судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя
ОСОБА_1
у кримінальному провадженні ЄУН 335/10020/15-к пр. № 1-кп/336/21/2024
за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 115 ч. 2 п. 2, 3, 10, ст. 146 ч. 3, ст. 152 ч. 4, ст. 15 ч. 2 ст. 152 ч. 4, ст. 153 ч. 3, ст. 162 ч. 2 КК України
25 квітня 2024 року м. Запоріжжя
В провадженні колегії суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 115 ч. 2 п. 2, 3, 10, ст. 146 ч. 3, ст. 152 ч. 4, ст. 15 ч. 2 ст. 152 ч. 4, ст. 153 ч. 3, ст. 162 ч. 2 КК України.
Ухвалою колегії суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2024 року частково задоволено клопотання прокурора про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, із забороною залишати житло у період часу з 20.00 години поточного дня до 06.00 години наступного дня, строком на два місяці, з покладенням відповідних обов?язків на обвинуваченого.
Будучи незгодною з цим судовим рішенням, висловлюю свою окрему думку з цього приводу.
ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні низки тяжких та особливо тяжких злочинів, які призвели до смерті малолітньої дитини ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Санкцією статті 115 ч. 2 КК України передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, тобто найтяжче покарання, яке може бути застосоване у відповідності до законодавства України, що само по собі обумовлює те, що ризик переховування від суду є дуже високим, а рівно і ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Тривалість судового слідства обумовлена тим, що протягом тривалого періоду часу суд не може здійснити допит свідків, про допит яких заявлено клопотання стороною захисту, при цьому стороною захисту не вживалось будь-яких дієвих заходів для забезпечення явки свідків до суду, а рівно і не заявлялось клопотань до суду щодо вжиття відповідних заходів.
Як зазначено в ухвалі колегії суду однією з підстав для обрання такого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт із забороною покидати межі житла у визначений період часу визначено відсутність у обвинуваченого постійного доходу та його проживання із матір?ю пенсійного віку, а також і лист ТОВ «ТД «Натуральний мед» про запрошення ОСОБА_2 на співбесіду для роботи на посаді вантажника.
Між тим, стороною захисту не надано документів на підтвердження того, що мати ОСОБА_2 наразі потребує його турботи та він її доглядає.
Сумнівною видається і надана захисником довідка.
Така довідка видана ТОВ «ТД «Натуральний мед» ЄДРПОУ 44257111, адресою визначено м. Запоріжжя, вул. Східна, 5а. Між тим, з відкритих джерел вбачається, що підприємство з аналогічною назвою та ЄДРПОУ зареєстровано у АДРЕСА_1 (перевірити інформацію через ЄДРПОУ для мене неможливо через відсутність у мене доступу до реєстру по цій справі, такий доступ є лише у головуючого по конкретній справі).
При цьому у довідці відсутня інформація щодо прізвища, імені та по батькові особи, яка її видала, а зазначено лише посаду - головного менеджеру з персоналу, тобто особи, яка не є керівником підприємства та не має повноважень на приймання на роботу працівників.
Відбиток печатки на довідці містить невірну назву підприємства та граматичні помилки, адже назва підприємства визначена як Товариство з обмеженою відповідальністю «Натруальний мед», між тим як видана вона начебто від імені ТОВ «Торгівельний дім «Натуральний мед».
Крім того, в зазначеній довідці міститься виключно інформація про запрошення ОСОБА_2 на співбесіду, а не зобов?язання взяти його на роботу, як про це вказував захисник в судовому засіданні.
При цьому вбачається, що підставою для зміни запобіжного заходу ухвалою суду від 01.03.2024 року стало зокрема запрошення ОСОБА_2 на співбесіду з метою працевлаштування, натомість майже протягом двох місяців ОСОБА_2 так на роботу і не влаштувався, що додатково свідчить про сумнівність наданих стороною захисту документів, а рівно і дійсності наміру обвинуваченого офіційно працевлаштуватись.
Підсумовуючи вищевикладене, вважаю, що ризики, які існували при обранні запобіжного заходу раніше, жодним чином не знизились та не зникли, тяжкість пред'явлених обвинувачень та суворість можливого покарання, а рівно і причини тривалого розгляду справи, обумовлюють необхідність та обґрунтованість обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді щонайменше цілодобового домашнього арешту.
Суддя ОСОБА_1
"25" квітня 2024 р.