25.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1361/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.
суддів: Іванова О.Г., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 (суддя Проскуряков К.В.) у справі №908/1361/23
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ”, м. Київ
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, м. Запоріжжя
про стягнення 10 461,39 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УСГ”, м. Київ звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” про стягнення 10 461,39 грн., в т.ч. страхового відшкодування у розмірі 6 416,43 грн., пені за період з 12.10.2022 по 12.04.2023 на суму 1608,50 грн., 3 % річних за період з 11.10.2021 по 12.04.2023 у розмірі 289,53 грн. та інфляційних витрат за період з жовтня 2021 по березень 2023 на суму 2 146,93 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 у справі №908/1361/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” страхове відшкодування у розмірі 6 416 грн. 43 коп., 3 % річних на суму 289 грн. 53 коп., інфляційні витрати у розмірі 2146 грн. 93 коп., витрати по сплаті судового збору на суму 2 271 грн. 32 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1000 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо щодо стягнення 1608,50грн пені за період з 12.10.2022р. по 12.04.2023р., місцевий господарський суд, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, дійшов висновку, що шестимісячний строк від дня, коли зобов'язання мало бути виконано припинився 11.04.2022р.
Відмовляючи в задоволені клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, місцевий господарський суд, дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті виконаних робіт від 14.04.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022. Разом із тим, суд першої інстанції зауважив, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законами України “Про страхування” та “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. При цьому, відповідач проти розміру основної заборгованості заперечень не висловив, сам підтвердив факт невиконання зобов'язання щодо страхового відшкодування, а тому, надавши оцінку усім доданим доказам з урахуванням складності цієї справи врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн. від попередньо заявленої суми (5 000,00 грн.), який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаними рішеннями, Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УСГ” звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні пені та стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1608,50 грн та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з вказаним рішенням суду в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1608,50грн. та стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1 500,00 грн., та вважає, що воно постановлене з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Скаржник категорично не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1608,50грн.
Скаржник вважає, що у суду першої інстанції, встановивши, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), були наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов'язання.
Скаржник посилається на те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд мав виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Так п. 5.1 договору про надання правової (правничої) допомоги, встановлено, що за надання правової (правничої) допомоги адвокатським бюро, у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок за кожну справу, неважливо скільки часу було витрачено адвокатом та проведено роботи для аналізу та підготовки до суду даної справи, оскільки в договорі про надання правничої допомоги чітко вказано розмір гонорару за виконану ним роботу, а не за час, витрачений на вказану роботу.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення у вказаній частині не було взято до уваги вказані норми матеріального права, і як наслідок, у вказаній частині ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, в зв'язку з чим зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми процесуального права та невірно застосував норми матеріального права, та, як наслідок постановив незаконне та необґрунтоване рішення.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 у справі № 908/1361/23 залишити без змін.
В обґрунтування своїх заперечень щодо відшкодування на користь Позивача пені, Відповідач зазначає на тому, що враховуючи ч. 6 ст. 232 ГК України, строк в межах якого нараховується пеня: 6 місяців Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань становить 101,96 грн.
Але беручи до уваги прикінцеві положення Господарського Кодексу України у п.8 у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОVID-19, або/та у тридцяти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позико давцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустой ку, штраф, пеню за таке прострочення. І в даному випадку доречним буде затасувати аналогія закону. Ана логія закону є застосування до не врегульованим конкретної нормою правовідносин норми закону, яка ре гламентує подібні відносини. Необхідність застосування даного прийому обумовлена тим, що рішення по будь-якій справі обов'язково має мати правову підставу. Тому в разі відсутності норми, прямо передбачає спірний випадок, потрібно відшукати норму, регулюючу максимально подібні зі спірним відносини.
В обґрунтування своїх заперечень, Відповідач зазначає на тому, що аналогічні позови Позивача до Відповідача вже заяв лялись до Господарського суду Запорізької області, також навіть у акті виконаних робіт наданим до позо ву наявний лише перелік справ до Відповідача та до іншої страхової компанії, тож Відповідач заявляє, що підготовка відповідної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної ро боти оскільки вказана справа є малозначною та розглядається судом у порядку спрощеного позовного про вадження без виклику сторін. При виготовленні Позовної заяви не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюються нормами ЦК України та Законом.
Оскільки з договору про надання правничої допомоги та акту виконаних робіт не можливо становити перелік яких саме послуг, щодо конкретної справи надавалось, звертаємо увагу суду, що така послуга як копіювання, звірення, зшивання до додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки не потребували професійних навичок. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».
Таким чином враховуючи вищевикладене вважає, що витрати на правничу допомогу підля гають задоволенню у розмірі 1000,00 грн.
Отже судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі було повно та всебічно досліджено обставини та докази надані до матеріалів справи, надано їм вірну оцінку, вірно застосовано норми матеріального права та прийнято законне рішення у справі.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою суду від 21.07.2023 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/1361/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/1361/23.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 07.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 у справі №908/1361/23.Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розпорядженням керівника апарату суду від 24.04.2024, у зв'язку з припиненням повноважень судді Орєшкіної Е.В., відповідно до ст. 123 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Дарміна М.О. у складі колегії суддів: Іванова О.Г., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 у справі №908/11361/23 прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
04.11.2019 між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Українська страхова група” (страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІЛТА” (страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 28-0199-01412, відповідно до умов якого страхувальник передає, а страховик приймає на страхування транспортні засоби.
30.09.2020 між страховиком та страхувальником укладений додаток № 28-0199-01412/0081 до Генерального договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 28-0199-01412 від 04.11.2019, предметом якого є страхування транспортного засобу “SKODA Octavia”, державний реєстраційний № НОМЕР_1 (номер шасі, кузова НОМЕР_2 ).
17.05.2021 о 08:50 год. по Харківській площі у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу “SKODA Octavia”, д.р.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу “RENAULT Kangoo”, д.р.н. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 .
20.05.2021 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за генеральним договором добровільного страхування.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 21.06.2021, рахунку № ЗПП120803/С0000000296 від 01.06.2021, акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 02.06.2021, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу “SKODA Octavia”, д.р.н. НОМЕР_1 становить 8 916,43 грн.
За вказаною ДТП, ПрАТ “СК “УСГ” на підставі страхового акту № ДККА-75907 від 21.06.2021 та згідно договору здійснило виплату у розмірі 8 916,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17030 від 25.06.2021.
06.07.2021 постановою Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/10454/21 водія ОСОБА_1 визнано винною особою у спричиненні ДТП, вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодекс України про адміністративні правопорушення (порушення правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” на підставі полісу № ЕР/202634011, яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 130 000,00 грн., франшиза - 2 500,00 грн.
Вищевказана дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, про що 21.06.2021 складено страховий акт № ДККА-75907, відповідно до якого страхове відшкодування становить 8 916,43 грн.
Приватне акціонерне товариство “СК “УСГ” здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 8 916,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17030 від 25.06.2021.
08.07.2021 ПрАТ “Страхова компанія “УСГ” на адресу відповідача надіслано заяву № 44730 від 06.07.2021 про відшкодування завданої майнової шкоди на суму 8 916,43 грн., яку було отримано відповідачем 12.07.2021, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 03038 0725165 4. Однак відповідач оплату не здійснив, відповіді на заяву не надіслав
Після спливу встановленого законом строку для виплати страхового відшкодування, ТДВ “СК “Кредо” на користь ПрАТ “Страхова компанія “УСГ” страхове відшкодування виплачене не було, так само як і не було повідомлено про прийняття рішення про відмову у здійснені виплати страхового відшкодування.
Згідно полісу № ЕР/202634011, ліміт відповідальності страхової суми становить 130 000,00 грн., франшиза - 2 500,00 грн.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Предметом апеляційного перегляду є рішення господарського суду в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1608,50грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що в зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодженням транспортного засобу марки “SKODA Octavia”, д.р.н. НОМЕР_1 , позивач виконав свої зобов'язання та сплатив страхове відшкодування на загальну суму 8 916,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17030 від 25.06.2021. Оскільки встановлено, що транспортний засіб “RENAULT Kangoo”, д.р.н. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” на підставі полісу № ЕР/202634011 (відповідач у справі), саме ця особа в даному випадку є відповідальною за завдані збитки. До позивача, який сплатив страхове відшкодування перейшло право вимоги до відповідача і у у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу і того, що 08.07.2021 позивачем на адресу відповідача надіслано заяву № 44730 від 06.07.2021 про відшкодування завданої майнової шкоди на суму 8 916,43 грн., яку було отримано відповідачем 12.07.2021, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 03038 0725165 4. Однак відповідач оплату не здійснив, відповіді на заяву не надіслав. Розмір страхового відшкодування, що має бути здійснене відповідачем, з урахуванням ліміту відповідальності страхової суми згідно полісу № ЕР/202634011 та франшизи у розмірі 2 500,00 грн, становить 6 416,43 грн. Враховуючи те, що заяву про страхове відшкодування позивачем направлено відповідачу 08.07.2021 та отримано останнім 12.07.2021, строк для здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування на користь позивача настав через 90 днів від 12.07.2021, тобто 10.10.2021, прострочка виникла з 11.10.2021.
Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Виходячи зі змісту наведеної норми, за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика саме він має сплатити пеню, передбачену наведеним положенням, особі, яка має право на таке відшкодування, натомість за прострочення здійснення регламентної виплати з вини МТСБУ пеня нараховується за час такого прострочення і у такому разі Бюро має обов'язок сплатити її. Відповідну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів зауважує, що контексті спірних правовідносин диспозиція « якщо інше не встановлено законом» частини 6 статті 232 Господарського кодексу України має бланкетний характер, оскільки передбачає перехід до іншої норми, а саме пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV .
При цьому, колегія суддів враховує, що позивач, як страховик за договором добровільного страхування, набув право вимоги на підставі ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" щодо виплати страхового відшкодування, до страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди, відтак є особою, яка має право на отримання пені у відповідності до п.36.5 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
З урахуванням відсутності заперечень щодо правильності розрахунків, заявленої позивачем пені у розмірі 1 608,50 грн за період з 12.10.2022 до 12.04.2023 (включно), відповідна частина позовних вимог визнається колегією суддів такою, що підлягає задоволенню.
Вищевикладене спростовує доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині того, що «… У разі прийняття рішення про задоволення стягнення з ТДВ СК «Кредо» пені просимо врахувати.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості това¬рів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, строк для здійснення виплати страхового відшкодування в сумі 6416,46 грн. на користь Позивача настав через 90 днів з дня отримання заяви 10.10.2021, тобто прострочка виникла з 11.10.2021р.
Враховуючи ч. 6 ст. 232 ГК України, строк в межах якого нараховується пеня: 6 місяців Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань становить 101,96грн.
Але беручи до уваги прикінцеві положення Господарського Кодексу України у п.8 у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОVI^-19, або/та у тридцяти-денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позико-давцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. І в даному випадку доречним буде затасувати аналогія закону. Аналогія закону є застосування до не врегульованим конкретної нормою правовідносин норми закону, яка регламентує подібні відносини. Необхідність застосування даного прийому обумовлена тим, що рішення по будь-якій справі обов'язково має мати правову підставу. Тому в разі відсутності норми, прямо передбачає спірний випадок, потрібно відшукати норму, регулюючу максимально подібні зі спірним відносини.
11 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУЮ-19, спричиненої короновірусом ЗАКЗ-СоУ-2», з 12 березня 2020 року в Україні було введено карантин, який згодом було продовжено до 30 квітня 2023 року.
Підсумовуючи все вище викладене ТДВ СК «Кредо» не визнає вимогу Позивача про стягнення пені. …».
Вирішуючи питання правомірності висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволені витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн, колегія суддів виходить з наступного:
Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону № 5076-VI).
Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
На виконання вказаних норм чинного законодавства Позивач надав суду наступні документи: договір про надання правової (правничої) допомоги, акт виконаних робіт та платіжне доручення про їх оплату.
Відповідно до умов п. 5.1 Договору № 1-12/2022-К про надання правової (правничої) допомоги, за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро, у справах, де КЛІЄНТ виступає в якості позивача, КЛІЄНТ перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок за кожну справу незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них. КЛІЄНТ перераховує гонорар Адвокатському бюро не пізніше 5-ти (п'яти) робочих днів після надання Адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що умовами 5.1 Договору № 1-12/2022-К про надання правової (правничої) допомоги вартість послуг адвоката визначена у фіксованому розмірі 5 000,00 грн, незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них
Діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечуючи проти заявленного до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідач у своєму відзиві зазначав про наступне: « … Згідно Договором допомогу надання правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару 5000,00грн.
Крім того, як вбачається з Судової влади України аналогічні позови Позивача до Відповідача вже заявлялись до Господарського суду Запорізької області, також навіть у акті виконаних робіт наданим до позову наявний лише перелік справ до інших страхових компаній, тож Відповідач заявляє, що підготовка відповідної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи оскільки вказана справа є малозначною та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При виготовленні Позовної заяви не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюються нормами ЦК України та Законом.
Оскільки з договору про надання правничої допомоги та акту виконаних робіт не можливо становити перелік яких саме послуг, щодо конкретної справи надавав звертаємо увагу суду, що така послуга як копіювання, звірення, зшивання до до позовної заяви, підготовка справи до відправки не потребували професійних .навичок. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/15 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребували професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не була передбачені договором».
