Справа № 463/7626/23
Провадження № 2/463/334/24
24 квітня 2024 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представників відповідачів - ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області, голови Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області Свистуна Богдана Ігоровича про визнання фактів мобінгу (цькування) та їх усунення (без подальшого припинення працівником трудової діяльності на період розгляду провадження у справі) та стягнення моральної шкоди,
позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання факту мобінгу (цькування) ОСОБА_1 при виконанні посадових обов'язків керівника юридичного відділу Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області, спричиненого діями голови Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області Свистуном Б.І., який полягає у створенні стосовно ОСОБА_1 напруженої, ворожої, образливої атмосфери, безпідставному негативному виокремленні ОСОБА_1 та безпідставному позбавленні ОСОБА_1 частини виплат заробітної плати - надбавки до посадового окладу у розмірі 50% та премії у розмірі 325% посадового окладу, та зобов'язання голови Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області ОСОБА_5 усунути (без подальшого припинення працівником трудової діяльності на період розгляду провадження у справі) мобінг (цькування) ОСОБА_1 при виконанні посадових обов'язків керівника юридичного відділу Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області; зобов'язання Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з 01.02.2023 року з врахуванням надбавки до посадового окладу за високі досягнення у праці у розмірі 50% і премії у розмірі 325% посадового окладу та провести її виплату із врахуванням раніше проведених виплат заробітної плати; стягнення солідарно з відповідачів Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області та голови Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області ОСОБА_5 за вчинення мобінгу (цькування) ОСОБА_1 при виконанні посадових обов'язків керівника юридичного відділу Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області моральну шкоду у розмірі 400000,0 гривень.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 10.01.2018 року вона працює у Мурованській сільській раді територіальної громади Львівського району Львівської області та на даний час займає посаду керівника юридичного відділу. За весь період своєї трудової діяльності належним чином виконувала посадові обов'язки, дотримувалась правил внутрішнього трудового розпорядку, не притягалась до дисциплінарної відповідальності, постійно підвищувала свій професійний рівень, була керівником юридичної практики і неодноразово нагороджувалась різними грамотами за багаторічну сумлінну працю в органах місцевого самоврядування. Проте, починаючи з лютого 2023 року сільський голова без будь яких причин припинив нараховувати їй надбавку до посадового окладу за високі досягнення у праці та зменшив розмір щомісячної премії, а з червня по серпень 2023 року її місячна заробітна плата після здійснення всіх відрахувань становить 8500,0 гривень. Також сільський голова обмежив її у виконанні посадових обов'язків, усунув від виконання договірної роботи, з січня по липень 2023 року позбавив доступу до системи внутрішнього документообігу, незважаючи на її посаду, уклав трудовий договір на виконання обов'язків юриста з приватною особою, вчинив з нею конфлікт та заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, організував обшук в особистому кабінеті, єдину з усього колективу не запросив на збори з приводу Дня Незалежності України. Всі ці дії в сукупності вона вважає мобінгом щодо себе. Такими діями відповідачів їй заподіяно моральну шкоду у розмірі 400000,0 гривень, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв'язків. З метою захисту своїх прав та стягнення моральної шкоди звернулась до суду з цим позов.
Відповідач - голова Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області ОСОБА_5 не погодився та подав відзив на позову заяву. Зазначає, що встановлення надбавки за високі досягнення у праці та щомісячної премії є правом керівника органу місцевого самоврядування і виплати цих сум позивачу проводилась з урахуванням якості виконання нею посадових обов'язків, особистого вкладу в загальні результати роботи, показників виконання заходів, передбачених планом роботи, виконавської і трудової дисципліни. Що стосується нанесення позивачу легких тілесних ушкоджень, то відповідне кримінальне провадження з цього приводу закрите, у зв'язку з відсутністю складу та події кримінального правопорушення. В загальному, позивач не долучила жодних доказів факту мобінгу і тому просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач - Мурованська сільська рада територіальної громади Львівського району Львівської області також подала відзив на позовну заяву, вважаючи позовні вимоги недоведеними. Зазначає, що з 2021 року позивач неодноразово демонструвала своє зверхнє ставлення до сільського голови та з незрозумілих причин перестала виконувати його усні розпорядження. Відносно не запрошення позивача на збори трудового колективу з приводу Дня Незалежності України, то остання в цей день перебувала у відпустці. Зменшення щомісячної премії пов'язано виключно з неналежним виконанням позивачем своїх посадових обов'язків. Просить у задоволенні позову відмовити.
У відповідях на такі відзиви позивач наводить аргументи, аналогічні мотивам позову та зазначає, що відповідачі жодним чином не спростували цих мотивів.
Відповідач - Мурованська сільська рада територіальної громади Львівського району Львівської області подала заперечення на відповідь на відзив, зміст яких аналогічний мотивам відзиву.
Позовна заява поступила до суду 01.09.2023 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 20.09.2023 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.
Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.
Перед тим як закінчити з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.
Відтак, суд у відповідності до вимог частини п'ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні під час виступу із вступним словом позовні вимоги підтримала. Дала пояснення, аналогічні вищенаведеним та просить позов задовольнити.
Позивач при цьому підтвердила аргументи, викладені у позовній заяві, будучи допитана з її згоди в якості свідка. Додатково пояснила, що з 11.01.2011 року вона прийнята на посаду юриста-консультанта Сороки-Львівської сільської ради. На сьогоднішній день працює на посаді керівника юридичного відділу Мурованської сільської ради. До адміністративної та дисциплінарної відповідальності не притягувалася. Обов'язки, які передбачені Положенням про юридичний відділ та посадовою інструкцією виконувала сумлінно. В її обов'язки серед іншого входило ведення договірної та кадрової роботи, підготовка проєктів розпоряджень, відповіді на листи та запити, представництво в судах. Однак, на сьогоднішній день такою роботою вона не займається та отримує заробітну плату у розмірі близько 9000,0 гривень на місяць, оскільки відповідно до розпорядження голови сільської ради їй знято премії та надбавки. З лютого 2023 року голова сільської ради почав вчиняти відносно неї дії, щоб домогтися звільнення з посади. Фінансовий аспект мобінгу полягав у її де преміюванні. Також зазначила, що у травні 2023 року у її робочому кабінеті відбувався конфлікт між нею та головою сільської ради ОСОБА_5 , під час якого останній наніс їй тілесних ушкоджень. В подальшому, була винесена постанова про закриття кримінального провадження, яку вона не оскаржувала. Також за ініціативи голови сільської ради у її робочому кабінеті було проведено обшук. З липня 2023 року вона повністю ізольована від отримання вхідної кореспонденції, не займається договірною роботою, завдання їй надають у письмовій формі, інколи отримує інформацію на електронну пошту. Голова сільської ради спілкується з нею шляхом листування. Моральна шкода, яка їй заподіяна пов'язана з тим, що її виокремили з колективу, погіршився стан здоров'я і як наслідок перебування на листку непрацездатності.
Представники відповідачів в судовому засіданні під час виступу із вступним словом проти позову заперечили з підстав, викладених у відзивах. Просять у задоволенні позову відмовити.
При цьому, сільський голова ОСОБА_5 , будучи допитаний з його згоди в якості свідка пояснив, що з 21.02.2021 року він приступив до виконання повноважень голови сільської ради. Позивач час від часу здійснювала відносно нього різні провокації. З кінця січня 2023 року ОСОБА_1 перестала виконувати його вказівки, не надавала консультації, у зв'язку з чим він почав звертатися до неї з письмовими вказівками. У роботі позивача були випадки не з'явлення в судові засідання для представництва інтересів сільської ради, внаслідок чого судові рішення були ухвалені не на користь сільської ради. Разом з тим, заперечив вчинення відносно позивача мобінгу, а зменшення виплат пояснив неналежним виконанням позивачем своїх посадових обов'язків. З липня 2023 року позивач не виконує своїх трудових обов'язків, оскільки робота їй не надається і цю роботу краще виконує юрист ОСОБА_3 , з якою укладено трудовий договір. Також підтвердив, що з міркувань людяності, стажу роботи, позивач до дисциплінарної відповідальності не притягалась, з врахуванням того, що у неї на утриманні є двоє неповнолітніх дітей та чоловік проходить службу у Збройних Силах України.
Заслухавши пояснення учасників процесу та свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до даних трудової книжки позивача, копія якої долучена до матеріалів справи (т.1 а.с.35-38), остання з 10.01.2018 року працює у Мурованській сільській раді територіальної громади Львівського району Львівської області та на даний час займає посаду керівника юридичного відділу.
Починаючи з лютого 2023 року позивачу припинено/зменшено нарахування надбавки за високі досягнення у праці та щомісячної премії, чого сторони не оспорюють і що стверджується відповідними розпорядженнями сільського голови (т.1 а.с.126-129, 147-150).
Згідно з рішенням Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області № 1350 від 11.05.2023 року (т.2 а.с.83), сільському голові ОСОБА_5 надано дозвіл на укладення трудового договору про дистанційну роботу з фахівцем у галузі права - провідним спеціалістом юристом ОСОБА_3 .
Вказаний договір укладено 17.05.2023 року і його копія долучена до матеріалів справи (т.2 а.с.84-86).
Також відомо, що за фактом нанесення позивачу легких тілесних ушкоджень сільським головою ОСОБА_5 правоохоронними органами проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12023142360000337 від 16.05.2023 року.
Постановою дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області М'ясковського В.В. від 29.05.2023 року, кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (т.2 а.с.34-38). Позивач у судовому засіданні підтвердила, що не оскаржувала цієї постанови.
Вважаючи, що ці та інші дії є проявом мобінгу, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
За змістом статті 97 КЗпП України, оплата праці працівникам здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до статей 3, 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Мобінгом (цькуванням), в силу вимог статті 2-2 КЗпП України визнаються систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов'язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема, із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); нерівність можливостей для навчання та кар'єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.
Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов'язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).
Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час розгляду справи № 760/6034/16-ц (постанова від 15.02.2023) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Всебічність та повнота, зокрема, передбачають з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у будь якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
У справі яка розглядається саме на позивача покладено обов'язок довести обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і зокрема, саме позивач повинна надати докази систематичних (повторюваних) тривалих умисних дій або бездіяльності роботодавця, які підпадають піж ознаки мобінгу.
Проте, всупереч зазначеним нормам позивач таких доказів не надала, а питання про припинення/зменшення виплати надбавки і премії помилково вважає проявом мобінгу.
Так, за змістом підпункту 1 та 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надано право установлювати надбавку за високі досягнення у праці та здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.
Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.
Отже, питання щодо виплати надбавки та премії належить до дискреційних повноважень керівника і відповідне рішення керівника з цього питання, навіть якщо з ним не згідний працівник, не може вважатись мобінгом, що узгоджується з приписами частини третьої статті 2-2 КЗпП України.
Аналогічно не може бути ознакою мобінгу факт укладення трудового договору з юристом ОСОБА_3 , оскільки укладення такого договору передбачено чинним законодавством (стаття 60-2 КЗпП України) і на його укладення був наданий відповідний дозвіл Мурованською сільською радою (т.2 а.с.83).
Також не знайшли свого підтвердження аргументи позивача щодо ізоляції її з колективу.
Зокрема, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є співробітниками позивача не підтвердили фактів мобінгу відносно останньої. Жодному зі свідків про такі факти не відомо.
Окрім як своїх показів, наданих в якості свідка, позивач не долучила до матеріалів інших належних і допустимих доказів створення позивачем обстановки з метою ізоляції її від колективу, а інші описані позивачем дії, зокрема, не запрошення на збори з приводу Дня Незалежності України, письмові вказівки голови сільської ради щодо виконання тих чи інших завдань, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки носять характер припущень, нічим об'єктивно не підтверджені.
Таким чином, обставини справи свідчать лише про незгоду позивача з діями та рішеннями роботодавця, проте не свідчать про обмеження її прав і свобод, які б виразилися саме в мобінгу.
Тому суд відмовляє у задоволенні вимоги про встановлення факту мобінгу.
У зв'язку з відмовою у задоволенні вимоги про встановлення факту мобінгу, суд відповідно відмовляє у задоволенні похідної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати в силу вимог пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст.10, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області, голови Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області Свистуна Богдана Ігоровича про визнання фактів мобінгу (цькування) та їх усунення (без подальшого припинення працівником трудової діяльності на період розгляду провадження у справі) та стягнення моральної шкоди - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: Мурованська сільська рада територіальної громади Львівського району Львівської області, місцезнаходження: 81120, Львівська область, Львівський район, с.Сороки-Львівські, вул.Польова,65, код ЄДРПОУ 04369707.
Відповідач: голова Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області Свистун Богдан Ігорович, місцезнаходження: 81120, Львівська область, Львівський район, с.Сороки-Львівські, вул.Польова,65.
Повний текст судового рішення складено - 25 квітня 2024 року.
Суддя Грицко Р.Р.