Номер провадження: 22-ц/813/3463/24
Справа № 497/119/14-ц
Головуючий у першій інстанції Раца В.А.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
09.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 16 листопада 2023 року про залишення скарги на дії начальника Болградської державної виконавчої служби без розгляду у справі за скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на дії начальника Болградського відділу Державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Івашинського Вячеслава Івановича, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2023 року представник АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Болградської державної виконавчої служби, в якій просив суд:
- визнати неправомірними дії начальника Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинського В.І. в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №47556808 від 27.09.2023 року;
- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №47556808 від 27.09.2023 року;
- зобов'язати начальника Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинського В.І. вжити всіх заходів передбачених діючим законодавством України в межах виконавчого провадження №47556808.
Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у Болградському відділі державної виконавчої служби в Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження ВП №47556808 з виконання виконавчого листа №497/119/14-ц, який виданий 14.04.2014 року Болградським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором №1343 від 03 липня 2008 року у розмірі 123 468,69 грн. та судових витрат в розмірі 1234,46 грн. 13 травня 2015 року державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47556808, а 27.09.2023 року на підставі повідомлення Управління з питань виплат ГУ ПФУ в Одеській області про смерть 23.09.2022 року боржника ОСОБА_1 , начальником відділу Івашинським В.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №47556808 на підставі п.3 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження». Так як начальником ОСОБА_2 під час прийняття даної постанови не було з'ясовано коло спадкоємців (правонаступників), зокрема, тих, хто прийняв спадщину фактичним проживанням з померлим на момент його смерті, дана постанова, на думку скаржника, є незаконною та підлягає скасуванню. Дані дії начальника ДВС позбавили стягувача - АТ «Ощадбанк» можливості замінити сторону у виконавчому провадженні, так як вказані відносини допускають правонаступництво. Станом на теперішній час (час звернення до суду) вимоги виконавчого листа не виконані, тому представник звернувся з цією скаргою до суду.
16.11.2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника скаржника про розгляд справи за його відсутності, в якому АТ «Ощадбанк» додатково повідомив, що постанова начальника ДВС про закінчення виконавчого провадження від 27.09.2023 року скасована, на підставі чого просив задовольнити скаргу на дії ДВС у частині визнання неправомірними дії начальника Болградського ВДВС Івашинського В.І. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.09.2023 року (а.с.49).
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 16 листопада 2023 року скаргу представника акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" - адвоката Шидерової Наталії про неправомірність дій начальника Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинського В.І., скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 16 листопада 2023 року скасувати та задовольнити скаргу АТ «Ощадбанк» на дії начальника Болградського ВДВС Івашинського В.І. в частині винесення ним постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.09.2023 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 09.04.2024 року на 14.30 годину, представник Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)до суду не з'явився, причини неявки не повідомляв, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотав, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Будучи присутньою в судовому засіданні представник АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - адвокат Поплавська О.В. не заперечувала проти розгляду справи за тією явкою, яка фактично відбулася.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, усвідомленість її учасників про розгляд справи, відсутності від сторін клопотань про відкладення, та достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 п.6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою державного виконавця Домущі В.С., органу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції від 13.05.2015 року, в порядку ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент прийняття рішення), було відкрите виконавче провадження №47556808 з примусового виконання виконавчого листа № 497/119/14-ц, виданого 14.04.2014 року Болградським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» боргу в сумі 124 703,15 грн. (а.с.5).
В подальшому постановою начальника Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинського В.І. від 27.09.2023 року вищезазначене виконавче провадження було закінчено на підставі п.3 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з тим, що 26.09.2022 року Болградським районним відділом реєстрації актів цивільного стану зареєстровано актовий запис про смерть боржника ОСОБА_1 (а.с.6 на звороті). При цьому в постанові є відмітка про можливість її оскарження у порядку та строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Копію даної постанови було отримано філією - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» 10.10.2023 року за вх.№ 76717/2023 року, про що є відповідна відмітка (а.с.06).
Як вбачається з інформації АСВП Міністерства юстиції України 06.11.2023 року начальником Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинським В.І. було винесено постанову в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою постановлено: дії державного виконавця визнати передчасними, зобов'язати державного виконавця винести постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження згідно п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язати державного виконавця направити запит до нотаріальної контори, з постановою про перевірку виконавчого провадження АСВП № 47556808 ознайомити державного виконавця відділу.
З цього приводу, 16.11.2023 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання представника скаржника про розгляд справи за його відсутності, в якому АТ «Ощадбанк» додатково повідомив, що постанова начальника ДВС про закінчення виконавчого провадження від 27.09.2023 року скасована, на підставі чого просив задовольнити скаргу на дії ДВС у частині визнання неправомірними дії начальника Болградського ВДВС Івашинського В.І. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.09.2023 року (а.с.49).
Однак незважаючи на це ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 16 листопада 2023 року скаргу представника акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" - адвоката Шидерової Наталії про неправомірність дій начальника Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Івашинського В.І. в частині закінчення виконавчого провадження, а також скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду у повному обсязі.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що начальник відділу Івашинський В.І. скасувавши свою ж постанову про закінчення виконавчого провадження тим самим фактично визнав неправомірність своїх дій, тому предмет оскарження дій, на думку суду, втратив свою актуальність, а саме відсутній предмет оскарження.
Крім того, судом першої інстанції встановлено порушення права заявника дією начальника відділу ДВС Івашинського В.І. у вигляді прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, яке в подальшому було ним же відновлено, шляхом самостійного скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, як конституційні гарантії права на судовий захист.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ в справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Предметом скарги у цій справі, з урахуванням поданого клопотання скаржником, є правомірність дій начальника Болградського ВДВС Івашинського В.І. в частині визнання винесення ним постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.09.2023 року.
Згідно ст. 451 ЦПК України, якою регулюється питання винесення судових рішень за скаргою, а саме ч. 2, передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо (ч.3 даної статті) оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Тобто, розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», а саме ст. 451 ЦПК України, не передбачено можливість залишення скарги без розгляду. Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення скарги без розгляду, суд першої інстанції не дотримався вищенаведених вимог процесуального законодавства.
Крім того, згідно з ч.ч.9, 10 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" вказано, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.
Також, відповідно до п.13 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статті 74 77 ЦПК про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.
Розділ ІІІ ЦПК України "Позовне провадження" включає статті 174-292.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року по справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21, п. 78-82) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Відповідно до положень ст.257. ЦПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи; 4) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 7) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; 10) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; 11) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 12) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
В даному переліку відсутня підстава, за якою суд першої інстанції залишив скаргу без розгляду.
Слід констатувати, що жодною нормою розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» та навіть розділу ІІІ ЦПК України "Позовне провадження", а саме ст. 257 ЦПК України, не передбачено підстав та порядку залишення без розгляду скарги про визнання неправомірними дій начальника відділу державної виконавчої служби в частині закінчення виконавчого провадження при скасуванні цієї постанови самим же суб'єктом оскарження та за умови наполягання скаржником на розгляді по суті поданої ним до суду скарги.
З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення прийняте без додержання норм процесуального права, оскільки висновки суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду є помилковими та не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.
Оскільки районним судом скарга по суті не розглянута, апеляційний суд також позбавлений можливості в порядку апеляційного перегляду розглянути її по суті, справа при таких обставинах повертається до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги по суті.
Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - задовольнити частково.
Ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 16 листопада 2023 року про залишення без розгляду скарги на дії начальника Болградського відділу Державної виконавчої служби в частині закінчення ним виконавчого провадження - скасувати.
Справу за скаргою представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на дії начальника Болградського відділу Державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Івашинського Вячеслава Івановича в частині винесення ним постанови про закінчення виконавчого провадження - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 24.04.2024 року.
Головуючий: О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова