Справа № 756/19683/21
Номер провадження № 1-кп/756/527/24
09 квітня 2024 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 , раніше засуджений:
- 13.12.2010 вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 15.11.2011 вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць;
- 12.12.2014 вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України на 2 роки;
- 19.02.2015 вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Апеляційного суду міста Києва від 06.06.2015 до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 16.06.2015 вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 18.01.2016 вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, 03.11.2017 на підставі ст. 3 ЗУ «Про амністію у 2016 році» звільнений від відбуття покарання;
- 11.05.2019 вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців;
- 07.08.2019 вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 7 місяців;
- 27.05.2020 вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць;
- 07.09.2022 вироком Печерського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання виді позбавлення волі строком на 5 років;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. 28.11.2021, точний час не встановлено, у ОСОБА_4 , який перебував у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою АДРЕСА_2 , виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , діючи повторно, шляхом вільного доступу, узяв товар з торгівельних полиць, а саме пляшку віскі «Dalmore» (арт. 1183246), вартістю 3274 грн 50 коп. (без урахування ПДВ), яку заховав у подарунковий пакет, який також взяв із полиць магазину після чого направився до лінії кас.
Продовжуючи реалізовувати наведений умисел, ОСОБА_4 тримаючи при собі вказаний товар перетнув лінію кас, навмисно не розрахувавшись за цей товар, покинув територію магазину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Унаслідок учинення злочину, ОСОБА_4 спричинив ТОВ «Фудком» (ЄДРПОУ 40982829) майнову шкоду на загальну суму 3274 грн 50 коп.
1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене повторно.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання в виді позбавлення волі строком на 5 років.
2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб узяття товару, викладений в обвинувальному акті органом досудового розслідування, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 28.11.2021 він зайшов у приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою АДРЕСА_2 , де узяла алкогольний напій - віскі, який поклав до пакету та попрямував до лінії каси де не розрахувався за цей товар, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Щодо учиненого щиро кається, просить призначити мінімальне покарання.
2.1.3. Захисник ОСОБА_5 , просив призначити обвинуваченому покарання, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України. При цьому захисник просив урахувати як обставини, що пом'якшують покарання, і які істотно знижують ступень тяжкості злочину - щире каяття.
2.1.4. Представник потерпілого в судове засідання за викликом суду не прибув, про час, дату та місце розгляду був повідомлений належним чином. Між тим, сторони кримінального провадження про проведення судового розгляду за відсутності представника потерпілого не заперечували.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1. У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і у суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), учинене повторно.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку, надав повністю інформацію про обставини подій, а також надав дозвіл на спрощений розгляд кримінального провадження. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_4 як каяття
На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Саме тому обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості.
Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні, а також відображено в обвинувальному акті.
У зв'язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
3.2. При цьому обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відносяться до категорій нетяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид, кількість та суспільна небезпечність. Вид та вартість майна, яким обвинувачений заволодів, а саме алкогольним напоєм вартістю 3274 грн 50 коп.
Наслідки вчинення злочинів, зокрема, що заподіяна майнова шкода відшкодована шляхом повернення викраденого майна, а представник потерпілого не заявляв претензій матеріального характеру, як і не пред'являв цивільного позову. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який раніше не неодноразово засуджений, має професійну-технічну освіту, не працював.
4.3. При цьому, суд уважає, що підстави застосування статей 69, 69-1, 75 КК України при призначенні покарання - відсутні, як і підстави для застосування покарання з іспитовим строком. Оскільки, як убачається з наданих матеріалів, а також підтверджено обвинуваченим, останній неодноразово був засуджений і наразі відбуває покарання в виді позбавлення волі строком на 5 років.
4.4. З урахуванням викладених обставин, характеру та виду вчиненого злочину, їх наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявності обставин, що пом'якшують та обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підстави, які спонукали обвинуваченого до вчинення злочинів, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
4.5. Між тим, судом вже наведено, що ОСОБА_4 був засуджений вироком Печерського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України від 07.09.2022, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. З цих підстав, оскільки подія злочину за цим вироком мала місце до постановленням попереднього вироку, ОСОБА_4 слід призначити покарання відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за цим вироком та попереднім, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
4.6. Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Оскільки тривалий нагляд за ОСОБА_4 у кримінально-виконавчій установі буде дієвим механізмом досягнення мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню ним так і іншими особами злочинів.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
5.1. Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, слід урахувати, що судом було застосовано тимчасове залишення ОСОБА_4 в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на час розгляду судового провадження, а отже даний захід слід залишити без змін до набуття вироком законної сили.
Крім того, до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а отже ураховуючи особистість обвинуваченого, не встановлення судом порушень покладених обов'язків, указаний запобіжний захід слід залишити без змін до набуття вироком законної сили, після чого застава має бути повернена заставодавцю - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
5.2. Крім того, ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні було затримано 28.11.2021 у порядку ст. 208 КПК України, та звільнено у зв'язку із внесенням застави 17.01.2022.
Отже, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України оскільки одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі, слід зарахувати в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, а саме з 28.11.2021 до 17.01.2022.
5.3. Між тим, ураховуючи відбуття наразі обвинуваченим покарання в виді позбавлення волі з 30.05.2022 за вироком Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2022, відповідно до речення 2 ч. 4 ст. 70 КК України слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк відбутого за вказаним вироком покарання, а строк відбуття призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід рахувати з дня набуття вироком законної сили.
5.4. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено. Процесуальні витрати в провадженні відсутні.
5.5. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України (1 пляшка віскі «Dalmore»), які передані на відповідальне зберігання ТОВ «Фудком», слід залишити у володінні останнього.
Речові докази - оптичні носії інформації DVD-R, які зберігаються в матеріалах судового провадження - залишити в матеріалах судового провадження протягом усього строку зберігання матеріального кримінального провадження.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим покарання, яке призначено вироком Печерського районного суду міста Києва від 07.09.2022 у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання в виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 - рахувати з дня набуття вироком законної сили.
Відповідно до речення 2 ч. 4 ст. 70 КК України зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, відбуте ОСОБА_4 покарання за вироком Печерського районного суду міста Києва від 07.09.2022, починаючи з 30.05.2022 до набуття цим вироком законної сили, а також відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні, починаючи з 28.11.2021 до 17.01.2022, виходячи з того, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме тимчасове залишення ОСОБА_4 в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на час розгляду судового провадження - залишити без змін до набуття вироком законної сили.
Запобіжний захід у виді застави у розмірі 45 400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок у відношенні ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Після набуття вироком законної сили заставу в розмірі 45 400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, яка внесена ОСОБА_6 (рахунок НОМЕР_2 , код отримувача НОМЕР_3 , банк отримувача Державна казначейська служба України, місто Київ) повернути - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Речові докази:
- 1 пляшка віскі «Dalmore», яку передано на відповідальне зберігання ТОВ «Фудком» - залишити в володінні останнього;
- оптичний носій інформації DVD-R, який зберігається в матеріалах судового провадження - залишити в матеріалах судового провадження протягом усього строку їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Строк апеляційного оскарження для осіб, які не були під час оголошення вироку обчислюється з дня отримання ними його копії.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України, а особам, які не були присутніми під час його проголошення - спрямувати не пізніше наступного дня.
Суддя ОСОБА_1