Номер провадження: 33/813/396/24
Номер справи місцевого суду: 947/27392/23
Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.
Доповідач Погорєлова С. О.
03.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., ОСОБА_1 , адвоката Корнілова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536,80 гривень.
З вказаної постанови вбачається, що 20.08.2023 року о 22:41 годин по вул. В. Симоненка, 27 в м. Одесі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а лише знаходився за кермом, автомобілю, який не рухався та розмовляв по телефону;
2)ОСОБА_1 надав працівникам поліції свій паспорт, який працівники поліції сфотографували на свій особистий телефон, це обурило ОСОБА_1 , оскільки дозволу на це він не надавав. З цих підстав між сторонами виник конфлікт та працівники поліції почали говорити, що у них виникла підозра, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння;
3)на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 дав згоду, не відмовлявся, однак працівники поліції тривалий час не вчиняли жодних дій, умисно затягували час;.
4)складання протоколу про адміністративне правопорушення закінчилося біля 23:47 год., у зв'язку із тим, що поліцейські самоусунулись від виконання своїх посадових обов'язків, і не вжили заходів для проведення огляду;
5)ОСОБА_1 не зміг самостійно потрапити до медичного закладу, оскільки в Україні з 24:00 год до 05:00 год діє комендантський час;
6)не зафіксовано факту зазначення причини зупинки, а тому подальші дії працівників поліції є незаконними;
7)в матеріалах справи відсутній акт про відсторонення ОСОБА_1 від управління транспортним засобом.
Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Корнілова В.В., які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодитись не може.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-довідка, з якої вбачається, що згідно інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 19.05.2015 року, протягом року за ст. 130 КУпАП не притягувався;
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №533315 від 20 серпня 2023 року з якого вбачається, що 20 серпня 2023 року о 22:41 год. в м. Одеса по вул. В. Симоненка, 27, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення ОСОБА_1 зазначив, що порушення немає, не згоден, не відмовлявся - це неправда;
-акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається, що огляд було проведено у зв'язку із виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер ОСОБА_1 відмовився. В графі з результатами згоден, ОСОБА_1 зазначив не відмовлявся;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого вбачається, що ОСОБА_1 було направлено до КНП «ОМЦПЗ» ООР, однак огляду проведено не було з підстав відмови останнього. ОСОБА_1 у даному направленні написав, що не відмовлявся;
-відеозапис, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 20.08.2023 року о 22:41 год. працівники поліції підійшли до транспортного засобу BMW, номерний знак НОМЕР_1 , який було припарковано, та який стояв із увімкнутими фарами. За кермом сидів водій, який спілкувався по телефону. Працівник поліції підійшов до водія, та спитали чи бачив він, що у нього пошкоджений номерний знак. Водій відповів, що працівник поліції лише для цього підійшов. Працівник поліції попросив надати йому документи, які посвідчують особу водія на що ОСОБА_1 сказав, що він нічого надавити не буде, оскільки відсутні для цього підстави. Потім ОСОБА_1 вийшов із транспортного засобу і дуже довго сперечався із працівником поліції. Потім до ОСОБА_1 підійшов інший працівник поліції і він надав свій паспорт. Далі ОСОБА_1 телефонував на лінію 102, та повідомив, що до нього підійшли працівники поліції вимагають від нього документи, але на яких підставах не повідомляють. Потім працівник поліції спитав ОСОБА_1 чи не вживав він спиртні напої, на що ОСОБА_1 повідомив, що він не вживає спиртні напої. Потім працівник поліції попросив, щоб ОСОБА_1 надав своє водійське посвідчення. ОСОБА_1 спитав на підставі чого він повинен це робити, на що працівник поліції сказав, що на підставі п. 2.1 та п. 2.4 Правил дорожнього руху, водій повинен при собі мати водійське посвідчення та на вимогу працівника поліції пред'явити його. ОСОБА_1 водійське посвідчення працівнику поліції не надав, тоді працівник поліції сказав, що у нього є підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння і запропонував пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 спитав на підставі чого, він має проходити огляд. Працівник поліції сказав, що ОСОБА_1 має ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає дійсності. Потім працівник поліції знов спитав чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, на що останні відповів, що ніяких Драгерів не буде і він чекає на приїзд ДБР. Далі ОСОБА_1 знов довго сперечався із працівниками поліції, на що один із працівників поліції сказав іншому, щоб він складав протокол про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП. Далі в результаті того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі, працівники поліції склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Також повідомили, що ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом.
Згідно вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, одними із ознак складу даного правопорушення є відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, тому орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення, повинен довести даний факт.
