Справа № 200/7923/18
Провадження № 2/204/676/24
24 квітня 2024 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Карнаух В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про стягнення збитків, -
02 жовтня 2023 року з Дніпровського апеляційного суду до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла цивільна справа № 200/7923/18 за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про стягнення збитків.
Так, 02 травня 2018 року позивач Дніпровська міська рада звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, в якій просив визнати договір між Дніпровською міською радою в особі департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та ОСОБА_3 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра укладеним на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 21 липня 2011 року № 5/14, в редакції, яка викладена у прохальній частині позовної заяви, а також стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради листом від 21.08.2017 № 10/13-536 повідомив Дніпровську міську раду про те, що декларацією від 09.10.2013 № ДП 142132820180 об'єкт: «Будівництво виробничих приміщень, складу, павільйону, котельні» загальною площею 268,3 кв.м., введений в експлуатацію. Згідно зазначеної декларації замовником об'єкта є відповідач ОСОБА_3 . Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , побудовано: виробничі приміщення, склад, павільйон, котельні. До введення об'єкта в експлуатацію договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між Дніпровською міською радою та відповідачем не укладався. Замовник будівництва (відповідач) не звертався до міської ради до введення об'єкту в експлуатацію щодо укладення відповідного договору, обов'язок укладення, якого визначений ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Наявність декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 09.10.2013 року № 142132820180 було виявлено інспекторами Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області в результаті позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.2009 по 30.04.2015, що підтверджується відповідним актом від 19.06.2015. Отже, з цього часу позивач дізнався про порушення свого права та про особу, яка його порушила. 29 липня 2015 року листом № 10/15-553 фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради звертався до ОСОБА_3 з вимогою сплатити кошти на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська із зазначенням реквізитів для сплати. Листом від 22.06.2017 вих. № 10/15-436 відповідача ще раз було повідомлено про необхідність виконання вимог закону та направлено на підписання проект договору пайової участі, а також запропоновано сплатити кошти пайової участі у розмірі 277 597, 40 грн. Відповіді на листи від 29.07.2015 вих. № 10/15-553 та від 22.06.2017 вих.№ 10/15-436 не отримано. Зазначені листи відповідачем проігноровано, протоколу розбіжностей або укладеного договору позивачеві не направлено, що свідчить про ухилення відповідача від укладання договору та сплати обов'язкового внеску пайової участі. Пропозиція юридичної або фізичної особи укласти певний договір цивільно-правового характеру - є публічною офертою. Вона має на увазі адресовану конкретним суб'єктам пропозицію, чітко виражає наміри цієї юридичної або фізичної особи, яка пропонує товар чи послугу. Таким чином, з моменту отримання відповідачем листів департаменту та позовної заяви Дніпровської міської ради, відповідач ознайомлений з необхідністю укладення договору та сплати коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра. Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством. Такими діями (бездіяльністю) забудовника порушуються права та інтереси територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на отримання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, які мають використовуватися для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра, у зв'язку з чим виникла необхідність звернення до суду із зазначеним позовом. Договір про пайову участь є необхідним, оскільки визначає величину пайової участі, права та обов'язки сторін та інші істотні умови, але не є визначальним для виникнення обов'язку по сплаті пайового внеску, оскільки такий обов'язок встановлено на законодавчому рівні. Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, як у випадку здійснення нового будівництва так і у випадку реконструкції. У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
31 липня 2018 року відповідач ОСОБА_3 надав до суду клопотання, в якому просив застосувати до позовних вимог у даній справі строк позовної давності та відмовити Дніпровській міській раді у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним в повному обсязі з огляду на наступне. Відповідач позовні вимоги не визнає. Декларація про готовність об'єкта до експлуатації датована 09.10.2013 року і про її наявність відповідач своєчасно проінформував позивача ще у 2013 році, що підтверджується описом поштового відправлення. Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації вбачається, що зазначена декларація зареєстрована в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 09 жовтня 2013 року та відправлена з супровідним листом (заявою відповідача) з додатками по пошті Дніпропетровській міській раді 04 грудня 2013 року. Крім того, 16 жовтня 2013 року відповідач подарував всі нежилі приміщення, розміщені на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 по договору дарування, посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М., зареєстрованому в реєстрі за № 1714. Право власності на зазначені об'єкти нерухомості було зареєстровано 16.10.2013 року на нового власника - ОСОБА_4 . Оскільки договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 був оформлений на відповідача, з метою припинення сплати орендних платежів на земельну ділянку, якою відповідач фактично перестав користуватись, новий власник об'єктів нерухомого майна звернувся до Дніпропетровської міської ради з клопотанням про відведення земельної ділянки по зазначеній адресі в його користування. В якості доказу звернення до Дніпропетровської міської ради новий власник надав відповідачу копію клопотання з додатками (вх. №36/1912 від 26.11.2013 р.); разом з іншими документами в додатку була і Декларація про готовність об'єкта до експлуатації №ДП 142132820180 від 09.10.2013 року. Таким чином, 26.11.2013 року, під час переоформлення орендних відносин на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , позивач вже мав інформацію про готовність об'єкту до експлуатації та отримав копію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 09.10.2013 року. У Дніпропетровської міської ради був доступ до всіх відомостей щодо отримання фізичними та юридичними особами декларацій про готовність об'єктів до експлуатації. В тому числі, у Дніпропетровської міської ради був доступ до інформації про отримання безпосередньо ОСОБА_3 декларації про готовність об'єктів розташованих за адресою: АДРЕСА_2 до експлуатації. Таким чином, на думку відповідача, позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності.
18 вересня 2018 року від представника Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено наступне. На виконання вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Дніпропетровською міською радою 29 липня 2011 року прийнято рішення № 5/14 «Про внесення змін до рішення міської ради від 21 березня 2007 № 6/11 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська», яким обумовлено, цей Порядок застосовується для визначення розмірів пайової участі замовників (забудовників), які мають намір здійснити на території міста Дніпропетровська: будівництво (реконструкцію) будь-яких об'єктів, незалежно від їх форми власності; зміну функціонального призначення (перепрофілювання, переобладнання тощо) об'єктів виробничого та невиробничого призначення; зміну функціонального призначення житлових будинків (приміщень) на нежитлові відповідно до встановленого порядку; будівництво, прокладання, влаштування телекомунікаційних мереж. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язковим на виконання вимог Закону. ОСОБА_3 повинен був звернутися до міської ради з заявою про укладання договору про пайову участь. ОСОБА_3 не звертався до міської ради з метою укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації, що є порушенням обов'язку, який прямо передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Неукладення договору до введення об'єкта в експлуатацію не є підставою для звільнення забудовника від пайової участі у розвитку інфраструктури. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифікату. Декларацією від 09.10.2013 № ДП 142132820180 об'єкт: «Будівництво виробничих приміщень, складу, павільйону, котельні за адресою: АДРЕСА_1 », замовником - ОСОБА_3 введено в експлуатацію. ОСОБА_3 порушено норми ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська, затвердженого рішенням міської ради від 29.07.2011 № 5/14. Зазначений об'єкт було введено в експлуатацію без укладеного договору, що призвело до недоотримання міським бюджетом коштів. Відповідно до позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради (правонаступник департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради) від 19.06.2015 року інспекторами Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області було надано департаменту копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 09.10,2013 року № ДП 142132820180 об'єкт: «Будівництво виробничих приміщень, складу, павільйону, котельні за адресою: АДРЕСА_1 », замовник - ОСОБА_3 . Листом від 29.07.2015 вих. № 10/15-553 фінансово-економічний департамент (правонаступник - департамент економіки, фінансів та міського бюджету) звертався до забудовника з проханням щодо термінової сплати коштів. Крім того, листом від 22.06.2017 року вих. 10/15-436 департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради повторно звернувся до забудовника та направив для ознайомлення, та укладання два примірника проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра по вищезазначеному об'єкту. З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради позовну заяву Дніпровської міської ради підтримав в повному обсязі та просив суд визнати договір укладеним.
