24.04.24
22-ц/812/484/24
Справа № 489/6470/23
Провадження № 22-ц/812/484/24
24 квітня 2024 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Крамаренко Т.В., Тищук Н.О.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка І.В., в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В жовтні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 70273,20 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «Універсал Банк» запустило проект Моnobank, в межах якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Моnobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках Моnobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту Моnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
Онбординг відбувається шляхом верифікації клієнта очно: на точці видачі; у відділенні банку; співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; кредитним агентом у точці. Починаючи з травня 2020 року: відеоверифікація працівником банку дистанційно; ДІЯ шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом.
Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
30 січня 2020 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та цього ж дня між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання Анкети заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається Банком. Своїм підписом на Анкеті заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент її підписання ознайомився з текстом Умов і правил, Паспортом споживчого кредит, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту, Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб та інших додатків, повністю зрозумів їхній зміст, погоджується з викладеним, розуміє свої права та обов'язки, в т.ч. право відмовитися від отримання рекламних матеріалів засобами дистанційних каналів комунікації.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір).
Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 90000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Взятий на себе обов'язок банк виконав належним чином, в той час як позичальник належним чином своїх договірних зобов'язань не дотримався та станом на 28 січня 2023 року прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором у нього сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення 5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
Банк 28 січня 2023 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити заборгованість. Проте, відповідач не вчинив жодної дії направленої на погашення заборгованості, у зв'язку із чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит 26.02.2023 став у формі «на вимогу».
Станом на 11 липня 2023 року у відповідача утворилась заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 70273,20 грн, з яких: 70273,20 грн - заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0 грн, заборгованість за пенею - 0 грн.
Посилаючись на викладені обставини, АТ «Універсал Банк» просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 30 січня 2020 року у загальному розмірі 70273,20 грн , а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором № б/н від 30.01.2020, яка станом на 11.07.2023 складає 52011,37 грн. та судовий збір в сумі 1986,42 грн.
У іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» відмовлено.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив із того, що 30.01.2020 відповідачем підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг з метою відкриття поточного рахунку без зазначення кредитних лімітів, розміру відсотків за користування кредитними коштами тощо.
Банком долучено до позовної заяви витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, яка набула чинності з 27.11.2021, тарифи та паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank, які не містять ні особистого підпису відповідача, ні їх підписання у іншій спосіб у спеціальному мобільному додатку, який можна було б ідентифікувати, як узгодження з позичальником умов кредитування.
За змістом довідок щодо встановленого відповідачу кредитного ліміту за карткою № НОМЕР_1 , виданої терміном дії до жовтня 2024 року, кредитний ліміт не мав постійного розміру та постійно змінювався наступним чином: станом на 30.01.2020 його встановлено у розмірі 18000,00 грн; 10.04.2020 підвищено до 40000,00 грн; 14.06.2020 підвищено до 60000,00 грн; 06.02.2021 підвищено до 90000,00 грн; 25.02.2022 зменшено до 58423,00 грн після чого залишився незмінним.
За таких обставин, суд вважав, що договір кредитування, який складається з анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, тарифів, умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та паспорту споживчого кредитування, підписаний позичальником лише в частині анкети-заяви.
Отже між сторонами залишилися не узгодженими інші складові договору про надання банківських послуг, які визначають розмір відсотків тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку» та «Паспорт споживчого кредитування» відповідачем не підписані.
Проаналізувавши положення ч.2 ст. 207, 525, 612, 625, 633, 634, 638, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку що у підписаній відповідачем анкеті - заяві відсоткова ставка не зазначена та відповідач сплатив банку непогоджені сторонами відсотки на суму 18261,83 грн.
Такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
За такого суд першої інстанції вважав, що розрахована заборгованість за тілом кредиту штучного збільшення через включення нарахованих відсотків за користування кредитом.
Відповідно до виписки про рух коштів по картці від 15.11.2023 за період з 30.01.2020 по 11.07.2023 кредитний ліміт станом на 11.07.2023 складає 58423,00 грн., заборгованість станом на вказану дату 70273,20 грн., баланс на початок періоду 60000,00 грн, баланс на кінець період (мінус) 11850,20 грн., сума витрат за період 174425,07 грн., а сума зарахувань 104151,87 грн.
Тому суд першої інстанції встановив, що розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача та яку відносить до заборгованості по кредиту (70273,20 грн.), відповідає різниці між сумою витрат позичальника та сумою зарахованих останнім коштів на поточний рахунок в рахунок погашення такої заборгованості (174425,07 - 104151,87).
Проте, протягом дії договору відповідач сплатив Банку непогоджені сторонами відсотки на суму 18261,83 грн.
Отже, на підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача наявний обов'язок сплатити позивачу заборгованість у сумі 52011,37 грн. (70273,20 - 18261,83), тому позов підлягає частковому задоволенню у вказаному розмірі заборгованості, яка доведена належними і допустимими доказами та нічим не спростована.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що відповідач не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, оскільки згідно п. 2.11 розділу І Умов і правил Клієнт, уклавши Договір шляхом підписання Анкети-заяви, підтверджує, що Клієнт до укладання ним Договору, був ознайомлений в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та отримав відповідні документи від Банку і погоджується з ними.
Таким чином, позивач вважає, що на момент підписання Анкети-заяви від 30.01.2020 року, відповідач був належним чином ознайомлений з Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту та повідомив про свою згоду з умовами надання банківських послуг, які надає позивач за Договором про надання банківських послуг "Monobank", на підтвердження чого у мобільному додатку відповідачем було введено OTP-пароль, який попередньо був надісланий на зазначений ним мобільний номер.
На думку апелянта, вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння ними електронного цифрового підпису (аналога власноручного підпису).
Крім цього, Клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов'язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і Правил, що розташовані за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього (п. 4 Розділу І Умов і Правил).
Як вбачається із виписки про рух коштів, Клієнтом було неодноразово здійснено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.). Таким чином, відповідач надавав свою згоду із змінами, доповненням до Договору про надання банківських послуг від 30.01.2020 року.
Також апелянт звертає увагу, що Витяг з Умов та Тарифи за карткою Monobank, що наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювались та доповнювались у відповідності до вимог діючого законодавства. Актуальні редакції, згоду на які, були надані відповідачем, шляхом, зокрема та не виключно, проведенням банківських операцій були доступні на постійній основі у публічному доступі на офіційному сайті Банку за посиланнями https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку.
Тобто, та редакція Умов та правил, що наявна у матеріалах справи може носити показовий характер та може змінюватись та доповнюватись позивачем. Однак, у суду першої інстанції, під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що доступні в публічному доступі (як то наприклад, актуальної редакції кодексів, нормативно-правових актів, постанов, судової практики та ін.) в режимі реального часу на офіційному сайті Банку https://www.monobank.ua/terms, про що було зазначено останнім у позовній заяві (див. зображення №4).
Враховуючи, що у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, тому вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення "пуш" про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 Розділу II Умов, кредит став у форму «на вимогу».
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
На підставі вищезазначеного загальний розмір заборгованості відповідача перед Банком за Договором, становить 70 273,20 грн., що складається з: загального залишку заборгованості (тілом кредиту) - 70 273,20 грн; заборгованості за пенею та комісією - 0 грн; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0 грн.
Відповідно до виписки про рух коштів, баланс на кінець періоду складає (мінус) - 11 850,20 грн. Тобто, сама заборгованість складає 70 273,20 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить (мінус) - 11 850,20 грн.
Овердрафт (мінус) - 11 850,20 грн. виник наступним чином. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, неустойці. При цьому, Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.
Отже, сума коштів, яка досі не була повернута банку складається із використаного кредитного ліміту у розмірі 58423 грн та овердрафту -11850,20 грн та становить загальм 70273,20 грн.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Крім того, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи, про невірність наданого банком розрахунку, відтак, відсутні законні підстави для того, що піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем у сукупності доказами.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи. У такому випадку судове засідання відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України не проводиться.
Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином. Відповідач в силу приписів ч.1 та 2 ст. 131 ЦПК України також вважається повідомленим про час і місце розгляду справи, оскільки повістка повернулася до суду з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою. Крім того відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, як це передбачено ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).
Перевіряючи правильність висновків суду щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходить з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що
«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що:
«в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
У справі, що переглядається в анкеті-заяві від 30 січня 2020 року ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2
на його ім'я та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви відповідно до умов договору, проте строки здійснення періодичних платежів в анкеті-заяві не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а. с. 9). Анкета- заява виконана на бланку monobank.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк у справі, що переглядається не пред'явив.
Встановивши, що анкета-заява від 30 січня 2020 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, а Умови і правила обслуговування в AT «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank і тарифи банку не підписані та не погоджені відповідачем, суд правомірно констатував про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафів за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
З тих же причин наявний в матеріалах справи паспорт споживчого кредиту не є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору. Саме такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, яка відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
В зазначеній постанові Об'єднана палата Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Згідно виписки про рух коштів, банк періодично нараховував відсотки на залишок поточної заборгованості і щоразу збільшував сум боргу за «тілом» кредиту на суму відсотків.
Згідно наданого банком Розрахунку, частину коштів, які відповідач сплатив на погашення кредиту в загальній сумі 18261,83рн, банк зарахував на погашення процентів, у зв'язку з чим не зменшувалася сума погашення за тілом кредиту.
Таким чином, визначивши предмет позову як стягнення заборгованості за «тілом кредиту» у розмірі 70273,20грн, банк фактично включив до цієї суми проценти, які відповідач не був зобов'язаний сплачувати (відсотки), що призвело до безпідставного збільшення залишку простроченої заборгованості за «тілом кредиту».
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції правильно визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення за відсотками та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту за рахунок протиправно списаних банком відсотків.
Згідно виписки про рух коштів по рахунку, яка є належним та допустимим доказом у справі, відповідач фактично активно користувався рахунком в AT «Універсал Банк» починаючи з 17.06.2020 року та витратив всього за весь час користування карткою 174425,07грн. та здійснив поповнення карткового рахунку на загальну суму 104151,87 грн., що не заперечувалося позивачем.
Таким чином, фактична основна заборгованість за кредитом, що утворилась в період, починаючи з 17.06.2020 року становить 52011,37грн (174425,07грн. - 104151,87 грн. - 18261,83грн =52011,37грн).
Суд правильно встановивши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, обгрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми загального залишку заборгованості за наданим кредитом в розмірі саме 52011,37грн.
При прийнятті рішення у справі колегія суддів враховує правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 697/302/20.
Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).
З урахуванням викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, а також враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368,374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді
Повний текст постанови складено 25 квітня 2024 року