вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
23.04.2024м. ДніпроСправа № 904/691/24
Розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про визнання неплатоспроможним
Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:
від заявника: не з'явився
від арбітражного керуючого: не з'явився
Суддя Примак С.А.
До господарського суду 19.02.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
22.02.2024 ухвалою господарського суду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишено без руху. Встановлено заявнику ОСОБА_1 строк на усунення недоліків 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху. Запропоновано заявнику ОСОБА_1 усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановлений строк, надавши суду: декларації про майновий стан ОСОБА_1 у справі про неплатоспроможність за січень 2024 року; конкретизований список кредиторів і боржника з урахуванням вимог положень пункту 3 частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства; проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.
29.02.2024 до господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків.
05.03.2024 ухвалою господарського суду прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду у підготовчому засіданні на 21.03.2024 на 11:10.
21.03.2024 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання на 23.04.2024 на 10:20. Зобов'язано ОСОБА_1 надати до суду до 20.04.2024: довідку з Пенсійного фонду України про отриманий заробіток; докази отримання грошових коштів від кредиторів та письмові пояснення з приводу того куди були витрачені отримані кредитні кошти з належними доказами.
23.04.2024 до господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового засідання.
В підготовче засідання, призначене на 23.04.2024, заявник, представник заявника та арбітражний керуючий не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, суд
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що:
- "неплатоспроможність" - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
- "грошове зобов'язання" - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 (пункти 53-56) зробив наступні правові висновки стосовно основної мети Кодексу України з процедур банкрутства:
- процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес (пункт 53);
- захист публічного інтересу знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України) (пункт 54);
- захист приватного інтересу полягає у максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів (пункт 55);
- однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів (пункт 56).
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному Кодексу України з процедур банкрутства для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою Четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі, вирішує інші питання; підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому Кодексу України з процедур банкрутства.
Аналогічний порядок проведення та мета підготовчого засідання визначені положеннями ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, яка регулює питання відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб.
Зокрема, за ч. 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
У постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 (пункти 61, 70-73) Верховний Суд зробив, також, наступні правові висновки стосовно застосування статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, а також стосовно використання певних підходів при розгляді заяви кредитора та визнання кредиторських вимог:
- завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором, встановлення наявності спору про право, встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (пункт 61);
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство (пункт 70);
- наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, й порушує права боржника у справі про банкрутство (пункт 71);
- для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення (пункт 72);
- у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (пункт 73).
Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів. Поряд з цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами. Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
Кодекс України з процедур банкрутства визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
У даному випадку заявником наведено підстави, передбачені ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, копії деяких з них не надано, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Відсутність вказаних договорів унеможливлює здійснення їх аналізу для досягнення мети підготовчого засідання, а саме підтвердження наявності кредитних зобов'язань та заборгованості.
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).
Розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).
Щодо належності та допустимості кредитної історії для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 року, зроблено наступний правовий висновок.
Частиною 1 ст. 119 КУзПБ регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того Верховний Суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Крім того стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Зазначеного висновку касаційний суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 дійшов з огляду на передбачене частиною п'ятою статті 13 Закону № 2704-IV (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій") право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
З огляду на положення ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, за якими визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України, суд при здійсненні провадження у справах про неплатоспроможність зобов'язаний застосовувати положення Господарського процесуального кодексу України , якими визначений порядок подання доказів.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими доказами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Тобто, доказами, серед інших, є письмові документи, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), які стосуються наявного між сторонами спору або мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається (частина 1); докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3); суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4).
Відповідно ж до ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таким чином, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається.
За змістом положень ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи за принципом диспозитивності сторін, згідно з яким справи розглядаються судом в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність застосування даного принципу диспозитивності полягає у здійсненні судом розгляду справи не інакше як на підставі доказів, які подав заявник або доказів, які витребувано судом у випадках, що передбачені Господарського процесуального кодексу України.
При цьому збирання доказів по справі не є обов'язком суду, крім випадків, які прямо встановлено нормами Господарського процесуального кодексу України.
Щодо надання суду пропозицій щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) з урахуванням вимог КУзПБ.
У поданому уточненому плані реструктуризації боргів ОСОБА_1 зазначено наступну інформацію:
загальні доходи боржника - 18 246,10 грн на місяць (офіційна заробітна плата - 8 246,10 грн; нерегулярні виплати на підробітках відповідно до розписки - 10 000,00 грн);
загальні витрати боржника в місяць - 16 990,00 грн:
- необхідний прожитковий мінімум в місяць для боржника - 3 028,00 грн.;
- щомісячні витрати на дітей відповідно до квитанцій - 2 062,00 грн.;
- необхідні витрати в місяць на медичне лікування згідно чеків та/або довідок відповідно до розписки від 08.02.2024 - 1 500,00 грн;
- плата за комунальні послуги житла мами боржника згідно квитанцій/відповідно до розписки від 10.02.2024 - 2 800,00 грн;
- плата за комунальні послуги житла боржника згідно квитанцій/відповідно до розписки від 07.02.2024 - 2 000,00 грн на місяць;
- плата за місяць на проїзд та обслуговування автомобіля відповідно до розписки від 12.02.2024 - 3 200,00 грн;
- необхідні витрати в місяць на корм для тварин згідно квитанцій/відповідно до розписки від 12.02.2024 - 2 400,00грн.
Сума, яка буде виділятися для погашення вимог кредиторів (в місяць) - 1 256,10 грн.
Розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб - 17 990,00 грн.
У ст. 1 ЗУ "Про прожитковий мінімум" наведено визначення прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
У відповідності до ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про прожитковий мінімум" набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я.
Набір непродовольчих товарів формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту (ч. 3 ст. 3 ЗУ "Про прожитковий мінімум").
До набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охорони здоров'я та інші (ч. 4 ст. 3 ЗУ "Про прожитковий мінімум").
У відповідності до ст. 7 ЗУ "Про державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028,00 гривень.
Разом з тим, боржник зазначає, що загальні витрати боржника в місяць - 16 990,00 грн, не надаючи при цьому належних доказів понесених витрат, при цьому на погашення вимог кредиторів, планує виділяти суму лише у розмірі 1 256,10 грн.
Розписки, які додані до заяви не є належним доказом понесених витрат.
Із системного аналізу викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що проект плану реструктуризації боргів не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до нього не може бути досягнута кінцева мета процедури відновлення платоспроможності боржника.
Суд вважає, що наданий до заяви план реструктуризації боргів, засвідчує про зловживання правом ОСОБА_1 на доступ до суду зі зверненням із заявою про її неплатоспроможність за формальними ознаками та створення умов щодо порушення інтересів кредиторів на отримання належного боргу повністю або частково з боржника.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, проект плану реструктуризації боргів боржника, повинен містити реальні розгорнуті умови та обґрунтовані пропозиції стосовно відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а також відповідати вимогам чинного законодавства, а саме ст. 124, 125 Кодексу України з процедур банкрутства.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Боржник повинен повно та всебічно сприяти кредиторам та керуючому реструктуризацією у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов'язань.
Метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами, розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині розгляду, так і в частині фактичного погашення вимог в межах процедури.
У свою чергу, розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема у відповідності до вимог закону щодо форми і змісту проекту плану, що дасть змогу розгляду такого плану реструктуризації зборами кредиторів, можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Відтак при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 925/473/20 від 25.08.2021.
Отже, боржником фактично не подано суду проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вказаним вище вимогам чинного законодавства.
Як слідує з усталеної практики Верховного Суду, право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Як зазначено у пунктах 69-70 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 по справі № 910/8306/20, законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 справа №903/806/20.
Стосовно наданих декларацій за 2021-2024 роки, у розділах проставлено "Член сім'ї не надав інформацію".
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Крім того, відповідно до п.9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
До заяви долучено розписки свекра та свекрухи боржника про відмову надавати відомості про себе.
Згідно ст.34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, засвідчують справжність підпису на документах. Справжність підпису у представленій суду розписці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відмову надавати відомості про себе не підтверджена нотаріусом, а отже, у суду відсутні підстави вважати підпис належним саме цій особі.
Крім того, господарський суд зазначає, що у розписці від 11.02.2024 Боржник - ОСОБА_1 , заначає, що підтверджує, що у свекрухи - ОСОБА_3 відсутнє майно на праві власності. У витягу все є збігом.
Господарський суд не може прийняти вказану розписку як доказ відсутності майна у свекрухи боржниці, оскільки відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав від 31.01.2021 № 363980555 за ОСОБА_3 зареєстровано нерухоме майно.
Так, у справі № 910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
На переконання суду, коло членів сім'ї боржника в частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Отже, подані заявником декларації про майновий стан боржника за 2021-2024 роки не можуть вважатись належним доказом виконання заявником пункту 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, господарський суд зазначає, що ОСОБА_1 подала у день судового засідання 23.04.2024 заяву про відкладення розгляду справи, разом з тим, не повідомивши суду про причини своєї неявки та не зазначивши які саме додаткові документи їй необхідно зібрати, враховуючи, що у боржника було більше місяця з минулого судового засідання для надання додаткових документів.
Все зазначене вище свідчить, що поведінка боржника є недобросовісною, оскільки містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Оскільки ОСОБА_1 не подано до суду належних доказів наявності кредитних зобов'язань, отримання кредитів та заборгованості, не подано належним чином складений проект плану реструктуризації боргів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, а також ст.ст.232, 234 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У відкриті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.А. Примак