Справа № 158/789/24
Провадження № 2/0158/292/24
/ЗАОЧНЕ/
24 квітня 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Корецької В.В.
за участю секретаря - Процик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги мотивує тим, що 10.11.1995 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, який розірвано на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.12.2008 року.
Зазначає, що у період перебування у шлюбі сторони, як подружжя, набули у спільну сумісну власність наступне майно:
- земельну ділянку з кадастровим номером 0721886603:02:001:0011, загальною площею 2500,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, об'єкт житлової нерухомості площею 66,7 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
З врахуванням того, що наданий час шлюб між ними розірвано, проживають окремо, просить суд в порядку поділу спільного майна подружжя, набутого у період шлюбу, визнати за ним право власності на 1/2 частину вищевказаного майна.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.03.2024 року цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 04.04.2024 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, відзив на позов не подала.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 10.11.1995 року, який розірвано рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.12.2008 року /а.с.8/.
У період перебування у шлюбі сторони, як подружжя, набули у спільну сумісну власність наступне майно:
- земельну ділянку з кадастровим номером 0721886603:02:001:0011, загальною площею 2500,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, об'єкт житлової нерухомості площею 66,7 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.11-12/.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «…у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Окрім того, як зазначає п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3, ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, частки якого є рівними, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення заявлених вимог.
Керуючись ст. 82, 265, 354, 355, 372 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 60-61, 68, 70 Сімейного Кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 0721886603:02:001:0011, загальною площею 2500,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, об'єкт житлової нерухомості площею 66,7 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька