25.04.24
22-ц/812/594/24
Провадження № 22-ц/812/594/24
іменем України
24 квітня 2024 року м. Миколаїв
справа № 945/2258/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,
із секретарем - Колосовою О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області, постановлену 04 жовтня 2023 року суддею Шароновою Н.О., в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту ухвали не зазначена), за скаргою
ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця неправомірними та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала скаргу, в якій просила визнати дії приватного виконавця виконавчого міського округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Баришнікова А.Д. неправомірними та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у цивільній справі № 2-05-795/2010, що був виданий 15 листопада 2010 року.
Заявниця зазначала, що 26 липня 2023 року на її мобільний телефон надійшло повідомлення з «ПриватБанку» про накладення арешту на її рахунок, відкритий для зарахування заробітної плати. У подальшому на її мобільний телефон від приватного виконавця виконавчого міського округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Баришнікова А.Д. надійшла постанова від 18 серпня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи. 29 серпня 2023 року цей же приватний виконавець спрямував до місця її роботи матеріали виконавчого провадження № 66352038 з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим листом № 2-05-795/2010, що був виданий 15 листопада 2010 року.
Посилаючись на те, що приватний виконавець виконавчого міського округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Баришніков А.Д. перевищив надані йому повноваження, арештовуючи рахунок, який відкритий її роботодавцем для зарахування їй заробітної плати, ОСОБА_1 просила про задоволення її скарги.
При цьому ОСОБА_1 вказувала на те, що про порушення її прав та свобод дізналася 26 липня 2023 року.
Зі скаргою про визнання дій приватного виконавця неправомірними, ОСОБА_1 звернулася тільки 02 жовтня 2023 року.
У скарзі ОСОБА_1 просила суд поновити їй строк на оскарження дій приватного виконавця, проте поважних причин пропуску строку для подання скарги не зазначала. Жодного доказу, що підтверджує поважність причин пропуску строку звернення до суду не надала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку для звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та скаргу залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що заявниця пропустила визначений законодавством строк на оскарження дій державного виконавця, проте, звертаючись до суду, не зазначила поважних причин його пропуску та не надала відповідних доказів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила ухвалу скасувати та задовольнити її скаргу на дії державного виконавця.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апелянтка посилалася на те, що за наказом роботодавця від 01 березня 2022 року вона направлена у відрядження до м. Калуш Івано-Франківської області на час дії воєнного стану. У період з 21 по 28 вересня 2023 року тимчасово перебувала у м. Миколаєві, проте з 29 вересня 2023 року знову виїхала у відрядження, де і знаходиться зараз.
На підтвердження цих фактів ОСОБА_1 надала копії наказів про відрядження та довідку про реєстрацію в м. Калуші в якості внутрішньо переміщеної особи від 08 серпня 2023 року.
Узагальнені доводи інших учасників
Приватний виконавець виконавчого міського округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Баришніков А.Д. правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
2.Мотивувальна частина
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявниці, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Як зазначила у своїй скарзі заявниця ОСОБА_1 , 26 липня 2023 року їй на мобільний телефон надійшло повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» про накладення арешту на її рахунок, відкритий для зарахування заробітної плати.
У подальшому на її мобільний телефон надійшла постанова приватного виконавця виконавчого міського округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Баришнікова А.Д. від 18 серпня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи.
29 серпня 2023 року цей же приватний виконавець спрямував до місця її роботи матеріали виконавчого провадження № 66352038 з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим листом № 2-05-795/2010, що був виданий 15 листопада 2010 року.
Зі скаргою на дії приватного виконавця щодо відкриття вказаного виконавчого провадження ОСОБА_1 звернулася тільки 02 жовтня 2023 року.
Позиція апеляційного суду
Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм(див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449 ЦПК України).
Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (абзац 1 частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження").
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 123 ЦПК України).
