Справа № 746/41/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/464/24
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
25 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Срібнянського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2024 року,
Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Срібне Чернігівської області, громадянину України, одруженому, із середньою спеціальною освітою, військовослужбовцю ЗСУ, зареєстрованому в АДРЕСА_1 , продовжений строк тримання під вартою на 60 днів, до 03 червня 2024 року включно.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав на те, що розгляд кримінального провадження триває та остаточне рішення на даний час не прийняте. З огляду на характер обвинувачення, доведеність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також той факт, що обставини, які були підставою для застосування запобіжного заходу не змінилися та продовжують існувати, суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 ухвалу суду просить скасувати, як незаконну.
Свої доводи обґрунтовує тим, що клопотання про продовження строку тримання під вартою фактично було подане після заявленого обвинуваченим відводу суду, проте суд ігноруючи дані обставини намагався розглянути заявлене прокурором клопотання, що ставить під сумнів об'єктивність суду. При цьому зауважує, що грубо порушуючи фундаментальні права обвинуваченого, його було видалено з зали суду та призначено захисника з системи БВПД, який навіть не узгоджував свою позицію з стороною захисту до розгляду вказаного клопотання.
Зокрема, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що судове рішення є формальним, без встановлення обставин та підстав для продовження строку тримання під вартою, а також таким, що постановлено до розгляду клопотання про відвід суду. В той же час ігнорування відводу та продовження розгляду справи за вказаних обставин, на думку сторони захисту лише підтверджує упередженість суду. Зазначає, що упереджене ставлення та поведінка судді до обвинуваченого так і до його захисника мали настільки явний характер, що захисник змушений був залишити приміщення суду, оскільки в інший спосіб не мав можливості відстоювати свою позицію.
Переконаний, що судом неправильно встановлено та оцінено судом обставини клопотання, оскільки судом враховано лише минуле обвинуваченого, проте повністю проігноровано позитивні характеристики ОСОБА_6 Жоден ризик, передбачений ст. 177 КПК України, про які вказує суд, навіть не описані у судовому рішенні. Посилаючись на ряд рішень ЄСПЛ вказує про порушення прав ОСОБА_6 в розрізі Конвенції про захист прав людини та практики ЄСПЛ. Підкреслює, що небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Тоді як обов'язок доказування вагомості застосування такого виняткового запобіжного заходу покладається на сторону обвинувачення. В супереч висновкам суду, переконаний, що ризики, які були визначені Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області при обранні запобіжного заходу зменшились, оскільки досудове розслідування завершене, а тому ОСОБА_6 перебуваючи на свободі не зможе перешкоджати досудовому слідству. Окремо звертає увагу на стан здоров'я обвинуваченого, який має ряд захворювань, які унеможливлюють отримувати відповідне лікування в умовах ізолятору.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили про зміну раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який, оскільки прокурором не доведено, а судом не обґрунтовано необхідність подальшого продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому судове рішення є необ'єктивним, що і стало причиною заявлення відводу суду до розгляду клопотання прокурора, прокурора, який з доводами сторони захисту не погодився, вважав ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу цілком обґрунтованою, оскільки підстави для застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі відсутні, а ризики встановлені судом продовжують існувати, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Першочергово судом досліджено порушене захисником питання щодо черговості розгляду поданих клопотань, як сторони захисту, так і обвинувачення, як основного порушення, на переконання захисника, що викликало сумніви в об'єктивності суду та, на чому наполягав апелянт, мало наслідком постановлення незаконного рішення.
При дослідженні відеозапису судового засідання та журналу судового засідання не вбачається тих, порушень, про які вказує адвокат. Так, суд, дотримуючись процесуальних норм чинного законодавства, цілком законно після оголошення ухвали про відмову у задоволенні відводу прокурору, перейшов до розгляду клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Зокрема, частиною третьою цієї статті передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку його застосування.
При цьому, колегія суддів зауважує, що поведінка обвинуваченого, який вів себе зухвало та не додержувався порядку в судовому засіданні, не реагуючи на зауваження головуючого, не може достеменно свідчити про упередженість та необ'єктивність суду. Той спосіб захисту, який обрав обвинувачений, шляхом перекрикування головуючого у справі, фактично свідчить про незгоду з проголошеним рішенням суду, а не про заяву відводу суду та аргументацію своєї позиції.