24 січня 2019 року від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив (заперечення) на пояснення третьої особи, в якому зазначено наступне. Посилання у поясненні та позовній заяві, на нібито направлені листи відповідачу від 29.07.2015 року та 22.06.2017 р. (без будь-яких доказів отримання даних листів ОСОБА_3 ) не можуть бути взяті до уваги, оскільки жодного листа від Дніпропетровської міської ради відповідач не отримував; жодних намагань від Дніпропетровської міської ради, щодо укладення договору пайової участі - до моменту подання даного позову не було. Подані до суду копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення відповідачу, наприклад від 29.07.2015 року, від Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради за номером 4900029560000 не зареєстровані в електронній системі відстеження відправлень підприємства поштового зв'язку «Укрпошта». На повідомленні відсутній другий код відділення поштового зв'язку про його повернення, тобто його самого - не може бути у позивача, що вбачає можливість його підробки. Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. На вказані правові норми посилається як позивач, так і третя особа. Наведеними нормами матеріального права чітко встановлений строк перерахування замовником коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, що здійснюється до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію. Однак, відповідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 09.10.2013 року, з огляду на відправлений з супровідним листом від 15.11.2013 року і заявою до Дніпропетровської міської ради копії декларації і договорів дарування від 16.10.2013 року, вказані дії відбулися після прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію, що унеможливлює пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідача з огляду на вимоги ч.ч. 3, 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». У позовній заяві та поясненні третьої особи письмово визнається факт наявності у зазначених учасників справи доступу до всіх відомостей щодо отримання фізичними та юридичними особами декларацій про готовність об'єктів до експлуатації, зокрема, де мова йде про позапланову ревізію окремих питань діяльності фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради від 19.06.2015 року. Тобто у Дніпропетровської міської ради був повний доступ до інформації про отримання безпосередньо ОСОБА_3 декларації про готовність об'єктів розташованих за адресою: АДРЕСА_2 до експлуатації, починаючи з 09 жовтня 2013 року, дати її реєстрації в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області. Наполягав на тому, що позивач звернувся до суду зі спливом строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні його позовних вимог. У зв'язку з викладеним просив застосувати до позовних вимог по справі строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
21 жовтня 2021 року позивач Дніпровська міська рада подав до суду заяву про зміну предмета позову, в якій зазначено наступне. На момент звернення Дніпровської міської ради до суду з даним позовом діяв Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VІ, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності та покликаний забезпечити сталий розвиток територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Зазначений закон набрав чинності з моменту опублікування 12.03.2011 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 внесені зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме виключено ст. 40 Закону № 3038-VІ. Але, відповідно до Перехідних положень, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 року установлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Станом на 09.10.2013 діяли норми ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які передбачали, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Положеннями Закону № 3038-VІ на момент виникнення спірних правовідносин було встановлено обов'язок замовників будівництва звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування для укладення договору пайової участі. На цей час положеннями Закону № 132-ІХ від 20.09.2019 у розумінні приписів статті 4 ЦК України встановлено обов'язок певного кола суб'єктів - замовників будівництва - звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та відповідно до розрахунку сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. До теперішнього часу договір не укладено, кошти пайової участі у сумі 277 597,40 грн. не сплачено. Під час реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 09.10.2013 № ДП 142132820180 саме у замовника (забудовника) виник обов'язок звернутись не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника до органу місцевого самоврядування за укладенням договору про пайову участь та сплатити пайовий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури. Так як датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката, відтак момент виникнення спірних правовідносин припадає на дату реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме на 09.10.2013 року. Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов'язку, яке прямо передбачено законодавством. Зазначений об'єкт було введено в експлуатацію, але пайовий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра не був сплачений відповідачем, що призвело до неотримання міським бюджетом коштів. Бездіяльністю забудовника (відповідача), яка полягає в ухиленні від укладання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра, порушуються права та інтереси територіальної громади міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, на отримання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, які мають використовуватися для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра, у зв'язку з чим виникла необхідність звернення до суду із зазначеним позовом. Протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що договір про пайову участь замовника про внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не укладений, у зв'язку з чим відповідач не виконав свій обов'язок щодо перерахування коштів величини пайової участі у розмірі 277 597,40 грн. до прийняття об'єкту в експлуатацію, тобто до 09.10.2013 року. Неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, на переконання позивача, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої орган місцевого самоврядування був позбавлений права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів. Через ухилення відповідача від укладання договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, а також ухилення відповідача від свого обов'язку щодо перерахування коштів величини пайової участі до прийняття об'єкту в експлуатацію, територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, не отримала кошти у сумі 277 597,40 грн., розмір яких підтверджується розрахунком департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, погодженим постійною комісією міської ради. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою, яка виразилась у неправомірній бездіяльності відповідача щодо ухилення від укладання договору про пайову участь та завданими збитками, які виразились у несплаті коштів пайового внеску та полягає у тому, що саме внаслідок протиправних дій відповідача територіальній громаді міста Дніпра завдано збитки у виді недоотримання надходжень до місцевого бюджету в сумі 277 597,40 грн. Відповідач, незважаючи на наявність у нього встановленого законом обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, ухилився від укладання договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра та не перерахував 277 297,40 грн. пайового внеску на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра. Кошти пайової участі до бюджету відповідачем не сплачено, чим завдано шкоди місцевому бюджету та унеможливило виконання Дніпровською міською радою функцій з розвитку інфраструктури територіальної громади міста Дніпра. У зв'язку з викладеним остаточно просив стягнути з ОСОБА_3 на користь Дніпровської міської ради збитки (упущену вигоду) в сумі 277 597,40 грн., а також судові витрати у розмірі 4 163,96 грн.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2023 року цивільну справу № 200/7923/18 за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про стягнення збитків було прийнято до провадження (т. 2 а.с. 181).
Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні відповідача про застосування строку позовної давності та у відзиві (запереченні) на пояснення третьої особи.
Представник третьої особи - Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що у користуванні ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 13 вересня 2005 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою як орендодавцем та ОСОБА_3 як орендарем, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрованого в реєстрі за № 8972 (т. 2 а.с. 100-103), перебувала земельна ділянка загальною площею 0,5813 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:498:0035, цільове використання - 1.10.5 (підприємства іншої промисловості), підстава для надання земельної ділянки в оренду - рішення міської ради від 13.07.2005 року № 372/29 (т. 2 а.с. 119 (зворотній бік) - 120), договір укладено на 10 років.
27 липня 2011 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 було укладено Додатковий договір до договору оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрований в реєстрі за № 2660 (т. 2 а.с. 123-124), яким було внесено зміни до вищезазначеного договору оренди землі від 13 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрованого в реєстрі за № 8972, зокрема, у розділ 2 «Об'єкт оренди», розділ 4 «Орендна плата», розділ 5 «Умови використання земельної ділянки». У пунктах 4, 5 вказаного додаткового договору до договору оренди землі зазначено, що він є невід'ємною частиною договору оренди землі (кадастровий номер 1210100000:07:498:0035) від 13.09.2005 року, а підставою його укладення є рішення міської ради від 13.02.2008 року № 31/28 (т. 2 а.с. 126) та від 02.02.2011 року № 216/8 (т. 2 а.с. 127).
Судом також встановлено та визнавалось учасниками справи, що ОСОБА_3 , будучи на підставі договору оренди користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , здійснював на вказаній земельній ділянці будівництво.
Відповідно до підпункту 5 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
Згідно зі статтею 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 року, який набрав чинності 12 березня 2011 року та який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції яка діяла на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду з даним позовом, органи місцевого самоврядування були наділені повноваженнями відповідно до цього Закону встановлювати порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (яка діяла на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду з даним позовом)).
Рішенням Дніпровської міської ради № 5/14 від 29 липня 2011 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 21.03.07 № 6/11 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська», серед іншого, Положення про порядок залучення коштів замовників (забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська викладено у новій редакції «Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська» (т. 1 а.с. 27-33). Цей Порядок визначає розмір пайової участі (внеску) замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська з урахуванням соціально-економічного значення об'єктів будівництва (реконструкції), зміни функціонального призначення тощо для міста.
Цей Порядок застосовується для визначення розмірів пайової участі замовників (забудовників), які мають намір здійснити на території міста Дніпропетровська: будівництво (реконструкцію) будь-яких об'єктів, незалежно від їх форми власності; зміну функціонального призначення (перепрофілювання, переобладнання тощо) об'єктів виробничого та невиробничого призначення; зміну функціонального призначення житлових будинків (приміщень) на нежитлові відповідно до встановленого порядку; будівництво, прокладання влаштування телекомунікаційних мереж.
У розділі 1 Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська визначено, що пайова участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста є внеском, який замовник (забудовник) має сплатити до бюджету м. Дніпропетровська без урахування ПДВ. Залучені кошти спрямовуються на фінансування об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.
Згідно з ч.ч. 5, 8, 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції яка діяла на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду з даним позовом, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Аналогічні положення були закріплені і у пункті 2.6 розділу 2 Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, в якому визначено, що величина пайової участі визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради звернення замовника (забудовника) про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість об'єкта, з техніко-економічними показниками, погодженими з постійною комісією міської ради з питань соціально-економічного розвитку, бюджету і фінансів. Величина пайової участі визначається у договорі, укладеному між Дніпропетровською міською радою, в особі департаменту, та замовником (забудовником). Договір про пайову участь укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації департаментом звернення замовника (забудовника) про його укладення. Кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором, якщо інше не передбачено договором, укладеним до набрання чинності цього Порядку.
Отже, на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська встановлювали обов'язок певного кола замовників будівництва (забудовників) території міста Дніпропетровська (нова назва - м. Дніпро) звернутись до органу місцевого самоврядування для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, а також сплатити до бюджету м. Дніпропетровська відповідний пайовий внесок.
Тобто, замовник будівництва (забудовник) мав звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування щодо укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію з тим, щоб уповноваженим органом було підготовлено необхідний розрахунок величини пайової участі та проект договору про пайову участь, який замовник будівництва після ознайомлення має підписати з дотриманням вимоги щодо строку - до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
При цьому, ОСОБА_3 в даному випадку не відносився до категорії замовників, передбаченої частиною 4 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
За таких обставин суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 , як замовник будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , був зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська (нова назва - м. Дніпро) та до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію зобов'язаний був звернутись до Дніпропетровської міської ради зі зверненням для укладення договору про пайову участь, а також сплатити до бюджету м. Дніпропетровська відповідний розрахований та обумовлений договором про пайову участь розмір пайового внеску.
09 жовтня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області за № ДП 142132820180 було зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - «Будівництво виробничих приміщень, складу, павільйону, котельні» за адресою: АДРЕСА_1 , ІІ категорія складності, замовником якого був ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 23-25). Опис об'єкта: літ. М-1 цех підготовки навантажувачів загальною площею 53,1 кв.м., літ. Н-1, Ні-1 цех ремонту навантажувачів з прибудовою загальною площею 254,6 кв.м., літ. Л павільйон загальною площею 122,7 кв.м., літ. Г склад загальною площею 145,6 кв.м., літ. О котельня загальною площею 12,3 кв.м.
З огляду на те, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації була зареєстрована 09 жовтня 2013 року та Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» на той момент передбачав обов'язок замовника будівництва ініціювати укладення договору про пайову участь і укласти такий договір до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи зазначеного Закону.
Об'єкт будівництва, замовником якого виступав ОСОБА_3 , було введено в експлуатацію.
Однак, судом встановлено, що до прийняття вищезазначеного об'єкта будівництва в експлуатацію ОСОБА_3 не звернувся до Дніпропетровської міської ради для укладення договору про пайову участь, не уклав такий договір та не сплатив до бюджету м. Дніпропетровська відповідний пайовий внесок на розвиток інфраструктури міста. Тобто, ОСОБА_3 не виконав свій обов'язок, який покладений на нього як на забудовника статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 не звертався до Дніпровської міської ради для укладення договору про пайову участь і після реєстрації Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 09 жовтня 2013 року за № ДП 142132820180 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
В обгрунтування заперечень проти позову, представник відповідача наполягав на тому, що 09 жовтня 2013 року він зареєстрував в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, про що у 2013 році поштовим відправленням поінформував Дніпропетровську міську раду.
Однак, суд зазначає, що факт реєстрації в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також сам по собі факт повідомлення органу місцевого самоврядування про наявність декларації про готовність об'єкта до експлуатації, не свідчить про виконання замовником будівництва (забудовником) свого обов'язку укласти з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь та сплатити до бюджету міста відповідний пайовий внесок на розвиток інфраструктури населеного пункту.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частинами другою, третьою та дев'ятою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок ініціювати укладання договору про пайову участь покладено саме на забудовника.
При цьому, представник відповідача ОСОБА_3 під час розгляду справи не заперечував, що відповідач не звертався до Дніпропетровської міської ради з заявами щодо укладення договору про пайову участь та не ініціював укладення такого договору.
Суд зазначає, що відповідач станом на момент реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації мав передбачений Законом обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська, та до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію звернутись до Дніпропетровської міської ради зі зверненням для укладення договору про пайову участь, а також сплатити до бюджету м. Дніпропетровська відповідний розрахований та обумовлений договором про пайову участь розмір пайового внеску, однак таких обов'язків не виконав, що призвело до порушення прав позивача на отримання такого внеску.
16 жовтня 2013 року ОСОБА_3 згідно з договором дарування нежитлового приміщення, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М., зареєстрованим в реєстрі за № 1714, подарував ОСОБА_4 нежитлове приміщення В літ. А-2 прим. № 1, в літ. А'-1 прим. № 2, в літ. Б-2 прим. № 1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 56-57), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 11006339 від 16 жовтня 2013 року (т. 1 а.с. 58-59).
18 вересня 2014 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 було підписано Договір про розірвання договору оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрований в реєстрі за № 1099 (т. 2 а.с. 130), яким розірвано договір оренди землі від 13 вересня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрований в реєстрі за № 8972. Підставою для укладення цього договору є рішення міської ради від 18.06.2014 № 175/53 (т. 2 а.с. 132-135). Того ж дня, тобто 18 вересня 2014 року, між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 було підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:07:498:0035 (т. 2 а.с. 131).
Вищенаведені встановлені судом обставини додатково підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 339572770 від 18 липня 2023 року (т. 2 а.с. 136-147).
Разом з цим, суд зазначає, що факт дарування ОСОБА_3 нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 16 жовтня 2013 року, а також факт розірвання договору оренди земельної ділянки за цією ж адресою 18 вересня 2014 року, тобто вже після реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, жодним чином не звільняло відповідача від обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська, звернутись до Дніпропетровської міської ради зі зверненням для укладення договору про пайову участь, а також обов'язку сплатити до бюджету м. Дніпропетровська відповідний розрахований та обумовлений договором про пайову участь розмір пайового внеску, оскільки відповідно до норм чинного на той момент законодавства України відповідач був зобов'язаний виконати такі дії ще до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Крім того, оскільки саме ОСОБА_3 був замовником будівництва, то саме на нього і поширюється дія Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
З Витягу з Акту № 08-20/11 від 19 червня 2015 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.2009 по 30.04.2015, складеного Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 154-157), вбачається, що на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2015 року по справі № 200/8204/15-к та направлень від 22.05.2015 № 550 та від 15.05.2015 № 540, виданих в.о. начальника Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в термін з 18 травня 2015 року по 12 червня 2015 року було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради за період з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2015 року. Було, зокрема, вибірковим порядком проведено ревізію повноти сплати до міського бюджету на розвиток інфраструктури міста пайової участі забудовниками за період з 01 січня 2012 року по 01 травня 2015 року. Шляхом дослідження даних «Пошуково-інформаційної системи по дозволах», розміщеної на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України, та їх співставленням із заключними фінансово-економічним департаментом (управлінням економіки) договорами пайової участі, встановлено факти отримання замовниками декларацій про готовність об'єктів до експлуатації без заключення відповідних договорів про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська, чим порушено ст. 40 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI. Під час ревізії проведено відповідний розрахунок розміру пайової участі відповідно до Декларацій за показниками створених потужностей, згідно з додатком 1 до Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням міської ради від 29.07.2011 № 5/14, реєстр в додатку до акта.
