Справа № 204/3605/24
Провадження № 3/204/1529/24
25 квітня 2024 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Безрук Т.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП,
Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення серії А2167 №32 від 30.03.2024, 29 березня 2024 року о 07:00 солдат ОСОБА_1 відкрито відмовився виконати наказ висунутись на позицію для здійснення спостереження поблизу шахти АДРЕСА_2 . Вказаний наказ віддав командир 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону ВЧ НОМЕР_1 , в підпорядкуванні якого старший солдат ОСОБА_1 перебував відповідно до бойового наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.03.2024. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже, особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.280 КУпАП закріплено обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом досліджено додані до протоколу про військове адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 докази: копію військового квитка ОСОБА_1 ; письмові пояснення солдатів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які містяться в матеріалах справи, письмові пояснення ОСОБА_1 ; службова характеристика на ОСОБА_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 характеризується позитивно; медична характеристика на ОСОБА_1 ; Витяг з Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.03.2023; Витяг з Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.02.2024; Наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 31.12.2023 № 8341.
Відповідно до ч.2 ст.172-10 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду (крім воєнного стану).
Тлумачення даної норми вказує на те, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-10 КУпАП, складає відкрита відмова виконати наказ командира (начальника) непокора, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки. Від непокори слід відрізняти випадки суперечки, коли підлеглий вступає в обговорення наказу, виявляючи своє незадоволення у зв'язку з його отриманням, але врешті-решт наказ виконує. Інше умисне невиконання наказу полягає у тому, що підлеглим наказ начебто приймається до виконання, але насправді не виконується. Невиконання наказу може полягати: а) у діях, вчиняти які наказ прямо забороняв; б) невиконанні дій, які мали бути виконані згідно з наказом; в) у виконанні таких дій з порушенням встановлених наказом строків та інших обов'язкових умов їх виконання. Правопорушення вважається закінченим, залежно від форми його вчинення, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання.
Згідно з п. 4 розділу ІІ Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МОУ від 23.10.2021 року за №239 у протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, імена, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена та по батькові (за наявності), адреси свідків, понятих і потерпілих (якщо вони є); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Сам по собі протокол про військове адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Обставини, які зазначені посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні.
В даній справі ОСОБА_1 інкримінується невиконання наказу командира в частині відмови від висунення на позицію для здійснення спостереження.
Проте, будь-які накази, розпорядження, щодо визначення складу солдатів, які повинні нести службу на позиціях для здійснення спостереження у відповідну дату, вказану в протоколі, наказ, відповідно до якого солдат ОСОБА_1 перебував в підпорядкуванні командира, який віддав наказ, суду не надано.
Досліджені судом пояснення свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд не приймає в якості належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, оскільки вказані пояснення повторюють одне одного, що є неможливим при наданні пояснень різними людьми.
Таким чином, суд дійшов висновку, що належними доказами факт ухилення ОСОБА_1 від виконання наказу командира під надуманим, недостовірним приводом та без поважних причин не доведена. Сама лише заява ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення та долученої до нього заяви про визнання своєї вини, не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).
Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали адміністративної справи не містять доказів, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, а тому, провадження по даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 280 КУпАП, суд,
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення - закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Т.В. Безрук