Справа № 2-3334/11
Провадження № 4-с/752/50/23
Іменем України
07.04.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Колдіної О.О.,
за участі секретаря Ракоїд Є.І.,
розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ»,
заявник звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенка Л.О., відповідно до якої просить визнати неправомірними дії приватного виконавця Лановенка Л.О., вчинені при проведенні оцінки арештованого майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, визнати протиправною оцінку майна відповідно до Звіту про оцінку майна від 29.11.2021 р., зроблених ТОВ «Приватна експертна служба» щодо домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 310,80 кв.м. та земельної ділянки площею 0,2321 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Скарга обгрунтована тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенка Л.О. перебуває виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3334/11, виданого 13.03.2012 р. Голосіївським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно суми заборгованості.
18.11.2021 р. приватним виконавцем Лановенко Л.О. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, яка оскаржена ОСОБА_4 .
Відповідно до змісту постанови було описано нерухоме майно, що знаходиться в с.Ходосівка, Київської області, що належить ОСОБА_2 на праві власності. Зазначений опис був проведений за відсутності боржника та стягувача.
Заявниця зазначає, що постанова не містить опису будинку, не містить всіх приміщень, які знаходяться в будинку, не вказано кількість поверхів, не зазначено матеріали стін. Опис будинку не відповідає технічному паспорту на будинок.
Того ж дня приватним виконавцем було призначено суб'єкта оціночної діяльності з метою визначення вартості описаного майна.
29.11.2021 р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Приватна експертна служба» складено Звіт про оцінку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 310,80 кв.м., та земельна ділянка площею 0,2321 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого вартість об'єкта становить 5106980 гривень.
Заявниця вказує, що про результати оцінки вона дізналась 01.12.2021 р. з Автоматичної системи виконавчих проваджень.
Приватним виконавцем Лановенко Л.О. не було забезпечено доступ суб'єкту оціночної діяльності до об'єкта оцінки, не вжито жодних заходів щодо направлення вимоги на адресу ОСОБА_4 щодо надання доступу до домоволодіння та земельної ділянки, рішення суду щодо примусового входу відсутнє.
Заявниця не погоджується з діями приватного виконавця, вважає їх неправомірними.
В судовому засіданні представник завника підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити, з підстав, зазначений в ній.
Представник стягувача заперечував проти задоволення скарги, зазначаючи на її необґрунтованість, а також вказав на закінчення строку дії оцінки.
Приватний виконавець в судове засідання не з'явився, про місце і час судового розгляду був повідомлений належним чином.
Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.р
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенка Л.О. перебуває виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3334/11, виданого 13.03.2012 р. Голосіївським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 5713662,78 гривень та судових витрат у справі.
18.11.2021 р. приватним виконавцем Лановенко Л.О. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, що знаходиться в с.Ходосівка, Київської області, та належить ОСОБА_2
29.11.2021 р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Приватна експертна служба» складено Звіт про оцінку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 310,80 кв.м., та земельної ділянки площею 0,2321 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого вартість об'єкта становить 5106980 гривень.
Відповідно до положень статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У частині п'ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст. 1 Закону «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, та має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно зі ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно із ч. 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Згідно із ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) божника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Згідно з частиною першою статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі N 914/881/17 (провадження N 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України". Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі N 308/12150/16-ц (провадження N 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі N 821/197/18/4440/16 (провадження N 11-1200апп18).
У частині п'ятій статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Аналіз статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність
в Україні».
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги
до проведення незалежної оцінки майна.
Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.
Згідно з пунктом 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об'єктом оцінки.
Пунктом 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних
з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Разом із цим, відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу.
Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.
У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності-суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ'єктивності оцінки майна) ним своїх обов'язків.
Звертаючись до суду заявник посилається на неправомірність дій приватного виконавця Лановенко Л.О. в частині незабезпечення доступу оцінювача до безпосередньо об'єкта оцінки та проведення оцінки з порушенням норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».
Як вбачається зі звіту метою проведення оцінки майна є визначення його вартості для прдажу на конкурсних засадах. База оцінки відповідає ринковому виду вартості. При визначенні вартості предмета оцінки суб'єктом оціночної діяльності застосовано порівняльний метод оцінки.
В поясненнях експертом зазначено, що об'єкт оцінки оглануто лише зовні в зв'язку з відсутністю доступу та розрахунки проведено виходячи з припущення, що технічний стан добрий, будинок підключено до всіх необхідних комунікацій, і у випадку відмінності технічного стану від прийнятого, розрахована в подальшому ринкова вартість підлягає перерахунку.
Судом в ході судового розгляду встановлено і це підтверджується поясненнями експерта, що огляд об'єкта оцінки не проводився, а отже не була дотримана передоціночна процедура проведення оцінки майна, передбачена Національним стандартом.
Приватний виконавець не звертався до боржника з вимогою про надання доступу до об'єкту оцінки, а також до суду з поданням про примусовий вхід до об'єкту оцінки на момент проведення такої оцінки.
Згідно з ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на встановілені в ході розгляду скарги обставини суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд
скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» задовольнити.
Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О., вчинені при провеені оцінки арештованого майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Визнати протиправною оцінку майна відповідно до Звіту про оцінку майна від 29.11.2021 р., виконаних ТОВ «Приватна експертна служба» щодо домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 310,80 кв.м., та земельної ділянки площею 0,2321 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя