25 квітня 2024 року м. Херсон
справа №766/5176/23
провадження № 22-ц/819/157/24
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),
судді: Базіль Л.В.,
Пузанова Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Скрипніка Л.А., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У вересні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 14 липня 2020 року ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, звернулася до АТ КБ «Приватбанк», де заповнила і підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої відповідачу був відкритий кредитний рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт 4000,00грн., який у подальшому збільшений на підставі рішення банку.
Підписом у заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
В порушення взятих на себе зобов'язань позичальник умови договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим допустив утворення заборгованості, яка з урахуванням внесених відповідачем коштів на її погашення, станом на 13 червня 2023року становить 43166,29грн., з яких: 35134,33грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8031,96грн. - заборгованість за простроченими процентами.
Посилаючись на наведене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №б/н від 14 липня 2020 року у загальному розмірі 43166,29грн. та 2684,00грн. судових витрат.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2024 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ«ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14 липня 2020року у розмірі 35124,33грн. (тіло кредиту), а також судові витрати у розмірі 2184,51,94грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами 14 липня 2020року був укладений кредитний договір шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк». Оскільки відповідач належним чином не виконувала зобов'язань з повернення кредитних коштів, то стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 35124,33грн. Суд відмовив у стягненні заборгованості по процентам, пославшись на те, що підписана відповідачем заява-анкета не містить погодженого сторонами розміру процентної ставки за користування кредитними коштами та порядку їх нарахування та сплати.
Частково не погодившись із заочним рішенням суду від 23 січня 2024 року, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просить рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати процентів у розмірі 8031,96грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди з усіх істотних його умов. Позичальник, підписавши Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, з використанням кредитної карти «Універсальна» від 14 липня 2020 року, особистим підписом засвідчив своє ознайомлення з умовами кредитування та тарифами банку, а саме: базовою процентною ставкою за користування кредитом, розміром щомісячних платежів, строком їх внесення, тощо.
Банк вказав, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, отримувала кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснювала часткове погашення заборгованості по кредитному договору. Такі дії ОСОБА_1 з користування кредитними коштами та часткове погашення заборгованості свідчать про укладення сторонами договору, визнання заборгованості по кредиту та згоду останньої з умовами кредитування.
Відповідач була обізнана з умовами кредитного договору, у тому числі щодо розміру процентів, нарахованих за користування кредитними коштами.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 особисто підписана Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка містить положення про нарахування процентів за договором та умови їх сплати кредитору, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з відповідача процентів у загальному розмірі 8031,96грн.
Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до положень ст.369 ч.1 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Фактичні обстави справи, встановлені судом
14 липня 2020року відповідач ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, звернулася до АТ КБ «Приватбанк», де заповнила і підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.14-24).
Зазначена заява містить умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна» та погоджені сторонами суттєві умови кредитного договору, серед яких: розмір кредитного ліміту до 50000,00грн.; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією договору; фіксовану річну процентну ставку за кредитом на рівні 43,2%; встановлення порядку погашення кредиту щомісячними платежами, тощо.
Також у заяві сторони погодили можливість повернення кредиту шляхом договірного списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів за цим договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту.
14 липня 2020року банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 4000,00грн., який в подальшому, згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, був змінений позивачем (а.с.12).
У відповідності до умов укладеного з банком договору про надання банківських послуг від 14 липня 2020 року ОСОБА_1 була видана кредитна картка № НОМЕР_1 , строком дії до лютого 2024 року (а.с.13).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 14 липня 2020року, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору, ОСОБА_1 станом на 13 червня 2023 року має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 43166,29грн., з яких: 35134,33грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8031,96грн. - заборгованість за простроченими процентами.
На підтвердження розміру наявної заборгованості АТ КБ «Приватбанк» надав виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 14 липня 2020року по 28 червня 2023року (а.с.11).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки АТ КБ «Приватбанк» з заочним рішенням суду в частині стягнутої з ОСОБА_1 суми заборгованості у вигляді непогашеного тіла кредиту у розмірі 35134,33грн. погодився, не оскаржував його в апеляційному порядку, правомірність рішення в цій частині, у відповідності до ч.1ст. 367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Проте, встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, є помилковим.
Як зазначалося вище, 14 липня 2020року ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг АТ КБ «Приватбанк», в якій сторони погодили умови нарахування та сплати позичальником процентів за користування кредитними коштами, розмір процентної ставки, а відтак нарахування банківською установою процентів за договором у розмірі 8031,96грн. слід визнати таким, що відповідає укладеному між сторонами договору, а доводи апеляційної скарги в цій частині обґрунтованими.
Разом з цим, з виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 14 липня 2020року по 28 червня 2023року встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язань з повернення коштів, АТ КБ «Приватбанк» щомісячно, у відповідності до умов кредитного договору, самостійно проводило списання процентів за договором на суму заборгованості за рахунок частини наданого та невикористаного ОСОБА_1 кредитного ліміту.
Таким чином, у зв'язку із проведенням банком фінансових операцій щодо списання на свою користь процентів за рахунок кредитного ліміту відповідача, на час звернення до суду з позовом у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по процентам за користування кредитом, а відтак позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами в розмірі 8031,96грн. задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за кредитним договором від 14 липня 2020року не спростовують.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пунктом 4 частини першої, частини другої статті 376 ЦПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» та зміну мотивувальної частини заочного рішення суду першої інстанції від 23 січня 2024року в оскаржуваній частині, згідно редакції цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за кредитним договором від 14 липня 2020року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.В. Базіль
Л.В. Пузанова