Справа № 755/11714/21
1-в/755/168/24
"19" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
фахівця ІІ категорії Дніпровського
районного відділу філії Державної
установи «Центр пробації»
у місті Києві та Київській області ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, працюючого неофіційно різноробочим, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 . Засуджений 22 вересня 2021 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин,
До Дніпровського районного суду м. Києва з Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області надійшло подання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку засудженого ОСОБА_5 .
Подання мотивоване тим, що ОСОБА_5 засуджений 22.09.2021 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин. На облік ОСОБА_5 був поставлений 06.01.2022 року та того ж дня, останньому було направлено виклик до Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області з вимогою з'явитись 14.01.2022 року. 20 січня 2022 року ОСОБА_5 з'явився до Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, де був ознайомлений з вироком суду, йому роз'яснено наслідки невиконання судового рішення та неявки без поважних причин до органу пробації, однак, направлення для відбування покарання у вигляді громадських робіт не отримав у зв'язку з відсутністю погоджених об'єктів, та останній зобов'язався прибути до відділу за першим викликом. 14 червня 2022 року за адресою місця проживання ОСОБА_5 було направлено виклик з вимогою з'явитися до відділу пробації 20.06.2022 року, однак, останній не з'явився, про причини неявки не повідомив.
23 червня 2022 року уповноваженою особою Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області було здійснено телефонний дзвінок на номер телефону сестри ОСОБА_5 , яка повідомила про те, що останній випиває та пообіцяла передати інформацію й номер телефону брату.
24 червня 2022 року відбулась телефонна розмова між уповноваженою особою Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області та ОСОБА_5 , в якій останній повідомив, що погано почувається, та у разі нормального самопочуття, 27 червня 2022 року з'явиться до відділу пробації для отримання направлення для відпрацювання громадських робіт, однак, у визначений час так і не з'явився.
29 червня 2022 року в телефонній розмові ОСОБА_5 повідомив уповноваженого органу пробації про те, що 27 червня 2022 року він себе погано почував та зобов'язався приїхати 04 липня 2022 року, однак, знову ж таки не з'явився, про причини свої неявки не повідомив.
28 липня 2022 року уповноваженою особою Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області здійснено вихід за адресою проживання ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_2 , однак, двері квартири ніхто не відчинив, а тому, виклик залишено у дверях.
02 серпня 2022 року в телефонній розмові ОСОБА_5 повідомив уповноваженого органу пробації про те, що виклик залишений у дверях, він отримав та зобов'язався приїхати 09 серпня 2022 року, однак, у визначений час не з'явився, про причини свої неявки не повідомив.
19 вересня 2022 року відбулась телефонна розмова між уповноваженою особою Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області та ОСОБА_5 , в якій останній повідомив, що до відділу пробації для отримання направлення з'являтися не може та відмовився надавати пояснення, а тому до Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дніпровським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області було подано подання про внесення відомостей до ЄРДР у відношенні ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.
Зокрема, на адресу Дарницького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області було надіслано запит з проханням перевірити факт проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
24 березня 2023 року надійшла відповідь Дарницького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, де вказано, що факт проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , не підтверджено.
На неодноразові запити до Дніпровської окружної прокуратури м. Києва та Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві щодо внесення відомостей до ЄРДР у відношенні ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, відповіді надано не було.
09 січня 2024 року Київський відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за № 84/33.12-58 надав інформацію про те, що у відділі не проводилась державна реєстрація смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перевірку проведено з 22.09.2021 року до часу надання відповіді.
За інформацією Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 січня 2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.07.2001 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
З відповіді Державної установи «Київський слідчий ізолятор» № 08/973 від 12 січня 2024 року вбачається, що згідно облікових даних картотеки, станом на день надання відповіді, ОСОБА_5 в установі не утримується.
19 січня 2024 року надійшла відповідь Дарницького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області, згідно якої, не було підтверджено факт проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
13 лютого 2024 року надійшла відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 12/788 від 02 лютого 2024 року, де вказано, що громадянин ОСОБА_5 на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває та за загальною мобілізацією не призивався.
19 лютого 2024 року надійшов лист Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві щодо результатів розгляду подання про внесення відомостей до ЄРДР у відношенні ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України. Так, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що 07 листопада 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України (кримінальне провадження № 42022102040000108), та 08.12.2022 року провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Викладені обставини свідчать про те, що Дніпровським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області було здійснено всі заходи щодо виконання судового рішення.
З вимоги УІАП ГУ НП у м. Києві № 148-20122023/80210 від 20.12.2023 року вбачається, що ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень не вчиняв.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2022 року, ухваленій у справі № 754/17643/21 вказала, що у судовій практиці розглядалося питання про можливість застосування на час постановлення судового рішення положень ст. 71 КК України за наявності підстав для звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та зупинення строку давності його виконання, коли особа ухиляється від відбування покарання, якщо за такі дії передбачена кримінальна відповідальність ст. 389 КК (зокрема, ухилення від сплати штрафу, відбування покарання у виді громадських чи виправних робіт)
Наприклад, Верховний Суд України у постанові від 24 грудня 2015 року (справа № 5-324кс15) вказав, що ст. 80 КК передбачено, що особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано, зокрема у строк 2 роки в разі засудження до покарання, менш суворого, ніж обмеження волі. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі, строки давності, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах 1 та 3 цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Вказана стаття кримінального закону передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Правова природа цього виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, що виконують покарання.
Водночас, засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку з чим, законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише в тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Однак, ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питання щодо вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід установлювати з дотриманням вимог процесуальної форми.
Зокрема, редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК України. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання під час застосування ч. 3 ст. 80 КК України, суд, тим самим, фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч. 1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Колегія суддів погоджується с такими висновками і вважає, що лише несплата засудженим суми штрафу в певний строк або невідбуття громадських робіт самі по собі не свідчать про ухилення його від відбування таких покарань.
Імперативні норми являються нормами, що виражають у категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії і не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів. Інакше кажучи, імперативні норми прямо наказують правила поведінки.
Таким чином, стаття 80 КК України, яка являється нормою імперативного права, чітко визначає строки виконання обвинувального вироку, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженої особи від відбування призначеного покарання.
З матеріалів особової справи вбачається, що засуджений ОСОБА_5 із дня набрання законної сили обвинувального вироку, ухваленого 22 вересня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва, нових злочинів не вчиняв, як і відсутнє судове рішення, яке підтверджує факт його ухилення від виконання вироку суду. Строк давності виконання обвинувального вироку на даний час сплинув.
У судовому засіданні фахівець ІІ категорії Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 подання підтримала, просила задовольнити з підстав, викладених у ньому.
У судовому засіданні прокурор щодо задоволення подання не заперечувала.
Засуджений ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд подання повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття у судове засідання, осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали особової справи, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 та ч. 3 цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, статтею 80 КК України передбачено, що якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Положення ст. 80 КК України свідчать про те, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 5-324кс15, зазначеного у постанові від 24 грудня 2015 року, ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Оскільки в матеріалах особової справи відсутні дані про ухилення засудженого від відбування покарання, зокрема, про вчинення ним нового злочину до закінчення строку давності, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.
Згідно із ст. 152 КВК України, однією з підстав звільнення від відбування покарання для органів виконання покарань є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
Вищевикладене свідчить про те, що для звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України, правові перешкоди для такого звільнення відсутні.
Таким чином, суд вважає, що подання Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку засудженого ОСОБА_5 , підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, ст. 78 КК України, суд -
Подання Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку засудженого ОСОБА_5 - задовольнити.
ОСОБА_5 звільнити від покарання, призначеного за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.
Суддя