Справа № 159/1298/21
Провадження № 1-кп/0158/16/24
25 квітня 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Ківерці клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019030110000713, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2019, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
В провадженні Ківерцівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження №12019030110000713, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2019, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Від прокурора надійшло письмове клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів проти власності та проти життя та здоров'я осіб, що спричинило смерть іншої особи, які відноситься до особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі із конфіскацією майна. З метою запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення виникла необхідність у продовженні відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У зв'язку з чим прокурор просить продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, просив його задовольнити.
Обвинувачений та його захисники у судовому засіданні щодо задоволення даного клопотання заперечили, оскільки обвинувачення є безпідставним та прокурором не доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Так, згідно із ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі із конфіскацією майна.
Обвинуваченому постановою Верховного Суду від 29.05.2023 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 27.07.2023 включно, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 19.03.2024 на 60 днів до 17.05.2024 включно.
Суд вважає, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та до моменту вирішення вказаного клопотання ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшилися та продовжують існувати.
Так, ризик переховування від правосуддя обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого обвинувального вироку особливо підвищують ризик переховування від суду.
Встановлюючи наявність існування ризику переховуватися від суду, суд враховує особу обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, та тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі доведення його винуватості.
При вирішенні питання про наявність даного ризику суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі. Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слід виходити із встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, а тому ризик такого впливу зберігається до отримання показань від свідків безпосередньо судом під час розгляду кримінального провадження по суті. Визнаючи наявність вказаного ризику, суд також враховує ознайомлення обвинуваченого з попередніми показаннями свідків, що дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість впливу на останніх.
Суд звертає увагу, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Тобто, кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо ризику вчинення іншого правопорушення, суд враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисних злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку та обвинувачується у вчиненні нових умисних особливо тяжких злочинів.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі судом не встановлено та сторонами не доведено.
Враховуючи наведене, суд вважає неможливим застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою, тому з метою запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення слід продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , на 60 днів, а, відтак, клопотання прокурора задовольнити.
При цьому, беручи до уваги вимоги п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, які спричинили загибель людини, суд одночасно із продовженням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави.
Керуючись статтями 176, 177, 183, 199, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Застосований щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити строком на 60 (шістдесят) днів до 23 червня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка утримується під вартою, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3