Справа №295/2722/24
Категорія 139
2-а/295/76/24
25.04.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Чішман Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області, поліцейського УПП в Житомирській області Панченко Андрія Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ІАІ №8073104 від 03.11.2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем при складанні спірної постанови допущено грубі порушення, а саме - порушено право позивача на отримання юридичної допомоги, збір і надання доказів. На думку позивача, на початку руху освітлення номерного знаку працювало, а в ході руху він не мав можливості це виявити та усунути, поліцейським після зупинки керованого позивачем автомобіля не озвучено конкретної підстави зупинки, а тому всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно позивача не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Ухвалою суду від 27.02.2024 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду з даним адміністративним позовом та поновлено такий строк, у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 11).
13.03.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача вказав, що доводи адміністративного позову є необґрунтованими, вимоги позову є безпідставними та до задоволення не підлягають, інспектором поліції при винесенні спірної постанови дотримано всіх вимог законодавства.
В обґрунтування відзиву зазначено, що 03.11.2023 о 20:59 год позивач керував транспортним засобом Mercedes-Benz Vito, р.н.з. НОМЕР_1 , в якого номерний знак був неосвітлений в темну пору доби (з двох ліхтарів не працювали обидва), чим порушив вимоги п. 2.9 В ПДР України.
Саме таке порушення позивачем ПДР України стало підставою для зупинки керованого ним автомобіля.
При цьому надати відеозапис з відеореєстратора №475060, на якому зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача не має можливості, оскільки відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена Наказом №1026 Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 встановлено строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів - 30 діб, тобто на момент подачі відзиву відеозапис знищено. Попри наявний у позивача обов'язок довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, ОСОБА_1 не спростовано та не надано жодного доказу, який підтверджував би факт невчинення ним інкримінованих адміністративного правопорушення та відсутність його вини у вчиненому. Позивач був присутнім на місці складання постанови, був повідомлений про її складання, під час спілкування не висловлював заперечень по суті вчиненого адміністративного правопорушення, а тому не був жодним чином обмежений у свої правах щодо надання пояснень.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідачем була надіслана позивачу.
ОСОБА_1 не скористався своїм правом, передбаченим ст. 163 КАС України, відповіді на відзив не подав.
Клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Встановлено, що постановою поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП рядового Панченка А.А. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190, 00 грн.
Зі змісту постанови слідує, 03.11.2023 о 20:59 год позивач керував транспортним засобом Mercedes-Benz Vito, р.н.з. НОМЕР_1 , в якого номерний знак був неосвітлений в темну пору доби (з двох ліхтарів не працювали обидва), чим порушив вимоги п. 2.9 В ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Частиною першою ст. 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака та тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 2.9. в ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, серед іншого, з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У позовній заяві позивач стверджує, що у отриманні копії оскаржуваної постанови йому було поліцейським відмовлено, однак з постанови вбачається, що позивач відмовився від отримання такої постанови, остання була направлена йому рекомендованим листом за вихідним номером 14817 від 06.11.2023.
Постановою старшого державного виконавця Корольовського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мамацашвілі А.В. від 22.12.2023 відкрито виконавче провадження №73656373 з примусового виконання постанови №8073104 від 03.1.2023 про стягнення з позивача штрафу на суму 2380, 00 грн.
15.02.2023 позивач ознайомився з матеріалами вказаного виконавчого провадження та отримав копію оскаржуваної постанови та копію постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 та 2 розділу III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ч. 1 статті 123-3 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушення, передбаченого ч. 1 статті 123-1, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, суд вважає за потрібне роз'яснити, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справи і винесення постанови за результатами розгляду інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку (на місці), підстав для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.
Отже, не вбачається порушень з боку інспектора щодо розгляду справи на винесення постанови в спрощеному порядку (на місці).
Позивач не спростував обставин, якими обґрунтований відзив на позовну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19 вказала, що визначений ст. 77 КАС обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Позивачем не наведено жодних посилань на докази того, що поліцейським порушено порядок розгляду справи, як і не наведено інших обґрунтованих підстав, що слугували б для задоволення позовної заяви та скасування спірної постанови.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення відбувався в суворій відповідності до норм чинного законодавства, позивач не був жодним чином обмеженим у реалізації будь-яких прав, був присутній на місці винесення оскаржуваної постанови та не заявляв жодних клопотань, не висловлював заперечень по суті вчиненого адміністративного правопорушення.
Крім того, суд також звертає увагу на те, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Окремо суд звертає увагу на те, що окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, тобто окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення).
Недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року справі справа №826/15341/15.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Правовою ж підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку було дотримано.
Таким чином, посилання позивача як на підставу для задоволення позову на обставини, якими обґрунтована позовна заява, є нікчемними, оскільки не спростовують факту керування позивачем транспортного засобу з номерним знаком, що неосвітлений у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості, та не пред'явив полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на керований ним автомобіль.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Розділ VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.20.18 року, визначає загальний порядок зберігання та видачі відеозаписів.
Пунктом 3 розділу VIII Інструкції вказано, що строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА становить 30 діб.
Згідно з п. 4 розділу VIII Інструкції строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань.
Вказані норми встановлюють строк зберігання відеозаписів та є спеціальними на відміну від Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
Враховуючи, що оскаржувану постанову винесено відповідачем 03.11.2023, термін зберігання відеодоказів становить 30 діб, строк зберігання відеозапису з портативного відеореєстратора був вичерпаний 03.12.2023, а відтак відповідач об'єктивно не зміг надати докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу на спростування даної обставини, як і не надано жодних доказів на спростування інших обставин, викладених представником відповідача у відзиві на позовну заяву.
Подібний за змістом правовий висновок викладений в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі 674/1263/22 від 14.02.2023 року.
Отже, доводи позивача, викладені ним в адміністративному позові про те, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, суд розцінює як версію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, що спростовуються дослідженими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а також відсутністю доказів зі сторони позивача.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача є правомірними та свідчать про законність прийнятого ним рішення стосовно винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, за вчинене останнім адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 9, 72, 76, 77, 99, 242-246 КАС України, ст.ст. 36, 121-3, 126, 268, 280 КУпАП, ПДР України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області, поліцейського УПП в Житомирській області Панченко Андрія Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, набирає законної сили з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2
Відповідач: Управління патрульної поліції в Житомирській, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Покровська, 96, код ЄДРПОУ: 40108646.
Відповідач: поліцейський Управління патрульної поліції в Житомирській області Панченко Андрій Анатолійович, адреса: м. Житомир, вул. Покровська, 96.
Повний текст рішення складено 25 квітня 2024 року.
Суддя Л.М. Чішман