнити з-під арешту, накладеного постановою від 12.04.2010 прокуратури Харківської області, на квартиру АДРЕСА_1 , та будинок АДРЕСА_2 , які на праві власності належать йому.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами суддя приходить до наступного.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільний справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
При цьому, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У контексті зазначеної норми процесуального права здійснення розгляду справ за правилами іншого виду судочинства означає наявність у законодавстві чітко й однозначно сформульованих підстав і порядку вирішення відповідних правових питань судом іншої юрисдикції, що дає заінтересованій особі обґрунтовані підстави розраховувати на вирішення ним спору по суті.
Предметом вказаного позову є скасування арешту, накладеного постановою прокуратури Харківської області від 12.04.2010, на квартиру АДРЕСА_1 , та будинок АДРЕСА_2 , які на праві власності належать ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
При цьому згідно з п. 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Як вбачається зі змісту позову, вказаний арешт було накладено 12.04.2010 прокуратурою Харківської області в межах кримінальної справи.
Отже, арешт на вказану квартиру було накладено в порядку досудового слідства у кримінальній справі до набрання чинності КПК України 2012 року, відповідно до КПК України 1960 року, згідно з яким скасування арешту відбувалось, зокрема, під час ухвалення вироку в порядку ст. 234 КПК України або судом в порядку виконання вироку в порядку ст. 409, 411 КПК України.
За таких обставин, питання щодо зняття арешту з майна не може бути вирішено в порядку цивільного процесуального судочинства, так як арешт на майно був накладений в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні. Таким чином, враховуючи вищевикладене, вважаю, що заявлені вимоги слід розглядати за правилами кримінального судочинства в порядку, визначеному КПК України 1960 року.
При цьому, на думку судді, посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19 не є релевантним щодо обставин у цьому провадженні, оскільки зі змісту вказаної постанови вбачається, що висновок Великої Палати Верховного Суду стосується звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи у зв'язку з відсутністю складу злочину. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду вирішення питання про звільнення майна з-під арешту в порядку кримінального судочинства потребувало би відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), при цьому початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність у зв'язку з повторенням ризиків офіційної констатації злочинності поведінки позивача і таким чином призведе до погіршення його правового становища.
У той же час, вказана кримінальна справа не була закрита слідчим у зв'язку з відсутністю складу злочину, а за результатами її розгляду Голосіївським районним судом м. Києва було ухвалено вирок від 14.08.2012, яким ОСОБА_1 засуджено до 5 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75,76 КК України.
Крім того, як вбачається з Єдиного рестру судових рішень, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2012 у справі № 1-267/12, яка набрала законної сили, та доступна у вільному доступі за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/27154990, вирішено питання, пов'язане з виконанням вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 14.08.2012 в порядку ст. 409 КПК України 1960 року та скасовано арешт, накладений постановою старшого слідчого прокуратури Харківської області Якутина В.В. від 12.04.2010 на домоволодіння АДРЕСА_2 ) та на квартиру АДРЕСА_3 .
Крім того, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку ЦПК України, суд вважає за необхідне, на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, відмовити у відкритті провадження у вказаній цивільній справі.
Керуючись ст.ст.19, 186, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, третя особа - Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, про скасування арешту майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О.Тиха