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк,встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) зроблено висновок, що "з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця,наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок по застосуванню статті 449 ЦПК України та вказано, що "такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи".
У справі, яка переглядається, заявниця ОСОБА_1 зазначила, що про арешт її рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» вона довідалася 26 липня 2023 року з смс-повідомлення банку.
При зверненні до банку заявниця дізналася, що арешт на рахунок накладено за правилами Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова приватного виконавця виконавчого про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи від 18 серпня 2021 року надійшла на її телефон, як зазначає заявниця, пізніше. При цьому коли саме це відбулося ОСОБА_1 не зазначає.
21 вересня 2023 року у Миколаївському районному суді Миколаївської області ОСОБА_1 отримала копію судового рішення від 15 листопада 2010 року.
29 серпня 2023 року за місцем її роботи надійшли матеріали виконавчого провадження № 66352038 з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим листом № 2-05-795/2010, що був виданий 15 листопада 2010 року.
Системний аналіз викладених вище процесуальних норм свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Про порушення своїх прав і свобод ОСОБА_1 довідалася 26 липня 2023 року з повідомлення банку про накладення арешту на її картковий рахунок.
До скарги на дії державного виконавця ОСОБА_1 додала копії виконавчих документів щодо виконавчого провадження, яке було відкрито за цим же виконавчим листом у 2021 році.
Проте, жодних документів виконавчого провадження, щодо вчинення якого оскаржуються дії приватного виконавця, як і відомостей про звернення за їх отриманням та про фактичне отримання, матеріали справи не містять.
У прохальній частині своєї скарги ОСОБА_1 просить поновити їй строк звернення зі скаргою, проте жодних поважних причин для цього не заявляє. Відповідних доказів поважності причин пропуску строку також не надає.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник заявниці - адвокат Ляшенко М.Д. не дав відповіді на запитання, коли ОСОБА_1 смс-повідомленням надійшла постанова приватного виконавця від 18 серпня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи, хоча про це зазначено у скарзі.
При зверненні за апеляційної скаргою ОСОБА_1 надала апеляційному суду докази того, що вона працює у Благодійній організації «Миколаївський центр соціальної реабілітації «Відновлення», копію наказу цього центру від 01 березня 2022 року про запровадження дистанційної роботи на період дії воєнного стану та направлення у відрядження» та довідку від 08 серпня 2023 року про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу за фактичним місцем проживання у м. Калуш Івано-Франківської області.
Проте, такі доводи апелянтки не вказують на поважність причин пропуску десятиденного строку, визначеного законодавством на оскарження дій державного/приватного виконавця.
Перебування ОСОБА_1 у м. Калуш Івано-Франківської області як внутрішньо переміщеної особи не перешкоджало їй після отримання 26 липня 2023 року повідомлення про накладення арешту на банківський рахунок та повідомлення з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, вчинити дії, спрямовані на оскарження дій приватного виконавця.
Отже, жодних доказів поважності причин пропуску строку на оскарження дій приватного виконавця виконавчого міського округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Баришнікова А.Д. щодо винесення 18 серпня 2021 року постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи, ОСОБА_1 не надала.
Крім цього, судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги докази перебування ОСОБА_1 у відрядженні та, як внутрішньо переміщеної особи, у м. Калуш Івано-Франківської області, оскільки ці докази не були надані ні заявницею, ні її представником до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частини друга та третя статті 367 ЦПК України).
Отже, оскільки звертаючись до суду першої інстанції зі скаргою на дії приватного виконавця та з клопотанням про поновлення строку на оскарження цих дій, ОСОБА_1 будь-яких поважних причин пропуску строку не зазначила та відповідних доказів не надала, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження дій приватного виконавця виконавчого міського округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Баришнікова А.Д., та про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду.
За таких обставин доводи апеляційної скарги та зміст ухали суду першої інстанції не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.В.Крамаренко
В.І.Темнікова
Повну постанову складено 25 квітня 2024 року