В процесі позапланової ревізії, серед іншого, було встановлено, що ОСОБА_3 не уклав з фінансово-економічним департаментом міської ради договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.
За вих. № 10/15-553 від 29 липня 2015 року було направлено ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку лист, в якому повідомлялось про те, що об'єкт будівництва було введено в експлуатацію без укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, що є порушенням норм статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, а також призвело до неотримання міським бюджетом коштів (т. 1 а.с. 13-15).
Але, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста укладений так і не був.
Дніпровською міською радою було здійснено розрахунок пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, відповідно до якого забудовник ОСОБА_3 повинен був сплатити пайовий внесок у загальному розмірі 277 597,40 грн. (т. 1 а.с. 20) згідно графіку сплати - всю суму протягом п'яти робочих днів з моменту укладання договору (т. 1 а.с. 21).
Звернувшись у травні 2018 року до суду з даним позовом, Дніпровська міська рада просила визнати укладеним між Дніпровською міською радою в особі департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та ОСОБА_3 договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 21 липня 2011 року № 5/14, в редакції, яка викладена у прохальній частині позовної заяви.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
З урахуванням змісту статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 5/14 слід дійти висновку про те, що договір про пайову участь у відповідності до статті 634 ЦК України є договором приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. При цьому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Визначений частиною 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (яка була чинною на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду з даним позовом) строк тривалістю у п'ятнадцять робочих днів встановлений для добровільного виконання замовником будівництва обов'язку звернутися до органу місцевого самоврядування з метою укладення договору про пайову участь. Ухилення замовника будівництва від ініціювання укладення цього договору до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов'язку, прямо передбаченого чинним на той момент законодавством. Факт реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь після такої реєстрації.
Відповідачем, як замовником будівництва, порушено обов'язок щодо укладення з органом місцевого самоврядування договору про його пайову участь та сплати коштів на розвиток соціально та інженерно-транспортної інфраструктури міста.
При цьому, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить приписів, які б звільняли замовників будівництва від своїх обов'язків щодо укладання договору про пайову участь та сплати пайового внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури у разі не звернення до відповідного органу з відповідною заявою.
Факт реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь навіть після такої реєстрації.
Укладення договору про пайову участь було обов'язковим для відповідача згідно з вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська.
Ухилення відповідача як замовника будівництва від укладення у встановлений законом строк договору про пайову участь було порушенням встановленого законодавством обов'язку, що і стало підставою для звернення позивача Дніпровської міської ради до суду з позовною заявою про визнання договору укладеним.
Однак, вже під час розгляду даної справи судом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20 вересня 2019 року було внесено зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та, серед іншого, виключено статтю 40 зазначеного Закону.
Разом з цим, у пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20 вересня 2019 року визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції); 3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
У зв'язку з цим, у жовтні 2021 року позивачем Дніпровською міською радою було змінено предмет позову, у зв'язку з чим позивач остаточно просив стягнути з відповідача збитки (упущену вигоду) у розмірі 277 597,40 грн.
Відповідач у встановлений законодавством строк не уклав договір про пайову участь та відповідно не виконав свій обов'язок щодо перерахування грошових коштів (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Така бездіяльність відповідача є протиправною.
В свою чергу, несплата відповідачем пайового внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста призвела до неотримання бюджетом міста Дніпра грошових коштів.
При цьому, доходи місцевих бюджетів є комунальною власністю територіальної громади міста, від імені та в інтересах якої правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності якої здійснює орган місцевого самоврядування - Дніпровська міська рада.
Враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_3 порушені права територіальної громади міста Дніпра в особі позивача Дніпровської міської ради на отримання коштів пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України).
Внаслідок ухилення відповідача від укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра та відповідно і від сплати до цільового фонду Дніпровської міської ради розрахованого позивачем внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради недоотримала в бюджет міста грошові кошти, розмір яких, як вже було зазначено вище, згідно з наданим позивачем розрахунком становить 277 597,40 грн., що слід вважати збитками (упущеною вигодою) позивача.