Відтак, апеляційний суд констатує дотримання районним судом процесуального порядку при вирішенні клопотань сторін, що не викликає сумнівів у об'єктивності при розгляді заявленого прокурором клопотання.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи, тобто у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання до 10 років позбавлення волі.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд вірно врахував, що обставини, які встановлені на момент застосування запобіжного заходу не змінилися, а ризики, заявлені прокурором при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 не знизились.
Зокрема, колегія суддів поділяючи висновки суду першої інстанції, підкреслює, що на даний час свідки не допитані, що може свідчити про наявність високого ступеню ризиків, що обвинувачений перебуваючи на волі, може чинити на них тиск, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, створюючи докази власної непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на досить значний строк, існує ризик, що обвинувачений може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що у тому числі обґрунтоване наявністю судимості у особи.
Той факт, що ОСОБА_6 до моменту затримання не чинив тиск на потерпілу та свідків з метою зміни останніми своїх показань на його користь, не гарантує того, що у подальшому він цього не робитиме, адже на даному етапі, коли судовий розгляд призначений, а обвинувачений тримається під вартою, він чітко розуміє можливі наслідки в разі визнання його винуватим, чого на початковому етапі досудового розслідування, перебуваючи на волі, міг не розуміти.
Крім того, враховуючи, що усі свідки у кримінальному провадженні ще не допитані, а суд сприймає виключно ті показання учасників кримінального провадження, які сприймає безпосередньо у судовому засіданні, вказаний ризик є достатньо обґрунтованим.
Вказуючи на те, що суд має обґрунтовувати свої висновки щодо наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого виключно доказами, захисник не надає підтвердження викладеним ним в апеляційній скарзі обставинам. Так, доказів того, що через стан свого здоров'я ОСОБА_6 не може утримуватися в слідчому ізоляторі, суду не надано.
Питання надання медичної допомоги в місцях попереднього ув'язнення регулюються, зокрема, Законом України «Про попереднє ув'язнення» та Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України №239/5/104 від 10.02.2012.
Отже, законодавством чітко визначений порядок обстеження та надання медичної допомоги особам, узятим під варту і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво слідчих ізоляторів або установ виконання покарань.
Таким чином, ОСОБА_6 не буде позбавлений медичної допомоги, в разі виникнення такої необхідності
На час розгляду клопотання прокурора раніше встановлені ризики не належної поведінки обвинуваченого не зменшились аж настільки, щоб суд мав підстави для обрання іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд, з урахуванням тверджень адвоката про порушення прав ОСОБА_6 в розрізі Конвенції про захист прав людини та практики ЄСПЛ, зазначає, що саме лише посилання на ряд рішень ЄСПЛ не свідчить про порушення прав обвинуваченого, жодних конкретних порушень, у розрізі вказаних апелянтом рішень вказано не було, що позбавляє суд апеляційної інстанції перевірити наявність зазначених порушень та дати на них вичерпні відповіді.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Стосовно доводів зазначених у поданій захисником апеляційній скарзі в інтересах обвинуваченого про формальну позицію адвоката, призначеного через БВПД, який приймав участь у розгляді клопотання, то суд, враховуючи вимоги КПК забезпечив особу, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину захисником. При цьому колегія суддів зауважує, що поведінка адвоката має відповідати інтересам клієнта, що кореспондується з кримінальним процесуальним законом та Правилами адвокатської етики, а з урахуванням пріоритетності прав обвинуваченого та, зокрема, поведінки захисника по договору, яка в даному випадку була емоційною, а не професійною, суд вимушений був використати надані йому інструменти, в тому числі і для об'єктивного та неупередженого розгляду заявленого клопотання.
Підсумовуючи встановлене, колегія суддів зазначає, що питання заявленого стороною захисту відводу судді є предметом іншого судового провадження апеляційного суду, чому і буде надано оцінка, у тому числі питанню об'єктивного та суб'єктивного критеріїв у твердженнях сторони захисту для відводу судді.
У даному випадку, порушень при розгляді клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, в тому числі щодо визначення пріоритетності розгляду клопотань, апеляційним судом встановлено не було.
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення, особи потерпілого, який є батьком обвинуваченого, об'єктивних обставин, з яких судовий розгляд не завершений, зокрема, і з урахуванням поведінки сторони захисту, яка не сприяє повному та швидкому розгляду справи, а також з урахуванням розумних строків розгляду кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого, продовження строків тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-406, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Срібнянського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строків тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11