Крім того, за змістом закону, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
ОСОБА_1 звертав увагу працівників поліції на те, що він ніяким транспортним засобом не керував, а просто сидів у ньому та розмовляв по телефону. Даний факт підтверджується приєднаними до матеріалів справи відеозаписами, із даних відеозаписів не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Не вбачається і факту зупинення працівниками поліції транспортного засобу BMW, номерний знак НОМЕР_1 , як то заначено в протоколі про адміністративне правопорушення. Навпаки, з відеозапису вбачається, що до ОСОБА_1 підійшли працівники поліції, які спочатку зауважили на тому, що у транспортного засобу пошкоджений номерний знак, потім почали вимагати надати посвідчення водія, і лише після довгої суперечки із водієм прийшли до висновку, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до положень п. 1.3, п. 3.3. Розділу ІІІ «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції».
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис - це процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції).
Слід зазначити, що відеозапис є об'єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб'єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.
Із наданих відеозаписів вбачається, що поведінка ОСОБА_1 була дратливою, однак порушень координації рухів не виявлено, жодних ознак алкогольного сп'яніння у нього не вбачається. Незгода його пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння пов'язана із незаконними вимогами поліцейських пройти такий огляд, оскільки він вказував, що не керував транспортним засобом.
Інших доказів, зокрема повних відеозаписів, із відображенням факту зупинення транспортного засобу BMW, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучено, свідки події відсутні.
Отже, факт керування ОСОБА_1 автомобілем BMW не знайшов свого підтвердження.
Суд апеляційної інстанції не вважає достатніми доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення - відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №533315 від 20 серпня 2023 року, відеозапис події не може бути визнаним судом належним доказом у справі, свідки події відсутні.
Між тим, судом апеляційної інстанції постановою від 06 березня 2023 року витребував з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відомості щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за фактом адміністративного правопорушення, яке сталося 20.08.2023 року по вул. В. Симоненко, 27 в м. Одесі, а саме за ст. ст. 121, 126, 173, 185 КУпАП, тощо (окрім адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП). Запит було зроблено на підставі того, що після перевірки наданих відеозаписів, було встановлено, що 20 серпня 2023 року о 23:13 год. по вул. В. Симоненко, 27 в м. Одесі працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №533315 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за те, що останній відмовився у законному порядку пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Також, з відеозапису вбачається, що працівники поліції мали намір скласти відносно ОСОБА_1 інші протоколи про адміністративне правопорушення, однак матеріали справи не містять інформації про те, чи було його притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння інших адміністративних правопорушень, окрім адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно відповіді Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції вбачається, що відносно ОСОБА_1 співробітниками поліції 20.08.2023 року адміністративні матеріали, окрім ч. 1 ст. 130 КУпАП не складалось, в тому числі за ст. ст. 121, 126, 173, 185 КУпАП.
Отже, пояснення, які надав ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу працівникам поліції, та пояснення які він надав в судовому засіданні не суперечать дослідженим доказам у справі, та узгоджуються між собою.
Надаючи оцінку обставинам відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд виходить з того, що будь-який громадянин, будучи безпідставно звинуваченим у вчиненні правопорушення правоохоронним органом, з моменту пред'явлення безпідставного звинувачення щодо себе, буде з недовірою відноситись до представника правоохоронного органу.
Працівники поліції не намагалися скласти відносно ОСОБА_1 адміністративні матеріали за інші адміністративні правопорушення, які були виявлені ними в процесі спілкування із водієм, не намагались уникнути конфліктної ситуації, навпаки загострюючи її та провокуючи ОСОБА_1 вчинити такі дії, які б дозволили останнім з формальних підстав скласти у відношенні нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП з підстав відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно зі ст. 60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Відповідно, виходячи з сенсу вказаної статі, якщо особа сприймає певну вимогу як явно незаконну, то відповідальність за непідкорення такому розпорядженню, може наступати лише у випадках прямо передбачених законом.
Окремої уваги суду першої інстанції потребувало те, що зовнішній вигляд ОСОБА_1 та його мова на відеозаписі, наданого поліцією, не містить ознак алкогольного сп'яніння, на які вказано в протоколі, зокрема мова особи зв'язана, хода його стійка, відсутність тремтіння рук.
Отже, враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, про те, що має місце неналежне виконання своїх обов'язків працівниками поліції, які не надали правильної оцінки ситуації, яка склалася та безпідставно склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУАП.
На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять об'єктивних даних про керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом BMW державний номер НОМЕР_1 .
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).
Апеляційний суд погоджується з твердженням апеляційної скарги, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що апелянт рухався на транспортному засобі в розумінні правил дорожнього руху і був зупинений саме під час керування транспортним засобом.
Аналізуючи зазначені докази в сукупності, апеляційний суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови всупереч ст. 251, 252 КУпАП з достатньою повнотою не дослідив та не перевірив докази у справі, що призвело до помилкових висновків в їх оцінці на предмет допустимості та достовірності, доказів у справі та необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .
За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, безпідставно, оскільки його вина не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, а усі можливості доказування у даному конкретному випадку вичерпані.
За наведених обставин ані відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, ані інші письмові докази не підтверджують скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
Вина є одним із елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно роз'яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова