233 № 233/1385/23
22 квітня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050010000656 від 05 березня 2023 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області, громадянина України, освіта неповна середня, військовослужбовця, неодруженого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, -
У провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, обґрунтовуючи, це тим, що ризики, які існували при обранні такого виду запобіжного заходу раніше до теперішнього часу не зникли і продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_4 категорично заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 квітня 2024 року.
На поточний час судове провадження відносно ОСОБА_5 не завершено, перебуває на стадії судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Необхідність застосування відносно обвинуваченого. запобіжного заходу у виді тримання під вартою в клопотанні обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки він може, на думку прокурора, переховуватись від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу, тобто до 29 квітня 2024 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_5 , дійшов висновку про доцільність продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не даючи при цьому оцінки зібраним доказам, та беручі до уваги наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з огляду на суворість покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення у виді позбавлення волі від 5 до 10 років, та наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від слідства.
Крім того, зазначений ризик, на думку суду, посилюється через введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Разом з тим, прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, та з огляду на те, що в клопотанні прокурор лише посилається на зазначені ризики, що є лише його припущенням, оскільки на підтвердження даних ризиків суду не було надано будь-яких доказів.
При продовженні запобіжного заходу судом враховано також особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_5 є військовослужбовцем, не одружений, раніше не судимий.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_5 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду.
Враховуючи, що на даний час не відпали, а є дійсним та триваючим ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено.
Отже, з урахуванням вищенаведеного та вимог ст. 183 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Суд не вбачає підстав для застосування застави з огляду на запровадження в Україні воєнного часу внаслідок збройної агресії рф та інкримінування обвинуваченому ОСОБА_5 , який є військовослужбовцем ЗСУ, кримінального правопорушення, передбаченого главою ХІХ «Військові злочини».
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-199, 314-317, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 20 червня 2024 року включно, в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ).
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Вручити копію цієї ухвали учасникам негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя