Номер провадження: 33/813/308/24
Номер справи місцевого суду: 522/20329/23
Головуючий у першій інстанції Переверзева Л. І.
Доповідач Погорєлова С. О.
27.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., ОСОБА_1 , адвоката Коваля І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на неї стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 536,80 гривень.
З вказаної постанови вбачається, що 30 вересня 2023 року о 23:05 год. в м. Одеса по вул. Гаванна, 7, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Ssang Yong, номерний знак НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена статтею 130 ч. 1 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)працівники поліції незаконно зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 , при цьому з відеозапису вбачається, що працівники поліції самі зауважили на тому факті, що зупинили транспортний засіб без причини;
2)ОСОБА_1 працівники поліції повідомили, що зупинили транспортний засіб з причин проведення заходів спрямованих на виявлення заборонених речей, предметів, наркотичних засобів та зброї, однак працівники поліції не мали права зупиняти ОСОБА_1 , так як не була надана інформація про наявність у працівників поліції спеціальних повноважень від коменданта чи іншої повноваженої особи;
3)у зв'язку із незаконним зупиненням транспортного засобу, ОСОБА_1 , мала право не виконувати наступні вимоги поліції, а протокол та інші документи складені відносно неї є привід вважати неналежними та недопустимими;
4)лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду, тільки тоді працівник поліції має право складати протокол про адміністративне правопорушення. Як вбачається із матеріалів справи довідки про направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння складено не було;
5)суд першої інстанції у постанові послався на таку ознаку алкогольного сп'яніння, як тремтіння пальців, абсолютно безпідставно, не звертаючи уваги на те, що на відео це небуло зафіксовано ані словами патрульних ані фізично у водія, що також дає підстави вважати оскаржуване рішення незаконним;
6)відеозапис є неналежним доказом у справі, оскільки він не є безперервним;
7)водія ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом.
Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Коваля І.В., які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №552127 від 30 березня 2023 року з якого вбачається, що 30 вересня 2023 року о 23:05 год. в м. Одеса по вул. Гаванна, 7, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Ssang Yong, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-довідка, з якої вбачається, що згідно інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_1 протягом року за ст. 130 КУпАП не притягувалася. Посвідчення водія НОМЕР_2 отримала 21.12.2021 року;
-акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається, що у ОСОБА_1 , працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу Alcotest Drager 7510 відмовилась.
-диск з відеозаписом, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 30 вересня 2023 року о 23:05 год. працівниками був зупинений транспортний засіб Ssang Yong, номерний знак НОМЕР_1 . За кермом транспортного засобу знаходилась ОСОБА_1 , спитала працівника поліції чи порушила вона правила дорожнього руху. Працівник поліції відповів, що не порушила. ОСОБА_1 спитала про причину її зупинки, на що працівник поліції відповів, що її зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Потім працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , про те, що зараз на території України запроваджено воєнний стан, а тому зараз проходять превентивні дії, щодо виявлення заборонених речей, предметів (зброя, наркотичні речовини), перевірки документів. ОСОБА_1 надала свої документи у застосунку «Дія». Далі, під час спілкування, у працівника поліції виникла підозра, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки із порожнини рота відчувався запах алкоголю. Працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер. У транспортному засобі знаходились пасажири, які почали сперечатися із працівниками поліції, та погрожувати що вони викликають оперативну групу. Потім працівник поліції ще раз запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що вона сказала що нічого проходити не хоче. Потім працівник поліції спитав чи поїде ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, на що вона відмовилась. В результаті на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення. Потім, ОСОБА_1 поїхала.
Відповідно до п.п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затверджено спільним Наказом МВС України Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Інструкцією передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці, лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до п. 3 наведеної Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Посилання ОСОБА_1 про те, що відеозапис з нагрудної камери, який приєднаний до матеріалів справи не є належним доказом, оскільки не є безперервними, не заслуговує на увагу з огляду на таке.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.
Також з дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких порушень працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Водночас, відповідно до п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об'єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів.
Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.
Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено одночасну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я.
Крім того, працівники поліції при складанні адміністративного протоколу у відношенні ОСОБА_1 діяли у відповідності із нормами чинного законодавства, будь-яких порушень не зафіксовано.
Щодо посилань ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на те, що працівники поліції незаконно зупинили транспортний засіб, оскільки із відеозапису вбачається, що працівники поліції самі зауважили на тому факті, що зупинили транспортний засіб без причини. Крім того, працівники поліції не мали права зупиняти ОСОБА_1 , так як не була надана інформація про наявність у працівників поліції спеціальних повноважень від коменданта чи іншої повноваженої особи, а тому вона мала право не виконувати наступні вимоги поліції, а протокол та інші документи складені відносно неї є привід вважати неналежними та недопустимими, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.
Пунктами 4,5 «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого постановою КМУ №1456 від 29.12.2021 визначено, що перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення); право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» за №2102-ІХ від 24.02.2022 року на території України оголошений воєнний стан у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, строк якого в подальшому було неодноразово продовжено Указами Президента України.
Крім того, обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
За змістом ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Об'єктами правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 було роз'яснено, що її зупинили на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Потім, працівником поліції було повідомлено про те, що зараз на території України запроваджено воєнний стан, а тому зараз проходять превентивні дії, щодо виявлення заборонених речей, предметів (зброя, наркотичні речовини) в тому числі і перевірки документів. І тільки після бесіди із ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра що остання перебуває в стані алкогольного сп'яніння, оскільки відчувався запах з порожнини рота.
Відповідно до п. 2 Порядку - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно п. 3 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, зупинка транспортного засобу Ssang Yong, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 була здійснена працівниками поліції у відповідності із чинним законодавством, порушень з боку працівників поліції не вбачається.
Також не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції у постанові послався на таку ознаку алкогольного сп'яніння, як тремтіння пальців, абсолютно безпідставно, не звертаючи уваги на те, що на відео це небуло зафіксовано ані словами патрульних ані фізично у водія, що також дає підстави вважати оскаржуване рішення незаконним з огляду на те, що із наданого відеозапису вбачається, що працівник поліції вказав ОСОБА_1 на те, що від неї відчувається запах алкоголю, а тому запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а також якщо вона не згодна пройти огляд на місці зупинки, сказав, що вони можуть проїхати до медичного закладу, на що ОСОБА_1 відмовилась.
Довід апеляційної скарги про те, що водія ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, зважаючи на таке.
Так, положеннями ч. 1ст. 266 КУпАП передбачена можливість відсторонення особи від керування транспортним засобом у разі наявності підстав вважати, що така особа перебуває, зокрема у стані алкогольного сп'яніння.
Однак, саме по собі невиконання поліцейськими вимогст.266КУпАП у даному конкретному випадку, лише в частині не відсторонення водія від керування транспортним засобом, не дає підстави ставити під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п 2.5 ПДР, оскільки не вчинення правоохоронцями цих дій не впливає на легітимність їх дій у цілому, і не є окремою підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Судом апеляційної інстанції не береться до уваги посилання ОСОБА_1 про те, що лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду, тільки тоді працівник поліції має право складати протокол про адміністративне правопорушення. Як вбачається із матеріалів справи довідки про направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння складено не було, оскільки направлення водія на огляд на стан сп'яніння у медичному закладі подається до медичної установи і фактично є підставою для проходження водієм такого огляду. ОСОБА_1 від такого огляду відмовилась.
Відтак твердження апелянта про те, що направлення на огляд має бути додано до протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом не скористалася, не вказала заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті правопорушення вона нічого не зазначила, особистих пояснень не надала. Вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 30.09.2023 року та інкримінуються ОСОБА_1 .
Отже, позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, не узгоджуються з дійсними обставинами справи, внаслідок чого розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту, обраний на власний розсуд.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова