Справа № 504/1605/24
Номер провадження 3/504/1028/24
25.04.2024смт.Доброслав
Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Якимів А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 3 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 від 03.08.1996 року, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
на розгляд Комінтернівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання, ОСОБА_1 не з'явився, звернувся до суду із клопотаннями про повернення матеріалів справи для дооформлення до ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області та закриття провадження у справі. Клопотання про повернення матеріалів на дооформлення мотивоване відсутністю в матеріалах справи відеофіксації події, доказів керування особою транспортним засобом, доказів роз'яснення прав особі, працівниками поліції не надано можливості надати пояснення по суті правопорушення, у протоколі не вказано даних, щодо технічного засобу, яким здійснилася фіксація, у протоколі, не вказано ознак його. Доводами клопотання про закриття провадження у справі є: відсутність факту керування транспортним засобом, рівень алкоголю у видихуваному повітрі не перевищував норми, що визначені чинними міжнародними договорами, яким суперечать акти національного законодавства, працівники поліції не повідомили особу про його права, не пояснили, що з показаннями алкотестеру можна не погодитися, поліцейські не зазначили причини зупинки транспортного засобу, жодних вимог ПДР особа не порушувала, що зумовлює недопустимість отриманих доказів у справі, протокол не місить даних, щодо технічного засобу фіксації правопорушення.
Судом встановлено, що 01.04.2024 о 09:40 на автодорозі Одеса-Вознесенськ, Новий Буг 46 км. Одеська обл., Одеський район, смт. Доброслав ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ЗАЗ 110307 НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, огляд водія зі згоди проводився за допомогою алкотестеру Драгер-6810, результат 0,38%, чим порушив п. 2.9А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується такими доказами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення від 01.04.2024 серії ААД №163525, який складений уповноваженими посадовими особами, за формою та змістом відповідає вимогам закону, підписанийОСОБА_1 без зауважень;
- відео записами з ПВР з місця пригоди, на яких зафіксовано рух транспортного засобу ЗАЗ 110307 АН 4782НЕ під керуванням водія ОСОБА_1 , а також проходження останнім огляду на стан сп'яніння за допомогою портативних технічних засобів;
- даними рапорту поліцейського ОСОБА_2 , який повідомляє керівництво ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про рух транспортного засобу ЗАЗ 110307 АН 4782НЕ без увімкненого ближнього світла, а також про те, що нагрудна камера відеореєстратора NC 211321 не була переналаштована на «літній час»;
- актом огляду на стан сп'яніння, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень, у графі «З результатами згоден». Результат огляду 0,38%, роздруківкою приладу Драгер результат огляду 0, 38% (підписана ОСОБА_1 ).
Відповідно до п. 2.9.А Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, серед іншого, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктивно з'ясувавши обставини, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, суд визнає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, кваліфікація його дій працівниками поліції є вірною.
Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу правопорушення, суд зазначає наступне.
Доводи ОСОБА_1 про те, що у матеріалах справи відсутні відео описаної у протоколі події, та водночас не зазначений технічний запис, яким зроблено відео записи, суд відхиляє. До протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 долучено DVD диск на якому збережено три відео записи. З досліджених відеозаписів, суд встановив, що відеозаписи об'єктивно фіксують подію правопорушення та є належним доказами у справі.
Суд погоджується з твердженням ОСОБА_1 про те, що рапорт не можна вважати доказом на підтвердження обставин вказаних у протоколі, однак своїм рапортом ОСОБА_3 уточнив відомості, що зафіксовані на відео записах, та вказав на невідповідність часу вказаного на них з реальним часом у зв'язку зі збоєм налаштування техніки. Ці відомості суд враховує під час розгляду справи, а тому приходить до висновку, що відео записи надані суду є допустимими належними та достатніми доказами у справі. З відеозаписів, можливо встановити дані про пристрій, за допомогою якого здійснювався такий відеозапис, а відсутність даних про цей пристрій в письмових матеріалах провадження не істотною перешкодою для встановлення реального перебігу подій, під час вчинення правопорушення.
Суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 про те, що підстав для зупинки його транспортного засобу не було, оскільки будь-яких порушень ПДР він не допускав. Вказане не стосується предмету доказування у цьому провадженні, зокрема, щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не впливає на кваліфікацію дій особи. Більше того, з рапорту працівника поліції та дослідженого судом відео запису вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , було порушення вимог п.п. 9.8 ПДР, а саме рух без увімкнених денних вогнів на транспортному засобі поза межами населеного пункту. На відео записі з назвою «0002022_00018820240401102330_0005.MP4» зафіксовано, як працівник поліції детально роз'яснює ОСОБА_1 причину зупинки його транспортного засобу, що останнім не оспорюється.
Крім того, поліцейські належним чином роз'яснили і повідомили особі зміст та фабулу правопорушення, місце судового розгляду, роз'яснили вимоги ст. 268 КУпАП та права особи, про що особа проставила підпис у протоколі, і вказана обставина, сама по собі, не може бути підставою для закриття провадження по справі за відсутності складу правопорушення.
Категорично відхиляються судом твердження ОСОБА_1 про те, що він не був водієм на момент зупинки транспортного засобу, яке аргументоване тим, що факт такого керування не зафіксований, що останній може довести та має відповідне відео. Вказаний довід жодним чином не підтверджено, відео про яке зазначив ОСОБА_4 до суду не надано. Натомість з наявного у матеріалах справи відео запису з назвою «MP4_20240401_104343VLOG.mp4» зафіксований рух транспортного засобу ЗАЗ 110307 АН 4782НЕ та його зупинка під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції.
Також, суд не приймає до уваги, доводи ОСОБА_1 про відсутність зафіксованих на відео записі ознак алкогольного сп'яніння виявлених поліцейськими. Вказані доводи спростовуються доказами наявними у матеріалах справи, а саме відео записом долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано як поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про запах алкоголю з його порожнини рота, і ця обставина останнім не оспорювалась.
Так само не оспорювався ОСОБА_1 результат його огляду за допомогою технічного приладу Драгер. На відео записі з назвою «0002022_00018820240401084240_0004.MP4» зафіксовано як працівник поліції неодноразово роз'яснив водію про можливість проведення огляду у медичному закладі у лікаря нарколога, від чого ОСОБА_1 відмовився. Таким чином, спростовуються доводи ОСОБА_1 про не роз'яснення йому права пройти огляд у медичному закладі та наявності його незгоди з результатами приладу.
З приводу доводу ОСОБА_1 про необхідність застосування судом при розгляді даної справи норм Конвенції ООН від 1968 року, якою встановлено, що водія можливо вважати у стані алкогольного сп'яніння, лише коли в його організмі міститься алкоголю не менше 0,5 проміле, суд зазначає наступне.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Відповідно до п. 7 р.2 Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
У статті 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року (конвенція ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 квітня 1974 року), міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У будь-якому випадку максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Водій транспортного засобу повинен уникати будь-яких дій, що не пов'язані з водінням.
Вказана норма Конвенції не встановлює мінімального допустимого за національним законодавством рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, при якому керування водіями транспортними засобами має бути заборонено. При цьому, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші (менші) показники рівня алкоголю, що й має місце в Україні. З огляду на наведене, порушень норм національного законодавства при розгляді справи суд не вбачає.
Згідно роздруківки результату проходження ОСОБА_1 алкотеста 01.04.2024 за допомогою газоаналізатору «Drager Alcotest 6810» тест №1413, його показник становив 0,38 проміле.
Тобто належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).
Суд констатує, що інші доводи сторони захисту з приводу обставин вчинення адміністративного правопорушення є загальними, та не спростовують висновків суду, щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки докази, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, як і сам протокол є належними та допустимими доказами винуватості особи, а позицію ОСОБА_1 щодо не визнання вини суд розцінює, як позицію самозахисту, яка не була підтверджена в ході судового розгляду.
Визначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, за вчинене порушення, суд звертає увагу на безальтернативність адміністративного стягнення за дане порушення та вважає необхідним накласти на правопорушника адміністративне стягнення, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобами строком на 1 рік.
Крім того, відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а також статті 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особа, на яку накладено таке стягнення, сплачує судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,6 грн.
Керуючись частиною 1 статті 130, статями 245, 280, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,6 (шістсот п'ять) гривень (шістдесят) копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш, як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Реквізити для сплати штрафу і судового збору розміщені на офіційному веб порталі «Судова влада» - https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/zbir/ та https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області.
Суддя А. В. Якимів