При цьому, заперечень щодо суми розрахованих позивачем збитків (пайового внеску) від представника відповідача до суду не надходило, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням встановлених обставин справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради та стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача Дніпровської міської ради збитків (упущеної вигоди) у розмірі 277 597,40 грн.
Крім того, відповідач у поданому до суду клопотанні та його представник під час розгляду справи просили суд застосувати у справі позовну давність, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Позовна давність згідно ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що визначено частиною 1 статті 261 ЦК України.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, а строк, що визначений місяцями, - у відповідне число останнього місяця строку.
Посилання сторони відповідача ОСОБА_3 на те, що строк позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом сплинув, у зв'язку з тим, що Дніпровська міська рада дізналась про порушення свого права ще у 2013 році, коли Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 09 жовтня 2013 року за № ДП 142132820180 була зареєстрована Декларація про готовність об'єкта до експлуатації та про її наявність відповідач проінформував позивача шляхом направлення на адресу позивача засобами поштового зв'язку 04 грудня 2013 року, суд до уваги не приймає та відхиляє, оскільки вони є недоведеними та безпідставними.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Жодних підстав вважати, що Дніпровська міська рада дізналась про порушення свого права 09 жовтня 2013 року, тобто після реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації за № ДП 142132820180, немає, оскільки така Декларація була зареєстрована не Дніпровською міською радою чи її структурними підрозділами, а, як вже було зазначено вище, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, яка на той час не підпорядковувалась Дніпропетровській міській раді, а була територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції.
Також, позивачем не доведено, що позивач був обізнаний про порушення свого права та про особу, яка його порушила, після направлення відповідачем на адресу позивача засобами поштового зв'язку 04 грудня 2013 року листа з копіями Декларації про готовність об'єкта до експлуатації та договорів дарування (т. 1 а.с. 53). Так, в матеріалах справи міститься лише вищезазначений лист та опис вкладення на ім'я Дніпропетровської міської ради з відміткою за 04 грудня 2013 року (т. 1 а.с. 54), однак відсутні будь-які докази на підтвердження того, що Дніпропетровська міська рада даний лист отримала.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
В свою чергу, позивач під час розгляду справи проти таких зазначених відповідачем обставин категорично заперечував та наполягав на тому, що вищевказаний лист на адресу позивача не надходив.
Згідно з відповіддю Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 05 травня 2020 року № 2/2-66, відповідно до даних модуля «Загальна канцелярія» програмного забезпечення «Електронне самоврядування» декларація про готовність до експлуатації об'єкта по АДРЕСА_1 у 2013 - 2014 роках до Дніпропетровської міської ради не надходила (т. 1 а.с. 186).
Безпідставним суд також вважає посилання сторони відповідача на клопотання ОСОБА_4 , подане до Дніпропетровської міської ради 26 листопада 2013 року (т. 1 а.с. 55), оскільки вказане клопотання було подане ОСОБА_4 з метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та, як вбачається з переліку доданих до вказаного клопотання додатків, до нього не було долучено Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 09 жовтня 2013 року № ДП 142132820180.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що саме 19 червня 2015 року - дату складання Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області Акту № 08-20/11 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.2009 по 30.04.2015 слід вважати датою, починаючи з якої Дніпровська міська рада могла довідатись про порушення ОСОБА_3 свого права.
Отже, суд вважає, що позивач Дніпровська міська рада 02 травня 2018 року звернулась до суду з даним позовом в межах встановленого законом строку позовної давності.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до переконливого висновку, що посилання сторони відповідача ОСОБА_3 на сплив строку позовної давності для пред'явлення до суду даного позову є недоведеними, належним чином не обґрунтованими та безпідставними, а тому підстави для застосування строку позовної давності в даному випадку відсутні.
Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дніпровської міської ради підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки під час розгляду справи суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради, то з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 163,96 грн.
На підставі ст.ст. 15, 16, 22, 253, 254, 256, 261, 267, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -
Позовну заяву Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про стягнення збитків - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ - 26510514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75) збитки (упущену вигоду) у розмірі 277 597,40 грн. (двісті сімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто сім гривень, 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ - 26510514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75) судовий збір у розмірі 4 163,96 грн. (чотири тисячі сто шістдесят три гривні, 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.Л. Черкез