ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3155/24
провадження № 2/753/4089/24
24 квітня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Цимбал І.К., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2024 року позивач ТОВ «Столичний Комфорт» звернулось з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, за період з 21.02.2020 по 31.12.2023 у розмірі 29 509, 32 грн., збитків від інфляції у розмірі 15 883, 39 грн. та 3% річних у сумі 3 417, 72 грн., а також судових витрат, що складаються зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Позивач ТОВ «Столичний Комфорт» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_2 , згідно договору №17/07-О/1-2 від 17.07.2019 на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування житлових будинків та акту приймання передачі житлового будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування.
Відповідач постійно користується житлово-комунальними послугами, але не сплачує за них, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 04.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Столичний комфорт» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_2 на підставі договору на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування житлових будинків, акту приймання передачі.
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу №947 від 21.08.2020, про що свідчить довідка з реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2024 /а.с.7-8/.
Позивач стверджує, що Відповідач постійно користується житлово-комунальними послугами, але не сплачує за них, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Відповідно до ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, Закон встановлює презумпцію власника майна нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані із зберіганням майна, його ремонтом, забезпечення збереження його властивостей, тощо.
Положеннями ст.ст. 156,162 ЖК України закріплено, що власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992, зі змінами та доповненнями, власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц. Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
За наданими доказами вбачається, що ТОВ «Столичний комфорт» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_2 .
Факт надання послуг за вказаною адресою підтверджується договором №17/07-О/1-2 від 17.07.2019 на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування житлових будинків, актом приймання передачі житлового будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування, статутом.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості борг відповідача за житлово-комунальні послуги з 21.02.2020 по 31.12.2023 становить 29 509,32 грн., збитки від інфляції у розмірі 15 883, 39 грн. та 3% річних у сумі 3 417, 72 грн. всього 48 810, 11 грн., а також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, що складаються зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.
Вказаний розмір боргу відповідачем не спростовано, контррозрахунку не надано.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відтак, оскільки позивач забезпечує кваліфіковане утримання, поточний ремонт та технічне експлуатаційне обслуговування будинку АДРЕСА_2 , їх інженерне обладнання, внутрішньобудинкові системи (мережі) та внутрішньомайданчикові мережі теплопостачання, зливової каналізації, відводів водопроводу, належного санітарного стану прибудинкової території, відповідач зобов'язаний сплачувати за надані житлово-комунальні послуги не залежно від проживання.
Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1,ч.2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що відповідач є власником майна, відтак сплата за житлово-комунальні послуги є його обов'язком, докази надані позивачем суд вважає належними та допустимими, оскільки ними підтверджуються, що позивач здійснює обслуговування майна.
При визначенні суми боргу, суд бере за основу долучені позивачем докази заборгованості, що складені у повній відповідності з чинним законодавством та перевірені судом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Інші доводи відповідача не спростовують відповідність вимог позивача щодо предмета спору та їх обґрунтування, поданих з дотриманням ст. 175 ЦПК України, відтак не потребують детального обґрунтування.
За таких умов, позов підлягає частковому задоволенню, відтак підлягає стягненню з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, за період з 21.02.2020 по 31.12.2023 у розмірі 29 509, 32 грн., збитки від інфляції у розмірі 15 883, 39 грн. та 3% річних у сумі 3 417, 72 грн., всього 48 810, 11 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд керується таким.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Разом з тим, в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 22 000 грн., слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Так, матеріали справи не містять, детального опису робіт, що були виконані представником, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та доказів оплати даних послуг. За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, а відтак відмовляє позивачу у стягненні судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 282, 284, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт», 04071, місто Київ, вул. Нижній Вал, буд. 17/8, офіс 6, ЄДРПОУ: 33833708 заборгованість за житлово-комунальні послуги, з врахуванням штрафних санкцій, що станом на 31.12.2023 становить 48 810 грн. 11 коп. та судовий збір в розмірі 3 028 грн.
В задоволенні вимог про стягнення правничої допомоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 24.04.2024.
Головуючий: І.К. Цимбал