Справа №:755/4041/24
Провадження №2/755/3327/24
"24" квітня 2024 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.,
за участю секретаря - Назарової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звертаючись з позовом до суду, просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від заробітку (доходу) платника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення із дня пред'явлення цього позову та до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15 березня 2014 року між ОСОБА_1 (далі-позивачка) та ОСОБА_2 (далі - відповідач) було укладено шлюб, який був зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, про що 15 березня 2014 року було складено відповідний актовий запис № 304. Позивачкою було подано до Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву до відповідача про розірвання шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки з відповідачем народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач не надає достатньої та систематичної матеріальної допомоги на утримання малолітнього сина. Дитина проживає разом із позивачкою, остання займається вихованням, інтелектуальним і моральним розвитком дитини. При цьому, відповідач є працездатною особою, на утриманні інших дітей або осіб не має, тому має можливість сплачувати аліменти на дитину.
22 березня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Позивачка ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає та просить задовольнити.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що 15 березня 2014 року укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1
ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08 жовтня 2014 року.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з положень статей 181, 182 Сімейного кодексу України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов'язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Виходячи з положень ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Таким чином, судовий (спірний) спосіб виконання обов'язку утримувати дитину, тобто стягнення аліментів на підставі рішення суду, є можливим у разі відсутності домовленості ( договору) між батьками про сплату аліментів.
Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 «Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (Сімейного кодексу України) і виплачуються щомісячно.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що малолітня дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, відповідно до вимог сімейного законодавства має право на отримання матеріальної допомоги з боку своїх батьків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
З матеріалів справи убачається, що позивач проживає разом з малолітнім сином, який перебуває на її утриманні. При цьому, відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов'язок забезпечення утримання та виховання власної дитини, у зв'язку з чим враховуючи вимоги ст. 182 Сімейного кодексу України, беручи до уваги позицію відповідача, який визнав позов в частині розміру аліментів та способу виконання зобов'язань по сплаті аліментів, який визначений позивачем, що є предметом позову, тому суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
З урахуванням положень ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, у зв'язку з чим суд присуджує відповідачу до сплати аліментів на утримання дитини починаючи з 05 березня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 430 ч.1 п.1 Цивільного процесуального кодексу України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат з урахуванням вимог ст.141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини, в сумі 1211 грн. 20 коп., оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат за подання позову про стягнення аліментів на утримання дитини.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 24, 180, 181, 182, 183, 185 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленому для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 05 березня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмір 1211 гривні 20 копійок.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.