Справа №:755/6063/24
Провадження №: 1-кс/755/1332/24
"15" квітня 2024 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП ОСОБА_3 , про тимчасовий доступ до речей і документів в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №120241050400000514 від 27.03.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,-
встановив:
Дізнавач звернувся до суду в межах кримінального провадження за №120241050400000514 від 27.03.2024 року із клопотанням погодженим прокурором ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до документів.
Клопотання мотивоване тим, у ВД Дніпровського УП ГУНП України у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №120241050400000514 від 27.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява від ОСОБА_5 , про вчинення кримінального проступку передбаченого ч.1 чт. 190 КК України.
В зв'язку з вищевикладеним виникла необхідність в отриманні тимчасового доступу до документів що перебувають у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (МФО НОМЕР_1 ).
У судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися, причини неявки не повідомили.
Представники осіб, у володінні яких знаходяться документи, тимчасовий доступ до яких просить надати слідчий, у судове засідання не з'явилися, про розгляд клопотання повідомлялися належним чином.
Разом з тим, згідно положень ч. 4 ст. 163 КПК України, неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.
Вивчивши матеріали клопотання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.
Крім того, у випадку необхідності отримання інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 162 КПК України містить охоронювану законом таємницю, сторона кримінального провадження в порядку, передбаченому главою 15 КПК України, має право згідно з положеннями ст. 160 КПК України звернутись до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
У відповідності з вимогами ч. 6 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.ст. 91, 92 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, під поняттям необхідності слід розуміти, що втручання відповідає нагальній суспільній необхідності, якщо воно пропорційне з правомірною метою, яку планується досягти (п. 67 справи «ОЛССОН (OLSSON) проти Швеції», п. 44 справи «Камензинд проти Швейцарії» та інші).
Також, з метою дотримання принципу верховенства права, органи влади повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання та збереження доказів, які стосуються події злочину. Це не є обов'язком досягнення результату, але обов'язком вжиття заходів. Зазначені усталені принципи були висловлені, у тому числі, у справах: «Холодков і Холодкова проти України» (заява 29697/08, рішення від 07 травня 2015 року), «Сердюк проти України» (заява 61876/08, рішення від 12 березня 2015 року), «Мащенко проти України» (заява №42279/08, рішення від 11 червня 2015 року).
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що слідчим у клопотанні не доведено, що речі або документи, що знаходяться у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (МФО НОМЕР_1 ), зокрема запитувані в клопотанні речі і документи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Також, слідчим не доведено можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 131-132, 159-166, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
відмовити у задоволенні клопотання дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП ОСОБА_3 , про тимчасовий доступ до речей і документів в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №120241050400000514 від 27.03.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, що перебувають у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (МФО НОМЕР_1 ).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: