Справа № 522/2186/24
Провадження № 1-кп/522/1686/24
24 квітня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси:
під головуванням судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024162510000013 від 03.01.2024 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, порушуючи вимоги чинного законодавства щодо носіння, зберігання холодної зброї без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи заборону її вільного обігу, не маючи відповідного дозволу, в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року, та Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» (затвердженої наказом МВС від 21 серпня 1998 року №622) без передбаченого законом дозволу, 31.12.2023 року на ринку «Привоз» в м. Одеса, придбав ніж-кастет, що відноситься до категорії холодної зброї колючої та ударно-дробильної дії.
Усвідомлюючи, що даний предмет є холодною зброєю, а як наслідок розуміючи неправомірність своїх дій, ОСОБА_3 почав носити його при собі без передбаченого законом дозволу.
02.01.2024 у період часу з 22.09 год. по 22.25 годин під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_3 було виявлено та вилучено ніж-кастет, який відноситься до категорії комбінованої холодної зброї колючої та ударно-дробильної дії.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України, за кваліфікуючими ознаками: носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердив обставини, за яких він скоїв кримінальне правопорушення, зазначивши час, місце, спосіб і мету, та показав, що він дійсно придбав ніж-кастет та носив його при собі без передбаченого законом дозволу. У вчиненому обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Згідно з висновком експерта №СЕ-19/116-24/244-ХЗ від 08.01.2024 року наданий на дослідження ніж-кастет виготовлений промисловим способом та відноситься до категорії комбінованої холодної зброї колючої та ударно-дробильної дії.
Під час судового засідання встановлено, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинуваченого та інших учасників судового розгляду.
З урахуванням думки прокурора, обвинуваченого, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 263 КК України за кваліфікуючими ознаками: носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, сприяння досудовому розслідуванню та суду у встановленні істини у справі.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.
При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.
Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».
Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.
Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов'язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Питання звільнення від відбування покарання з випробуванням врегульоване статтею 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд встановив, що він є громадянином України, інвалідом ІІ групи, раніше не судимим в силу ст. 89 КК України, не одруженим, зареєстрованим у м. Одесі, офіційно не працевлаштованим, з середньою освітою, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.
У вчиненому злочині обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, активно сприяв суду у встановленні фактичних обставин справи.
Крім того, згідно з досудовою доповіддю органу пробації виправлення ОСОБА_3 без ізоляції можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому покарання, необхідного та достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують його покарання, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, та вважає, що йому має бути призначене покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті обвинувачення, а саме - строком на 1 рік, зі звільненням особи від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.
У зазначеному кримінальному провадженні особи потерпілими не визнавалися, цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 22.01.2024 року (справа №522/99/24, провадження №1-кс/522/38/24), так як у подальшому застосуванні такого арешту відпала потреба.
Також суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертизи зброї №СЕ-19/116-24/244-ХЗ від 08.01.2024 року у сумі 1514,56 гривень (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 56 копійок).
Керуючись ст.ст. 100, 349, 366-371, 373, 374, 375, 376ttp:/ ІНФОРМАЦІЯ_2 " title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012">, 395, 532 КПК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, і призначити йому покарання у видіпозбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме строк випробування, рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 24 квітня 2024 року.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 22.01.2024 року (справа №522/99/24, провадження №1-кс/522/38/24), а саме: на предмет, схожий на ніж-кастет.
Речовий доказ: предмет, схожий на ніж-кастет, - знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням експертизи зброї №СЕ-19/116-24/244-ХЗ від 08.01.2024 року у сумі 1514,56 гривень (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 56 копійок).
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1