Таким чином враховуючи вищевикладене вважаємо, що витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 1000,00 грн…» (а.с .78).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Вищенаведені доводи відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів визнає такими, що носять декларативний характер, оскільки вони не підтверджують належними і допустимими доказами ту обставину, що задоволенню підлягають витрати на професійну правничу допомогу саме в розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про відмову в задоволені 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті виконаних робіт від 14.04.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022 встановивши, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022р., не навів крітерії, за якими у спірних правовідносинах, які " ... Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають...", враховуючи що " ....відповідач проти розміру основної заборгованості заперечень не висловив, сам підтвердив факт невиконання зобов'язання щодо страхового відшкодування..." справедливим та співмірним є 1 000,00 грн.
Колегія суддів констатує, що позовна заява складає дев'ять сторінок машинописного тексту (а.с. 1-9), в тому числі розрахунки пені, інфляційних та 3 % (а.с. 5,6).
Оскільки, як встановлено вище, умовами п. 5.1 Договору № 1-12/2022-К про надання правової (правничої) допомоги вартість послуг адвоката визначена у фіксованому розмірі 5 000,00 грн, незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них, а встановлена судом першої інстанції обставина того, що зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті виконаних робіт від 14.04.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022 не оспорюється сторонами, колегія суддів доходить висновку, що висновок суду першої інстанції в частині того, що : « … спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законами України “Про страхування” та “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають…
… Надавши оцінку усім доданим доказам з урахуванням складності цієї справи врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн. від попередньо заявленої суми (5 000,00 грн.), який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. покласти на позивача…» є необгрунтованим і таким, що прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині того, що : « …Вартість юридичних послуг завищена в декілька разів, оскільки дана справа не є складною, не вимагає вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складання великої кількості процесуальних документів, судова практика в цій категорії справ є сталою, а необхідні процесуальні документи є шаблонними.
Зазначаємо, що загальна вартість послуг адвоката є необґрунтовано завищеною та неспівмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, зна-ченням справи для учасників.
Крім того, виходячи з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:…
… Згідно Договором допомогу надання правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару 5000,00грн.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допо¬моги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адво¬катський досвід, науково-теоретична підготовка.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що від-шкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Витрати за послуги адвоката, що наявні в матеріалах справи, дані докази на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, щодо включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Щодо цього, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило…
Оскільки з договору про надання правничої допомоги та акту виконаних робіт не можливо становити перелік яких саме послуг, щодо конкретної справи надавалось, звертаємо увагу суду, що така послуга як копіювання, звірення, зшивання до додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки не потребували професійних навичок. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».
Таким чином враховуючи вищевикладене вважаємо, що витрати на правничу допомогу підля¬гають задоволенню у розмірі 1000,00 грн.
Отже судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі було повно та всебічно досліджено обставини та докази надані до матеріалів справи, надано їм вірну оцінку, вірно застосовано норми матеріального права та прийнято законне рішення у справі.
Окрім того, беручи до уваги, що Запорізька область (на території якої знахсда головний офіс ТДВ СК "Кредо") є однією із областей, яка з офіційних джег-списку областей в якій йдуть бойові дії, 2/3 працівників ТДВ СК "Кредс вимушено евакуйовані за межі України та/або у більш безпечні області Укратне збереження свого життя. Працівники які мають змогу виконувати свої об:і працюють у віддаленому режимі роботи.
Беручи до уваги вищевикладене, повідомляєм, що наразі в ТДВ СК «Кредо за можливості направити цей відзив засобом поштового зв'язку сторонам у спя тому цей відзив направляється Представнику Позивача та Позивачу на ел-щ адреси зазначені у Позовній заяві та до суду буде надано скріншоти екране відправку вказаного відзиву сторонам….» взинаються колегією суддів такими, що носять декларативний характер.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Відповідно до пунктів 3,4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанцій під час прийняття оскаржуваного рішення знайшли своє підтвердження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 у справі №908/1361/23 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” на нього, відповідно, підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн. покладаються на Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 у справі №908/1361/23 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 у справі №908/1361/23 в частині відмови в задоволенні 1608,50 грн пені та 4000,00 витрат на професійну правничу допомогу - скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” (вул. І.Федорова, буд. 32-А, м. Київ, 03038; код ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування у розмірі 6 416 грн. 43 коп., пеню у сумі 1608,50 грн, 3 % річних на суму 289 грн. 53 коп., інфляційні витрати у розмірі 2 146 грн. 93 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 684 грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп."
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” (вул. І.Федорова, буд. 32-А, м. Київ, 03038; код ЄДРПОУ 30859524) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено 25.04.2024.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов
Суддя І.М. Кощеєв