Справа № 234/888/22
Провадження № 2/202/2228/2024
23 квітня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
в складі:головуючого судді Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Ульянченко А.Ю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення компенсації 1/2 частки вартості автомобіля,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області з цим позовом.
Розпорядженням Верховного Суду від 15.03.2022 року за №8/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» було змінено територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 30.11.2023 року визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду цієї справи.
Ухвалою судді від 18.12.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на підставі ст.ст.175,177,185 ЦПК України.
Після усунення недоліків, ухвалою судді від 08.01.2024 року справа прийнята до провадження, відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позову зазначено, що з відповідачем ОСОБА_2 05.11.2011 року вони зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краснолиманського РАЦС Донецької області. На час подачі цього позову шлюб між ними не розірваний. У подружньому житті в них народилося двоє дітей.
За час шлюбу вони у 2014 році придбали автомобіль GEELY FE-1, 2011 року випуску, VIN- НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , котрий 16.12.2014 року було зареєстровано у Центрі ДАІ на ім'я відповідача.
Позивач зазначає, що поступово відносини між нею і відповідачем погіршилися. 28.12.2021 року ОСОБА_2 без її згоди перереєстрував вказаний автомобіль на свою сестру ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Територіального сервісного центру МВС №1443 від 20.01.2022 року №31/5-1443-4аз.
У зв'язку з зазначеним, посилаючись на положення ст.ст. 60,69,70,72 СК України, ст. 365 ЦК України, позивач просила суд визнати автомобіль GEELY FE-1, 2011 року випуску, VIN- НОМЕР_1 спільною сумісною власністю її і відповідача; в порядку поділу майна стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину вартості вказаного автомобіля, вирішивши питання про судові витрати.
Під час розгляду справи представник позивача, адвокат Голуб О.Ю., позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові. Додатково пояснив, що шлюб між сторонами розірваний 26.09.2023 року.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, на адресу суду повернувся конверт із позначкою «за закінченням терміну зберігання».
З'ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.11.2011 року, котрий зі слів представника позивача розірваний рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2023 року.
З відповіді регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій області Територіального сервісного центру МВС №1443 від 20.01.2022 року № 31/5-1443-4аз на запит адвоката Голуба О. надана інформація про те, що у період з 05.11.2011 року по 19.01.2022 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований 16.12.2014 року автомобіль GEELY FE-1, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1792 см.куб., який 28.12.2021 року за договором купівлі-продажу перереєстрований на іншого власника.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналогічні положення закріпленні в ч.3 ст. 368 ЦК України.
Статтею 63 СК України визначено, що дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Частиною першою статті 60 цього Кодексу визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені вимоги закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року (далі постанова Пленуму) відзначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільного майна, наявного на час припинення спільного ведення господарств, з'ясувати джерело і час його придбання.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що
знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також
борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в
інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Відповідно до частини 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5 ст. 81 ЦПК).
За встановлених під час судового розгляду обставин, суд вважає, що позивачем не доведено, не надано відповідних доказів того, що спірний автомобіль GEELY FE-1, 2011 року випуску, є їх спільним сумісним майном з ОСОБА_2 .
Зі слів представника позивача встановлено, що шлюб між сторонами розірваний 26.09.2023 року, а спірний автомобіль за договором купівлі-продажу перереєстрований на іншого власника 28.12.2021 року, тобто ще в період перебування сторін у шлюбних відносинах. При цьому відповідних документів, щодо договору купівлі-продажу цього автомобіля, котрі б давали змогу з'ясувати правову підставу переоформлення автомобіля на іншу особу (чи надавалася дружиною згода на продаж автомобіля, чи зазначав ОСОБА_2 , що автомобіль є його особистою власністю), суду не надано.
Відповідно до положень частин першої - другої ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 не доведеними, позивачем обраний неправильний спосіб захисту її прав, тому відмовляє їй у задоволені позову.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст 4,5, 10,12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення компенсації 1/2 частки вартості автомобіля.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Бєльченко Л.А.