Справа №442/2932/24
Провадження №2-о/442/286/2024
24 квітня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючої - судді Гарасимків Л.І.
при секретарі Петрів В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою за участю заінтересованої особи : ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_3 , про що Стебницькою міською радою Львівської області складено відповідний актовий запис №152 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Та обставина, що він є чоловіком спадкодавця ОСОБА_3 , підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 17 травня 1974 року Стебницькою селищною Радою депутатів трудящих, актовий запис №33.
Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно - на частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , як це підтверджується Свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), виданим Бюро приватизації житла при Стебницькій міській раді згідно з розпорядженням (наказом) віл 24.11.2000 р. №2120 та земельну ділянку площею 0.0726 га для ведення садівництва, яка розташована на території Стебницької міської ради, садівничого товариства «Зелений гай», вул.Клубнічна,16, як це підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №080352, виданим 10 грудня 2001 року, зареєстрованим в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за №1268.
Він є спадкоємцем першої черги після смерті його дружини, який прийняв спадщину, відтак він звернувся до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Лаврись Наталії Михайлівни за видачею йому Свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті дружини на вказане вище нерухоме майно. Нотаріус надала йому Витяг зі Спадкового реєстру від 02.04.2024 №76442955 та повідомила, що ним не подано доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та своєчасного прийняття спадщини, а також не додано заяву про прийняття спадщини до закінчення шестимісячного строку з дня емері і спадкодавця, що підтверджується роз'ясненням від 02 квітня 2024 р. №24/01-16. При цьому нотаріусом запропоновано було звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. У зв'язку з цим він змушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту його постійного проживання разом зі спадкодавцем - дружиною ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
В судове засідання представника заявника ОСОБА_1 - адвокат Зубрицька О.М. в судове засідання не з'явилася, однак від неї поступила заява, в якій просить проводити розгляд справи у її відсутності, заяву підтримує, а тому суд розглянув справу у відсутності представника заявника на підставі наявних доказів по справі.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак на адресу суду поступило клопотання про розгляд справи у її відсутності, відносно задоволення заявлених вимог не заперечує, а тому суд розглянув справу у відсутності заінтересованої особи на підставі наявних доказів по справі.
Відповідно до ст.247 ЦПК судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява є підставною та підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
За змістом ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюсться за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1258 вкачаного Кодексу спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
У відповідності до ч.І ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.ч.1,6 ст.29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно з п.п.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком обмежена.
Тобто, спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Однак, при цьому спадкоємець має довести факт постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати, серед іншого, заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до ч.1,3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодекс) він не заявив про відмову від неї. Отже, нормами Цивільного кодексу України для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно зі спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована шляхом подання ними нотаріусу заяви про відмову від спадщини.
Як вбачається із копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.07.2008р., ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 55 роки, про що в Книзі реєстрації Актів про смерть зроблено запис за №152.
Як вбачається із копії Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 17.05.1974р., ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклали шлюб, актовий запис за №33.
Як вбачається із копії Свідоцтва про право на квартиру від 27.11.2000р., квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Як вбачається із копії Державного Акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №080352 від 10.12.2001р., ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Стебницької міської ради народних депутатів від 13.09.2001р. №227, належить земельна ділянка площею 0,0726 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Стебницької міської ради садівничого товариства «Зелений Гай», вул.Клубнічна,16, землю передано для ведення садівництва.
Як вбачається із Довідки за №87 від 27.03.2024р., ОСОБА_3 , до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживала разом з ОСОБА_1 , 1950 р.н. і разом вели спільне господарство.
Даний факт підтверджується і Довідкою за №2149 від 28.03.2024р.,виданою Виконавчим комітетом Стебницької міської ради.
За приписами статей 12, 81, 89 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини третя, четверта статті 4 ЦПК України).
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо), а оскільки заявником представлено письмові докази спільного проживання, тощо, у суду не виникає сумніву для задоволення заявлених вимог та їх підставності.
Відповідно до абз.2 п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають відповідні органи, а є лише підставою для їх одержання.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Викладені доводи узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі № 336/709/18.
У відповідності до ч.2 ст.315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Зі змісту ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Стаття 293 ЦПК України зазначає: «окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року №15) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення відповідно до Цивільного процесуального Кодексу України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
-згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
-чинним законодавством не передбачено іншого порядку для встановлення;
-заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення:
-встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Частиною 1 ст. вказаного кодексу визначене перелік фактів, які встановлюються судом.
Аналіз ч.2 цієї статті дає можливість зробити висновок, що цей перелік не є вичерпним. Цією нормою Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
А тому, аналізуючи всі зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд прийшов до переконання, що є всі підстави для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214-215, 256, 259 ЦПК України, суд, -
Заяву задоволити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем - дружиною ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою : АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони по справі :
Заявник - ОСОБА_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 .
Заінтересовані особи :
ОСОБА_2 , місце реєстрації : АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 .
Суддя