Справа № 509/4191/23
25 квітня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в смт. Овідіополь, матеріали кримінального провадження № 12023162380000013 від 10.01.2023 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, -
Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 29.02.2024 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_6 був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном до 28.04.2024 р. з альтернативою внесення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107360 грн.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно розглянути до закінчення строку дії попередньої ухвали (ст. 199 КПК України), так як ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу (ч. 1 ст. 203 КПК України).
Прокурор у судовому засіданні, просила суд продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном 60 календарних днів, враховуючи, що останній обвинувачується у скоєнні умисних нетяжкого та тяжкого злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, санкція за які передбачає позбавлення волі строком від 6-ти до 10-ти років з конфіскацією майна, беручи до уваги його попередні судимості за аналогічні злочини за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, відсутність у нього офіційної роботи, засобів існування і доходів, міцних соціальних зв?язків, проти чого заперечували обвинувачений та його захисник, вважаючи недоведеними прокурором ризиків та обставин, передбачених ст.ст. 177,178 КПК України, а також доказів вчиненняа тому просили суд відмовити прокурору у задоволенні його клопотання.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні умисного нетяжкого злочину передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, санкція за який передбачає позбавлення волі до 5-ти років, а також у скоєнні умисного, повторного тяжкого злочину за ч. 2 ст. 307 КК України, санкція за який передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 6-ти до 10-ти років з конфіскацією майна, пов?язаних з незаконним обігом та реалізацією наркотичних засобів, будучи раніше судимим вироком Овідіопольського райсуду Одеської області від 26.02.2018 р. за аналогічні злочини, передбачені ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ст. 70 КК України до 2 р. п/в із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України до 1 р. іспитового строку, а також, вироком Овідіопольського райсуду Одеської області від 07.07.2022 р. за ст. 249 ч. 1 КК України до 1 р. о/в із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України з іспитовим строком 1 р., беручи до уваги невизнання ним вини, відсутність у нього міцних соціальних зв?язків, офіційної роботи, засобів існування і доходів, а тому на думку суду, є схильним до скоєння умисних злочинів, пов?язаних з незаконним обігом (придбанням, зберіганні, вживанням, виготовленням, збутом) наркотичних засобів, завдяки яким існує, враховуючи можливість скоєння обвинуваченим інших аналогічних умисних кримінальних правопорушень, і передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вказаного вище умисних нетяжкого та повторного тяжкого злочинів, може переховуватися від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, у незаконний спосіб впливати на свідків кримінального провадження, а тому, з урахуванням наявності ризиків, зазначених ст. 177 КПК України і у відповідності до порядку, передбаченого ст.ст. 178,183 КПК України, враховуючи суспільний інтерес, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 міру запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки скасування або зміна цього запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості скоєних ним умисних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а його постійне місце реєстрації та проживання - не дає суду достатніх та вагомих підстав для застосування відносно обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу з огляду на те, що вищеописані підстави, які були враховані на стадії досудового розслідування при обранні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою є суттєвими та превалюють над такими обставинами, як постійне місце проживання та реєстрації на території Одеського району Одеської області Семківа та його співпраця з органом досудового розслідування у викритті осіб, пов?язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, беручи до уваги повне невизнання ОСОБА_6 своєї вини у скоєнні вказаних вище злочинів і визначений судом повний порядок дослідження доказів, який триває до сьогодні, а тому закінчити розгляд даного кримінального провадження до спливу строку тримання під вартою обвинуваченого неможливо.
Суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід - застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі обвинуваченого, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме : характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Вищенаведені обставини, на думку суду, в достатній мірі підтверджують існування ризиків можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Беручи до уваги фактичні обставини даного кримінального провадження, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід визначити відповідний розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107360 грн., який був визначений ухвалою слідчого судді на стадії досудового розслідування, яка на думку суду буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого у випадку її внесення.
Керуючись ст.ст. 177,178,182,183,331 КПК України, суд, -
1. Клопотання прокурора - задовольнити ;
2. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 23 червня 2024 року ;
3. Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107360 грн.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області та у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися без дозволу суду з населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає;
- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів
мобільного телефону ;
4. Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч.ч. 8,10,11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомленим не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки - застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1