справа № 208/10613/23
№ провадження 2/208/281/24
Іменем України
21 лютого 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд місто Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
Головуючого, судді - Івченко Т.П.
За участю: секретаря судового засідання - Шостак А.В.,
розглянув в порядку загального позовного провадження у місті Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга Кам'янська державна нотаріальна контора «про визначення додаткового строку для прийняття спадщини», -
встановив:
1. Позиція позивача.
У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 подала до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області матеріали позовної заяви до ОСОБА_2 , третя особа: Друга кам'янська державна нотаріальна контора «про визначення додаткового строку для прийняття спадщини».
Згідно до змісту позовних вимог позивач просить:
-визначити їй, ОСОБА_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті її сина ОСОБА_3 , померлого приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у три місяці.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Нескучне Волноваського району Донецької області під час виконання бойового завдання загинув син позивачки - ОСОБА_3 .
Після смерті в нього залишилось спадкове майно, яке складається з:
1. Квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 40,7 кв.м. , житловою - 27,6 кв.м. Право власності зареєстровано за спадкодавцем на підставі договору куплі-продажу, посвідченого 13 грудня 2013 рокуприватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу.
2. АДРЕСА_2 , загальною площею 29,3 кв.м. Право власності на гараж зареєстровано за спадкодавцем на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06 травня 2015 року державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори.
3. Земельної ділянки, площею 0,0032 га для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 630982512104 ( АДРЕСА_3 ). Право власності на земельну длінку зареєстровано за спадкодавцем на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06 травня 2015 року державним нотаріусом П5ершої дніпродзержинської нотаріальної контори.
Спадкоємцями пешої черги після смерті ОСОБА_3 є мати спадкодавця - ОСОБА_3 та його донька ОСОБА_2 .
В листопаді 2023 року позивач звернулась до Другої кам'янської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_3 , померлого приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою нотаріуса від 08 листопада 2023 року їй було відмовлено у вчинені нотаріальних дій, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для звернення з заявою про прийняття спадщини.
Але у позивача не було можливості звернутись у встановлений законом строк за наступними причинами. 29 липня 2022 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала сповіщення №2/кр/2310, щодо того, що ОСОБА_3 , 1971 року народження, зник безвісті під час виконання бойового завдання. Лише 20 березня 2023 року складено актовий запис про його смерть.
Також позивач зазначила, що вона є інвалідом 2 групи, перебуває на диспансерному обліку у лікарів. Постійна тривога за сина, похорони негативно вплинули на на стан здоров'я. А з 05 вересня 2023 року по 24 жовтня 2023 року проходила курс на денному стаціонарі.
2. Позиція відповідача та третьої особи.
Відповідач, ОСОБА_2 , проти задоволення позовних вимог не заперечує, просить справу проводити за її відсутності.
Третя особа, Друга Кам'янська державна нотаріальна контора, про дату судового засідання були повідомлені належним чином, правом на подачу пояснень не скористались, будь-яких документів на адресу суду не надали.
3. Процесуальні питання пов'язані з розглядом справи.
20 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 подала до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області матеріали позовної заяви до ОСОБА_2 , третя особа: Друга Кам'янська державна нотаріальна контора «про визначення додаткового строку для прийняття спадщини» (а.с.1-4).
20 листопада 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу № 208/10613/23, передано судді Івченко Т.П. (а.с.18).
30 листопада 2023 року Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області провадження по цивільній справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання (а.с.21).
12 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій просить витребувати спадкову справу відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходиться у державного нотаріуса Другої кам'янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Астахова О.С. (а.с. 28).
Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2023 року клопотання позивача ОСОБА_1 пор витребування доказів задоволено частко (а.с. 29-30).
На виконання ухвали судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2023 року до суду 02 січня 2024 року надійшла копія спадкової справи № 148/2023 (а.с. 33-52).
22 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій зазначила, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 57).
Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 58).
16 лютого 2024 року на електронну пошту суду від відповідача ОСОБА_2 надішла заява про розгляд справи без її участі, зазначила, що проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 60).
21 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить прийняти рішення по справі (а.с. 66).
Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка сторін не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін.
4. Фактичні обставини встановлені судом.
Приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджено копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 5503 від 20 березня 2023 року проведений Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 5).
Родинність стосунків позивача із померлим, як сина та матері підтверджено копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де у графі мати зазначено - ОСОБА_1 (а.с. 9).
Відповідно до сповіщення сім'ї № 2/кр/655, видане другим відділом у смт. Кринички Кам'янського районного територіального центру комплектування та соцільної підтримки від 16 березня 2023 року, зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , у бою за нашу Батьківщину під час виконання бойового завдання зник безвісті 26.07.2022 року (а.с.7).
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 010-4262 від 11.08.2022 року, ОСОБА_3 помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).
Згідно довідки про причину смерті, причиною є ушкодження внаслідок військових дій (а.с. 16).
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на обілку у ендокринолога, офтальмолога, кардіолога, невропатолога, хірурга, сімейного лікаря (а.с. 8).
Згідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.05.2015 року, гараж за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , витяг сформовано державним нотаріусом Першої дніпродзержинської нотаріальної контори Трощій Н.Г. (а.с. 10).
Згідно до договору куплі-продажу від 06 травня 2015 року, вчиненого державним нотаріусом Першої дніпродзержинської нотаріальної контори Дніпорпетровської області Трощій Н.Г., ОСОБА_3 купив гараж № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_5 (а.с. 11).
Згідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.05.2015 року, земельна ділянка площею 0,0032 га, за адресою: АДРЕСА_5 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , витяг сформовано державним нотаріусом Першої дніпродзержинської нотаріальної контори Трощій Н.Г. (а.с. 12).
Згідно до договору куплі-продажу від 06 травня 2015 року, вчиненого державним нотаріусом Першої дніпродзержинської нотаріальної контори Дніпорпетровської області Трощій Н.Г., ОСОБА_3 купив земельна ділянка площею 0,0032 га за адресою АДРЕСА_4 (а.с. 13).
Згідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.12.2013 року, квартира за адресою: АДРЕСА_6 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (а.с. 14).
Згідно до договору куплі-продажу від 13 грудня 2013 року, вчиненого приватним нотаріусом дніпродзержинського міського нотаріального округу Сухопаровою С.Г., ОСОБА_3 купив квартиру, розташовану у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області по вулиці ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_6 (а.с. 15).
Постановою державного нотаріуса Другої кам'янської державної нотаріальної контори Астахової О.С. від 08 листопада 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого приблизно 26 липня 2022 року ОСОБА_3 у зв'язку з пропущеними строками (а.с. 6).
5. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні спору та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Крім того, відповідно до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Виходячи зі змісту ст. 1272 ЦК України позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається: 1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори; 2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.
При зверненні Позивача до державного нотаріуса Другої кам'янської нотаріальної контори Астахової О.С. було відмовлено у вчинені нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із пропуском 6-ти місячного строку для прийняття спадщини, що підтверджується Постановою від 08.11.2023 року (а.с.6).
В постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що спадкоємець є таким, що спадщину не прийняв, якщо свідомо, за відсутності будь-яких перешкод своєчасно не вчиняв дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.
Згідно п. 24 вищевказаної постанови Пленуму особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК). Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. Зі змісту п. 2.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 вбачається, що письмову заяву про прийняття спадщини та відмову від неї може бути надіслано поштою. Надіслання заяви про прийняття спадщини поштою передбачено п. 3.5. гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5. Згідно з абз. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Позивач вчасно не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 через низку як об?єктивних, так і суб?єктивних причин. Так, позивача 29 липня 2022 року було сповіщено, що ОСОБА_3 зник безвісті під час виконання бойового завдання, тривалий час він вважався безвісті пропавшим. Лише 20 березня 2023 року повідомлено про смерть ОСОБА_3 . Також ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, перебуває на обліку у лікарів, проходила курс лікування на денному стаціонарі.
Позивач вважає, що причини його пропуску для подачі заяви про прийняття спадщини є вагомими, відповідно пропущений строк підлягає поновленню.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.
Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився й Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц.
Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалим відрядженням, в тому числі закордонним; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Проте, указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, який триває станом на дату ухвалення судом даного рішення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» у п. 3 було встановлено, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється.
Судом встановлено, що в установлений законом шестимісячний строк позивач із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звернувся.
Згідно ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
У пункті 24 (абз.6) постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.
Отже, оцінюючи наведені позивачем причини пропуску строку звернення за оформленням спадкових прав, суд вважає їх поважними, оскільки встановлено, що позивач пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин.
За таких обставин суд вважає, що позивач дійсно мав поважні причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення дій, направлених на вчасне подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Отже, на переконання суду, наведена позивачем причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважною для надання судом додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивач був необізнаний про існування заповіту, що призвело до неможливості своєчасно подати ним заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 Цивільного кодексу України.
Відмова у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини позбавить позивача прав на майно, та призведе до передачі цього майна громаді міста як відумерлої спадщини.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
6. Судові витрати.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268, 315 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга Кам'янська державна нотаріальна контора «про визначення додаткового строку для прийняття спадщини» - задовольнити у повному обсязі.
Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини за законом після смерті її сина ОСОБА_3 , померлого приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Сторони:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 ;
третя особа - Друга Кам'янська державна нотаріальна контора, юридична адреса реєстрації: область Дніпропетровська, місто Кам'янське, проспект Наддніпрянський, будинок № 1-Г.
Суддя Івченко Т. П.