Справа 521/23341/23
Провадження 2/521/1189/24
11 березня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі
судді - Маркарової С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Вінжановської К.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
позивач : ОСОБА_1
відповідачі : ОСОБА_2
предмет позову : стягнення інфляційних втрат, 3 % річних за користування грошовими коштами
ОСОБА_1 звернувся із вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог осстанній послався на те що, 06.08.2013 року між ПАТ «Фінростбанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 1881.
В порядку пункту 1.1. договору банк надав відповідачу санкціонований овердрафт на поточний рахунок з лімітом у розмірі 20 000 гривень, на строк користування до 5 серпня 2014 року включно зі сплатою 30,0 % річних за користування кредитними коштами.
21.04.2016 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/1691/16-ц з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фінростбанк» стягнута кредитна заборгованість в розмірі 35 731,28 грн.
26.03.2019 року між ПАТ «Фінростбанк та ОСОБА_1 укладений договір № 64 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
За договором, позивач отримав право вимога за спірним кредитним договором з усіма додатковими та забезпечувальними договорами до нього.
Рішення суду відповідачем не виконано.
Позивач стверджував, що в порядку ст. 625 ЦПК України має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року в розмірі 11 031, 91 грн.
Окрім задоволення позовних вимог позивач просив вирішити питання розподілу судових витрат.
Позивач в процесі розгляду справи заяви про залишення позову без розгляду, відмову від позову не подавав.
Відповідач процесуальним правом надання відзиву не скористався.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
06.08.2013 року між ПАТ «Фінростбанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 1881.
В порядку пункту 1.1. договору банк надав відповідачу санкціонований овердрафт на поточний рахунок з лімітом у розмірі 20 000 гривень, на строк користування до 05 серпня 2014 року включно зі сплатою 30,0 % річних за користування кредитними коштами.
21.04.2016 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/1691/16-ц з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фінростбанк» стягнута кредитна заборгованість в розмірі 35 731,28 грн.
26.03.2019 року між ПАТ «Фінростбанк та ОСОБА_1 укладений договір № 64 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
За договором, позивач отримав право вимога за спірним кредитним договором з усіма додатковими та забезпечувальними договорами до нього.
Рішення суду відповідачем не виконано, що підтверджується відомостями з виконавчого провадження № 62989113.
Розмір позовних вимог визначений позивачем за період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року.
В порядку ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Будь-яке зобов'язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням, незалежно від правових підстав його виникнення і в випадку його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу за увесь час прострочення.
На підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання у зв'язку зі стягненням грошових коштів, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Пунктом 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії.
Так, строк загальної позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України продовжений на строк дії воєнного стану.
Розрахунок позовних вимог відповідачем не спростований.
Судовий збір підлягає присудженню на користь позивача в порядку ст.141 ЦПК України.
Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України,-
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) - 11 031 грн. 91 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір - 1 073,60 грн.
Рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, в порядку та строки визначеніст.284 ЦПК України: Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Малиновського районного суду м. Одеси. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Суддя С.В. Маркарова
Повний текст рішення виготовлений 21.03.2024 року
11.03.24