Міжгірський районний суд Закарпатської області
Справа № 302/364/24
1-кп/302/82/24
(у повному обсязі)
23.04.2024смт. Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в особі суддя ОСОБА_1 ,
з участю : секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурор - ОСОБА_3 ,
обвинувачений - ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 ,
потерпілий - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні судове кримінальне провадження ЄРДР № 12024071110000005 від 03.01.2024 за обвинувальним актом від 22.03.2024 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр.України, уродженця с. Колочава Міжгірського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою (11 класів), непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, особа з інвалідністю другої групи (загальне захворювання), має на утриманні двоє неповнолітніх дітей,
- про обвинувачення в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 121 ч.1 КК України,
31.12.2023, близько 06.00 години, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли в процесі вживання спиртних напоїв та ревнощів, затіяв сварку із своєю співмешканкою ОСОБА_7 . У ході сварки, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, в присутності малолітньої дитини співмешканки, з метою заподіяння тілесних ушкоджень останній, умисно наніс не менше двох ударів кулаком правої руки в живіт, від яких ОСОБА_7 присіла на ліжко спальної кімнати. Надалі, продовжуючи свої злочинні дії на спричинення тілесних ушкоджень, на протязі дня 31.12.2023 близько 14.00 год. та 22.00 год. ОСОБА_4 умисно наніс один удар кулаком руки в живіт та два удари кулаком руки в живіт. Надалі, біля 00.00 год. вже 01.01.2024, умисно наніс три удари кулаком руки в живіт, у той час, як потерпіла лежала на ліжку та не чинила будь-який опір через важкий стан здоров'я. Після цього, в другій половині дня 01.01.2024, зрозумівши можливі наслідки та важкий стан здоров'я потерпілої, направився до пункту надання екстренної медичної допомоги АДРЕСА_3 та повідомив про поганий стан потерпілої, після чого останню було госпіталізовано до Міжгірської районної лікарні, де ОСОБА_7 , не приходячи до тями, 03.01.2024 померла.
У результаті своїх протиправних дій ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 згідно висновку судово-медичної експертизи №2-м від 05.02.2024 тілесні ушкодження у вигляді: розриву селезінки; крововиливів в брижу тонкого та товстого кишечника, сальник, зовнішню стінку тонкого кишечника, жирову клітковину правої та лівої нирок, круглу зв'язку печінки та жовчний міхур; крововиливів у підшкірно-жирову клітковину передньої стінки черева в проекції пупка, підшкірно-жирову клітковину у проекції 8-11 ребра справа; множинних синців на шкірних покривах тулуба та кінцівок.
Тілесні ушкодження у вигляді: розривів селезінки, крововиливів у брижу тонкого та товстого кишечника, сальник, зовнішню стінку тонкого кишечника, жирову клітковину правої та лівої нирок, круглу зв'язку печінки та стінку жовчного міхура виникли прижиттєво і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.1.3 (л,о) і не мають прямий причинний зв'язок із настанням смерті її.
Смерть ОСОБА_7 настала, внаслідок гострого геморагічного некрозу підшлункової залози, що ускладнився розвитком шоку, який і став безпосередньою причиною смерті її. Дана причина смерті підтверджується наявністю крововиливу під капсулу та в строму підшлункової залози, згладженістю її дольчатої будови, набряком легень та речовини головного мозку та даними додаткової судово-гістологічної експертизи. Дана причина смерті потерпілої підтверджується і висновком комісійної судово-медичної експертизи №14 від 12.03.2024, за яким смерть ОСОБА_7 настала внаслідок гострого геморагічного некрозу підшлункової залози, що ускладнився розвитком шоку, який і став безпосередньою причиною смерті, тому, тілесні ушкодження виявлені на її трупі не знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті.
Тілесні ушкодження у вигляді множинних синців на шкірних покривах тулуба та кінцівок, крововиливів у підшкірно-жирову клітковину передньої стінки черева в проекції пупка, підшкірно-жирову клітковину у проекції 8-11 ребра справа, є прижиттєвими, стосовно живих осіб згідно п.2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються, як легкі, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я і не знаходяться у прямому причинному зв'язку із настанням смерті її.
Тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах верхньої, середньої, нижньої третини правої гомілки по передній поверхні, нижньої третини внутрішньої поверхні правого передпліччя, середньої третини правого передпліччя по зовнішній поверхні та середньої третини правого плеча по внутрішній поверхні виникли від дії тупих твердих предметів по механізму стиснення, якими могли бути пальці рук сторонньої особи, а тілесні ушкодження у вигляді розриву селезінки, крововиливів в брижу тонкого та товстого кишечника, сальник, зовнішню стінку тонкого кишечника, жирову клітковину правої та лівої нирок, круглу зв'язку печінки та жовчний міхур, у підшкірно-жирову клітковину передньої стінки черева в проекції пупка, підшкірно-жирову клітковину у проекції 8-11 ребра справа, синців на шкірних покривах білої лінії черева вище пупка, грудної клітки справа в проекції 4-8-го ребер, грудної клітки зліва в проекції 5-8 го ребер, лівої ключичної ділянки з переходом на передню поверхню лівого плечового поясу, грудної клітки в проекції грудини та у проекції мечоподібного відростка грудини, грудної клітки справа в проекції 8-11 ребер, грудної клітки зліва в проекції 9-11 ребер, виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути стиснуті пальці в кулак або взуті ноги сторонньої особи. Тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах білої лінії черева више пупка, грудної клітки справа в проекції 4-8-го ребер, середньої третини правого плеча по внутрішній поверхні, синець на шкірних покривах грудної клітки зліва в проекції 5-8 го ребер могли виникнути 31.12.2023.
Тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах лівої ключичної ділянки з переходом на передню поверхню лівого плечового поясу, грудної клітки в проекції грудини та у проекції мечоподібного відростка грудини, грудної клітки справа в проекції 8-1-1 ребер, грудної клітки зліва в проекції 9-11 ребер та синців нижньої третини правого передпліччя, та правої гомілки могли виникнути 01.01.2024.
Враховуючи характер, локалізацію наявних тілесних ушкоджень у трупа ОСОБА_7 та дані обставин справи, в момент отримання тілесних ушкоджень потерпіла могла знаходитись як у вертикальному так і в горизонтальному, або близьких до них положеннях та враховуючи локалізацію та велику кількість ушкоджень (не менше 8 нанесених ударів), які розташовані по різним частинам тулуба та кінцівок, окрім тілесних ушкоджень у вигляді синців на шкірних покривах верхньої, середньої, нижньої третини правої гомілки по передній поверхні, нижньої третини зовнішньої поверхні правого передпліччя, середньої третини правого плеча по внутрішній поверхні, які виникли в результаті прикладання сили у вигляді стиснення, якими могли бути пальці рук сторонньої особи.
Згідно з ч.3 статті 349 КПК України за згодою всіх учасників кримінального провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо встановлених обставин, які ніким не оспорюються, роз'яснивши наслідки застосування цієї кримінально-процесуальної норми, і постановив обмежитись дослідженням показів обвинуваченого, потерпілого (за їх згодою), відомостей, що характеризують особу обвинуваченого, процесуальних документів щодо забезпечення кримінального провадження (речових доказів, судових витрат, запобіжного заходу).
Обвинувачений ОСОБА_4 встановлені обставини, які повністю відповідають змісту формулювання обвинувачення за обвинувальним актом, визнав повністю, а також повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 121 КК України і додатково показав таке.
З потерпілою ОСОБА_7 він спільно проживав без реєстрації шлюбу біля одного року у своїй квартирі і з її малолітніми дітьми. Оскільки в нього від першого шлюбу також є двоє малолітніх дітей, яких він утримує і які тимчасово проживали в квартирі його матері, він періодично виїздив за кордон України в Республіку Чехія на заробітки, бо є собою з інвалідністю другої групи загального захворювання. 31.12.2023 вранці він повернувся із заробітків з Чехію в Україну і на ґрунті ревнощів і того, що ОСОБА_7 допустила безпорядок в квартирі затіяв з нею сварку і наніс їй побої. Надалі на протязі дня з друзями вживав спиртне у великій кількості (горілку) і прийшовши додому ввечері того ж дня продовжив вживати спиртне з ОСОБА_7 , а вночі з 31.12.2023 на 01.01.2024 знову сварився з співмешканкою і наносив їй тілесні ушкодження. Ці обставини бачили діти співмешканки, а також бачили як він, після втрати свідомості ОСОБА_7 , надав їй допомогу («робив масаж серця»). ОСОБА_4 просить узяти до уваги, що він не бажав настання смерті ОСОБА_7 , особисто викликав швидку медичну допомогу зі станції, яка є в селі Колочава, після чого ОСОБА_7 була госпіталізована в Міжгірську районну лікарню. ОСОБА_4 повідомив, що розкаюється, просить суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_6 визнав обставини, які зазначені в обвинувальному акті повністю і додатково показав, що його донька ОСОБА_7 раніше перебувала в шлюбі, від якого народила двоє малолітніх дітей (9, 11 років). Протягом року до події ОСОБА_7 проживала в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 в його квартирі. Потерпілий повідомив, що зрідка навідував доньку і внуків, бо в нього тяжко хворіла дружина на онкологічне захворювання, яка перед подією померла, також шість місяців тому помер раптово син. Потерпілий визнав, що донька була поганою господинею і ймовірно вживала спиртні напої. Потерпілий також повідомив, що донька раніше повідомляла йому, що « ОСОБА_8 її не честує, не шанує», однак він на це не звернув уваги. Потерпілий заявив, що в кримінальному провадженні не заявляє претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого. Покарання просить призначити на розсуд суду.
Оцінивши встановлені обставини, покази і позиції обвинуваченого та потерпілого, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 є винуватим в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, яке мало місце за кваліфікуючими ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
За вчинення зазначеного кримінального правопорушення, ОСОБА_4 підлягає покаранню.
Обираючи вид і розмір покарання, яке передбачено санкцією статті 121 ч.1 КК України, суд зважає на таке.
Згідно з статтею 12 КК України вчинене кримінальне правопорушення віднесено кримінальним законом до тяжких злочинів. Це кримінальне діяння характеризується умисною формою вини. Об'єктом цього злочину є посягання на здоров'я і життя людини. Наслідки вчиненого кримінального правопорушення негативні.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого суд визнає :
- вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, бо саме ця обставина й стала основною причиною вчинення зазначеного кримінального правопорушення;
- вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини. Адже за обставинами справи нанесення обвинуваченим побоїв потерпілій мало місце у присутності саме її малолітніх дітей, що визнано обвинуваченим;
- тяжкі наслідки, завдані злочином. Адже вчинення кримінального правопорушення посягнуло не тільки на здоров'я потерпілої, але й посягнуло на інші жертви домашнього насильства, тобто малолітніх дітей потерпілої особи, їх психологічне здоров'я та світосприйняття, бо здоров'я їх матері після події погіршилось і вона невдовзі померла в лікарні;
- вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою обвинувачений перебував у сімейних відносинах.
Зазначені обтяжуючі обставини передбачені статтею 67 частиною першою пунктами 5,6, 6-1, 13 КК України.
Суд відхиляє, зазначену в обвинувальному акті пом'якшуючу обставину у виді щирого каяття. Адже ця обставина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду. Зокрема обвинувачений, тільки повідомив у судовому засіданні, що він розкаюється. Однак така заява сама по собі не стверджує щире каяття. Обвинувачений не висловився, що він засуджує свої дії чи жалкує з приводу наслідків кримінального правопорушення. Обвинувачений у судовому засіданні не вибачився перед потерпілим (батьком ОСОБА_7 ), не висловився з приводу можливого добровільного відшкодування завданої злочином матеріальної чи моральної шкоди, щодо утримання малолітніх дітей загиблої тощо.
Натоміть обвинувачений виправдовував свої дії тим, що потерпіла ОСОБА_7 допустила безгосподарність в його квартирі, не прибирала, допустила псування їжі. Ці доводи суд не бере до уваги, бо сторона захисту не надала достовірних, належних доказів того, що мала місце ненормальна побутова поведінка ОСОБА_7 , зловживання нею алкоголем була тривалою чи зафіксованою органом місцевого самоврядування, скаргами сусідів у багатоквартирному будинку, органами поліції. Жодного допустимого доказу з цього приводу в справу не подано.
Встановленими обставинами зафіксовано, що обвинувачений перед подією та під час такої, тобто на протязі доби сам зловживав спиртним і особисто вживав спиртні напої спільно з ОСОБА_7 в присутності її малолітніх дітей.
Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Такий висновок зробив Касаційний Кримінальний Суд Верховного суду у справі №199/6365/19.
В іншій справі №750/1503/19 (постанова від 20.08.2020), в якій розглядалось обвинувачення про заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень цей же суд зробив такий висновок : розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Суд бере до уваги особу обвинуваченого, який вперше вчинив кримінальне правопорушення, є особою з інвалідністю другої групи (загальне захворювання ), отримує пенсію по інвалідності, постійного місця праці не має, заробляє тимчасовими сезонними роботами, у тому числі й за кордоном України, має на утриманні від першого шлюбу двоє малолітніх дітей віком 8, 11 років ( ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - згідно з довідкою Колочавської сільської ради). Обвинувачений не перебуває на обліку у лікаря психіатра, нарколога та фтизіатра згідно з довідкою КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня» станом на 19.02.2024 вих. № довідки 165/10-1.
У судовому засіданні суд не встановив примирення обвинуваченого з потерпілим (батьком померлої ОСОБА_7 ). Потерпілий також не висловився, що він простив учинене обвинуваченому і не бажає йому суворого покарання і це питання відніс на вирішення суду.
За місцем проживання, згідно з характеристикою Колочавської сільської ради, обвинувачений характеризується посередньо із зазначенням, що зловживає спиртним.
Отже, обставини справи, причини і умови вчинення кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, наявність у справі чотирьох обтяжуючих покарання обставин, наслідки вчиненого злочину, не встановлення судом пом'якшуючих покарання обставин, дають підстави суду дійти висновку, що обвинувачений заслуговує покарання у виді позбавлення волі з реальною його ізоляцією від суспільства.
Суд констатує, що це покарання відповідає завданням Кримінального кодексу України, які передбачені статтею 1.
Згідно з ст. 50 ч.2 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Статтею 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою суспільною цінністю.
З урахуванням вищевикладеного обґрунтування, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 заслуговує за вчинення ним кримінального правопорушення покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті 121 ч.1 КК України, яка передбачає таке покарання на строк від 5 до 8 років, - у розмірі близьким до мінімального строку, тобто на п'ять років і шість місяців.
Суд відхиляє пропозиції сторони обвинувачення (прокурора) і сторони захисту (захисника-адвоката) про призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень статті 75 КК України. Адже це покарання не відповідає обставинам справи, кількості установлених в справі обтяжуючих покарання обставин, відомостям стосовно особи обвинуваченого, не враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, яка проявилось в застосуванні домашнього насильства зі спричиненням потерпілій жертві тяжких тілесних ушкоджень, а також легких тілесних ушкоджень за змістом висновку судово-медичної експертизи множинного характеру у присутності інших жертв домашнього насильства психологічного характеру, тобто малолітніх дітей. Отже, застосування положень статі 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, визнається судом м'яким і не спів мірним до обставин вчиненого злочину та до особи, яка його вчинила і не враховує тяжкість учиненого умисного злочинного діяння та його наслідки.
Суд бере до уваги, що обвинувачений за станом здоров'я може відбувати призначене покарання у виді позбавлення волі, не зважаючи на наявність у нього інвалідності. Адже він виїздив періодично до події на заробітки за кордон України. Його неповнолітні діти в цей час проживали спільно з його мамою.
Цивільного позову в справі не заявлено.
Судові витрати у виді вартості проведеної на досудовому розслідуванні судових криміналістичних експертиз на загальну суму 10880, 45 гривень сторонами не оспорюються і підтверджені відповідною довідкою Закарпатського НДЕКЦ. Ці судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого у користь держави.
Речові докази у виді мобільних телефонів, які належали обвинуваченому і потерпілій ОСОБА_7 з сім картами відповідних мобільних операторів, які зберігаються в кімнаті речових доказів ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області, - підлягають поверненню законним володільцям, а саме - обвинуваченому і потерпілому ОСОБА_6 (батьку померлої ОСОБА_7 ). Це відповідає положенням статті 100 КПК України.
Речовий доказ медична картка ОСОБА_7 підлягає залишенню в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження, які зберігаються в процесуального прокурора.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту з обов'язками і обмеженнями, які встановлені ухвалою суду від 02.04.2024, доцільно за клопотанням прокурора продовжити до набрання вироком законної сили з визначенням строку дії такого протягом 60 днів з наступного дня від проголошення вироку. При цьому суд бере до уваги те, що обвинувачений виконував свої процесуальні обов'язки під час досудового розслідування та судового провадження.
Керуючись статтями 373 , 374 КПК України ,суд
ОСОБА_4 визнати винуватим в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 121 ч.1 Кримінального кодексу України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років і шість місяців.
Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати у виді витрат на залучення судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/107-24/1714-БД від 06.03.2024 в користь держави (код ЄДРПОУ - 37975895 банк ГУДКСУ в Закарпатській області р/р - UA658999980313070115000007493) в розмірі 10880,45 гривень.
Речові докази, які знаходяться в кімнаті речових доказів відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області (квитанція 789) :
- мобільний телефон марки «HОNOR Magiс Lite 5 G» з сім картою НОМЕР_1 з ІМЕІ НОМЕР_2 ІМЕІ НОМЕР_3 - повернути володільцю ОСОБА_4 або близькій рідній особі за заявою;
- мобільний телефон марки «Vivo Y52 5G» з сім картою НОМЕР_4 та НОМЕР_5 з ІМЕІ НОМЕР_6 та картою банку «Ощадбанк» № НОМЕР_7 , - повернути потерпілому ОСОБА_6 ;
- медичну карту стаціонарного хворого № 12, заповнена на ОСОБА_7 на 39 арк. - залишити в матеріалах кримінального провадження досудового розслідування , які зберігаються в процесуального прокурора.
Запобіжний захід домашній арешт ОСОБА_4 із обмеженнями та обов'язками, які визначені в ухвалі Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02.04.2024 залишити без змін до набрання вироком законної сили з визначенням строку дії запобіжного заходу протягом 60 днів (до 22 червня 2024 року включно).
Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Оскарження вироку з питань не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались згідно з ч.3 статті 349 КПК України не допускається.
Вирок набирає законної сили після спливу строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після винесення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.
Повний вирок складено 23.04.2024.
Суддя ОСОБА_1